І Печерський ринок. Уже майже порожній. Повертаюся од яток з повного сумкою. Назустріч бабуля ледь дибає. Замерзло нещасне, втомилося. Очі сльозяться, носом підшморгує. На плечі — отакенна в'язка цибулі. — Голубчику, беріть ось цибульку! Руки-ноги не держать! Оддам задарма. — Давненько торгуєте? — Та з самого ранку... Купуйте, не пожалієте. Цибулька як перемита... Руки-ноги не держать... Стислося серце, купив. Хоч наперед знав, що жінка лаятиметься. Три отакенні вінки вдома висять. — То, може, й часничок заберете? — ледь не ридає стара.— Руки-ноги не держать... Підійшла якраз якась жіночка. Уже вдвох із старою вмовили часник той купити. — Дай же вам, Боже, здоровлячка! Вік за вас Бога молитиму! II Згадав, що масла ще треба купити. Купив, повертаюся: бабуля знайома. Нещасне, згорблене, і отакенний разок цибулі через плече. — Мужчина, купіть цибулю!.. Руки-ноги не держать... — Ну, бабцю, ви ж і артистка! Вам тільки в драмтеатр та на сцену! Впізнала, очі молодо зблиснули: — А вас не обманиш — не продаси!