Але було вже пізно мальвам,<br />
І літові, і ластівкам,<br />
Лиш далечінь синьоблагальна<br />
Когось благала: не пускай!..

Але — прощалось. Вітром-листом<br />
Чи по тобі, чи по мені.<br />
Пустилось берега все чисто —<br />
Одна розлука на коні.

Давно своїм вирлатим оком<br />
Нас приглядав вирлатий час,<br />
І маємо: оце глибоко,<br />
А це ось мілко поміж нас…

Я знаю: соняшники карі,<br />
І карий грім у гримині,<br />
Та чемодан у автокарі,<br />
І ти, як свічка, в далині.



1975