Бабунин дощ
Бабунин дощ
Бабунин дощ, на клямці цяпота,<br /> І стежка в яблуках вже стежкояблуката,<br /> З котяри — іскри! З м'яти — чамрота!<br /> Пускає бульби на порозі хата…<br /> Іде хтось темним садом-заховайсь!<br /> Іде, й стає знадвору за стіною,<br /> І мокро дихає над мокрою губою;<br /> Як звуть його?<br /> Чи взагалі він звавсь?<br /> Хто він такий в залатанім кожусі,<br /> В кожусі, а хапає дрижаки?..<br /> Попискують пташата в його вусі,<br /> І в бороді дрімають їжаки.<br /> Одне — сов'яче око, друге — вовче,<br /> Рука — крило, друга рука — весло,<br /> Упівобличчя день, а пів-обличчя з ночі,<br /> На голові посріблене сідло,<br /> Де ж кінь його? У торбі кінь, я знаю.<br /> Порожню торбу він би не носив…<br /> Стоїть, і передихує, й чекає,<br /> Мабуть, насправді вибився із сил,<br /> Бо хто ж то знає, скільки йому років<br /> І скільки він живе тисячоліть?..<br /> Прийшов під нашу хату ненароком,<br /> Прийшов перечекати і стоїть:<br /> Зайти чи ні до нас, до бульбохати?..<br /> З ноги на ногу ось переступив,<br /> Щось наче хтів було мені сказати,<br /> Та садом знов почапав у степи…
1981