І Помираючи, бідкалась: — Як же ти без мене і житимеш? Тебе ж і кури загребуть. — Не загребуть. Одну вже знайшов — не гребеться. — Та ти ж сам їй під ноги лягатимеш! Дитино-дитино, на кого я тебе полишаю... II — Бабулю-бабулю, ти ви хоч на тому світі за мною не бідкайтесь! Надьці краще присніться. Гризе — спасу немає! III — Що це твоя баба насинатися стала? Сварить, прокльонами очі виймає. Чи я так уже тебе гризу, що бабу з того світу покликав? Хоч іди до психолога. IV Сходила. Накупила пігулок. Ковтає й ковтає, а баба все сниться та сниться. Пеклом погрожує. Збожеволіти можна! Знову наснилась онукові: — Гризе? — Не гризе, бабулю. Як шовкова стала! — То й живіть собі з Богом.