Серед згарків свічок та вечірніх молитв,<br />
Серед різних трофеїв, солдатських байок<br />
Жили діти книжкові, не знаючи битв,<br />
Нудячись від перших дитячих поразок.

Дітям завжди невладний<br />
Їх дитячий день і час —<br />
Тому ми бились відважно,<br />
І до смертних образ.

Матері нам латали<br />
Штани та сорочки,<br />
А ми книжки ковтали<br />
До останньої строчки.

Прилипало волосся до наших лобів,<br />
Серце наше німіло від красивих фраз,<br />
І п'янив наші голови дух боротьби,<br />
З сторінок заяложених сходив на нас.

Намагались збагнути —<br />
Ми, що воєн не знали,<br />
Не плекали салюти<br />
І фортеці не брали.

Таїну слів "наказ",<br />
Та радість кордонів,<br />
Сенс атаки та грязь<br />
Бліндажів та окопів.

А в киплячих котлах тих боїв або смут<br />
Скільки вражень для наших маленьких мозків!<br />
Ми на зрадників роль, боягузів, іуд<br />
Відбирали в дитинстві своїх ворогів.

І злодійським слідам<br />
Не давали застигти.<br />
Найчудовіших дам<br />
Обіцяли любити.

Друзів щоб заспокоїть,<br />
Які вірять в тебе,<br />
Ми на ролі героїв<br />
Обирали себе.

Довго в мріях не можна перебувати:<br />
Вік короткий гульні — одне лихо навкруг!<br />
Спробуй мертві застиглі долоні розжати,<br />
Або зброю підняти, що випала з рук.

Тим мечем вбий одну<br />
Чужу зброю потому, —<br />
Й зрозумієш ціну, —<br />
Що почому, почому.

Розберись — ти байбак,<br />
Боягузу — рідня<br />
І попробуй на смак,<br />
Яка є боротьба.

Якщо поруч впаде твій поранений брат,<br />
І ти будеш картати постійно себе,<br />
Він зустрів свою смерть як солдат,<br />
І жаліти, що вбили його — не тебе.

Зрозумій, що пізнав,<br />
Відділив, відшукав<br />
За оскалом забрал, —<br />
Бо це смерті оскал! —

Зло й брехня — подивись,<br />
Їх обличчя — брутальні,<br />
І позаду завжди —<br />
Труни й крик вороння.

Якщо батьківський меч тобі служить без втоми,<br />
І сльози солоні на свій вус намотав,<br />
Якщо в страшнім бою відчув — що почому, —<br />
Ти в дитинстві належні книжки прочитав!

Якщо м'ясо з ножа<br />
Ти не їв, чи з шампура,<br />
Себе "крайнім" вважав<br />
І беріг свою шкуру,

В боротьбу не вступав<br />
Із підлотою світу усього —<br />
Ти життя не пізнав,<br />
Був йому ні до чого!

© Микола Попов. Переклад, 2009