Ad hominem (поема)
Ad hominem (поема)
1.
причетно рубали ліс<br /> виступали з полону як<br /> пересушені храми а<br /> корчі не сохли росли<br /> далі росли ширше і<br /> ширше і терпіти їх було<br /> важче ніж сонцю<br /> важче ніж<br /> магомета
а тоді прийшли чорні<br /> люди і дихали димом і<br /> казки про змія горинича не<br /> лякали навіть дітей бо<br /> діти вмирали швидше ніж<br /> народжувались казки
а то все погруддя<br /> білого ясена на припоні<br /> білого як мистецтво жити з<br /> німою що вітер її<br /> приніс
мати причину сердитись і<br /> плодити кущі
2.
жили з богами<br /> жили з мамонами<br /> з кораблями жили<br /> гадали що перестане хоч<br /> місяць а він<br /> загубився<br /> і насіння як сіль<br /> у воді розчинилося
і прийшли чорні<br /> люди і жити про<br /> силися а вода не<br /> приймала<br /> дівчину поверни казала<br /> дереву що горить<br /> ворона поверни казала<br /> місяцю хрещення<br /> а собака не буде просити<br /> трави від уроків
3.
стільки жінок в<br /> цій землі що<br /> плоди носять а<br /> жодна не випускає
відпустила б каже а<br /> ячать а<br /> просяться<br /> так багато чорних лю<br /> дей ми не ви<br /> живем
донесіть нас до глини синьої<br /> неба чорного<br /> краще ховатись тут<br /> аніж в замках і скелях<br /> чи ж тобі келія<br /> воду на світ принесе<br /> неотруєну<br /> чи ж мороз по шкірі<br /> це не той мороз<br /> що в землі
а жити з місяця<br /> як гора на воскову плаху<br /> що мирро приносить<br /> а дівчат бурувати ка<br /> мінням і крик виривати<br /> як з мумій з<br /> губатого виводку<br /> бродити під сипунами<br /> на листя падкими
а лиця хай закривають<br /> тому що вони жінки
4.
оступися<br /> марево моє осмомисле<br /> ті що на сході<br /> нема їм прощення<br /> від пастви черствої<br /> ті що на півдні<br /> їх амулети порожні<br /> від гри ціаніду<br /> а ті що на заході<br /> перстенем своїм<br /> подавляться
тиха зима з<br /> півночі гола зима з<br /> півночі<br /> а до осені дамбу<br /> дощі вигризли
проклинаю цих мовчазних<br /> бо вони не від того дракона<br /> кухулін їм краса<br /> і сила їм не від плоду<br /> а ви народіть<br /> житло помаранчі<br /> і дерево касти<br /> рубайте гілля<br /> але стовбур нехай росте
5.
не ті собаки<br /> по воду ходили<br /> не ті жінки<br /> постоли плели<br /> а коли недалеко до<br /> мерви то хіба<br /> сусіди збіжаться<br /> аби подивитися
а я теленок наріжу<br /> та й піду по зрубі<br /> душу рости<br /> а душа як мідянка<br /> під сіном живе<br /> і не вернеться
а ті що посіяли<br /> жито з грибами<br /> ті мишей пожнуть<br /> бо так багато чорних<br /> людей під підлогою<br /> і на покуті
а жінки що<br /> носити не зможуть<br /> народять дерево<br /> але в землю воно ростиме<br /> бо жінкам<br /> коріння миліше
6.
сію цих жевжиків<br /> лісом та<br /> полем та<br /> берегами<br /> а десна все міл<br /> кіша міл<br /> кіша від касти<br /> мармонів і<br /> ніч усе ближча до<br /> берега а<br /> берег від води<br /> все далі
ми вірили в те що<br /> зірки великі а<br /> вони як бджоли<br /> не втеплиш вулик на зиму<br /> і виздихала поезія
проголосіть богами<br /> хоч тарганів а<br /> вони все одно таргани
7.
дозвольте жінкам по<br /> мирати з плодами в череві<br /> дозвольте вовкам вити на<br /> місяць якого<br /> нема<br /> дозвольте чорним<br /> людям жити де їм<br /> захочеться<br /> дозвольте поетам мо<br /> читися під парканом
плечиста діво чи<br /> груди твої немиті<br /> хоч самоту нагодують<br /> перш ніж ув<br /> ополонку
8.
першими різати<br /> не королів а<br /> селян<br /> їхня кров<br /> найчистіша<br /> одружувати красунь<br /> з голими чорними прутнями<br /> що обрізані<br /> плекати калік<br /> сифілітиків<br /> і прокажених<br /> хай виносять на вулиці<br /> смердючі свої<br /> обрубки<br /> дозволити гомікам<br /> цілуватись на вулицях<br /> без презервативів<br /> а тоді<br /> жийте співайте<br /> любіть мрійте<br /> і<br /> моліться
нехай прийде<br /> сила твоя<br /> нехай буде<br /> кара твоя
безбарвна
9.
німого водити<br /> на повідку<br /> як на прощу<br /> така тобі кара<br /> з берега
а захочеш<br /> страву гасити<br /> миром з болота<br /> чи сховає тебе черв'як<br /> носити у коконі
бо<br /> місце води<br /> навіть повітря<br /> не виповнить
коли<br /> жабуриння<br /> на денці
10.
прощення<br /> з вітру до вітру<br /> це буде не так
тисни<br /> і витиснеться тобі<br /> на долоню
гноєм і мирром<br /> причестя здійснили<br /> гноєм і ваксою
і сан<br /> в пісок
така це<br /> природа струпа<br /> один витиснеш<br /> десять наспіє
і тиснеш<br /> і тиснути<br /> хочеться
ще
11.
мертвому<br /> за погонича<br /> богомази
частуєш їх голодом<br /> а піст<br /> не приходить
лиш чорні<br /> люди по<br /> віку повзуть<br /> як прощені
і з губ шершавих<br /> волосся<br /> росте
12.
нема тобі синього<br /> і невірного<br /> нема тобі голого<br /> і побожного<br /> на бадиллі
вріж ко вени картавої<br /> дівчини божевільної<br /> а кишки жертовні<br /> собаці винеси
не покори прошу<br /> не крові<br /> краси ножа
13.
у червоній калюжі<br /> бульбашки
на сльоту