Літо бабине, бабине літо…<br />
Серце чує осінні путі…<br />
Хтось заплутав зажурені віти<br />
в павутиння нитки золоті.

Листя слухає вітру зітхання<br />
і згортає свої прапори.<br />
На покірну красу умирання<br />
сонце дивиться сумно згори…

В'януть, в'януть вуста пурпурові…<br />
Але радість і в осені є!<br />
В золоте павутиння любові<br />
ти заплутала серце моє.

1956