Гарний був, мов ангел із Валгалли,<br />
Більш такого в світі не зустріть...<br />
В нього очі лагідно сіяли,<br />
Наче сонцем збризнута блакить.

А цілунки — світле раювання!<br />
Наче стрічний спалах двох огнів,<br />
Наче струнних видзвонів єднання<br />
У надземно-гармонійний спів —

Линули, палали, дух виймали з тіла,<br />
Аж бриніли від жаги уста,<br />
I в серцях бентежних повінню леліла<br />
Вся земна й небесна красота!

Він погас — даремно, ах! даремно<br />
У сльозах шукати забуття!<br />
Він погас, і в світі стало темно,<br />
I від туги в'яне цвіт життя...



Переклад М. Лукаша