— Що сталося? — прошепотіла дівчина пошерхлими вустами, хоч уже здогадувалася, в чому причина тривоги.
— Дивись сама, — сказав командир, показуючи рукою.
Гледіс глянула довкола. Стіни корабля стали прозорими — Торріс звелів увімкнути оптичний інвертор. Крейсер "Ара" був оточений полум’яним розмаїттям зоряного космосу. Та це не дивувало космонавтів і навіть Гледіс. Вони вже не раз бували в просторі, і велич галактичної безодні стала звичною. Увага всього екіпажу була прикута до невеликого об’єкта, який швидко пересувався між діамантовими іскрами потоку астероїдів. Космокрейсер "Ара" наближався до цього небезпечного поясу.
На екрані гравіотелескопа виникло зображення об’єкта. Це був крейсер високого класу — космоліт для міжзоряних експедицій. Він прямував навперейми "Арі".
Космонавти мовчали. Торріс тихо запитав, ні до кого не звертаючись зокрема:
— У цьому поясі є наші дослідницькі лабораторії?
— Нема, — почулася відповідь.
— Чи стартував інший крейсер з Орани разом з нами?
— Ні.
— Тоді це Корсар.
Серце Гледіс на мить завмерло. Було таке відчуття, ніби летить вона у безодню, втративши вагу. Сталося! Сталося! Сталося!
Завмирають звуки, імла затуманює очі. Що це з нею? Щось каже Торріс, чомусь метушаться члени екіпажу, багряними вогнями палають екрани на стінах.
Зникає стіна туману. Загострюється розум. Спокій, зосередженість. Витримка і усвідомлення реальності.
Торріс уже заспокоївся. Тільки вуста ніби закам’яніли. Очі спалахнули грізними вогнями. Він промовляє лише два слова, і вони — так здається дівчині — відлунюють у цілому космосі:
— До бою!
Бій? Вони готуються до бою? "Ара" має зброю захисту. Тоді, може, крейсер здобуде перемогу? І не треба буде йти на останній жахливий крок? Можна повернутися на рідну Орану, в затишну атмосферу, під лагідні промені любого світила. Але чому ж правитель не говорив їй нічого про бій, про можливість перемоги? Чи Корсар всесильний? А якщо бій… тоді загине крейсер "Ара". І вона щезне раніше, ніж побачить Корсара.
Багряний панцир енергозахисту оточує крейсер. Люто палають панелі екранів, показуючи немислиму напругу квантостанції корабля. Та ось яскравим промінням спалахує командирський стереоекран над пультом. З являється постать людини. Сухорляве тіло обтягнуте чорним трико. Темно-бронзове аскетичне обличчя. Гледіс схвильовано підвелася. Невже це Корсар? Такий старий? Адже вони ровесники з правителем Орани. А ця людина на кілька поколінь старіша.
— Увага! — дзвінко, юнацьким голосом сказав невідомий. — Екіпажу космокрейсера "Ара" братерське вітання!
Космонавти перезирнулися. Торріс гнівно нахмурився.
— Хто втручається в наш політ?
— Люди астероїда Свободи.
— Ти хочеш сказати: люди Зоряного Корсара?
— Слова не мають значення, — заперечив невідомий. — Наш брат не боїться цього імені. Він охоче приймає його.
— Зате Орана не приймає. Корсар і його люди поза законом.
— Ти правду сказав, — дивно усміхнувся невідомий. — Ми справді поза дією вашого закону. Тому облишмо даремні суперечки. Прошу відповісти на кілька запитань.
— Чому ми повинні відповідати? — Не здавався Торріс.
— Ви можете не відповідати. Але ми будемо діяти відповідно до вашої реакції. Отже, ми хочемо знати: куди прямує "Ара"?
— Це міжзоряна експедиція. Маршрут — сузір’я Руа, червоний гігант, друга планета. Там передбачається розвинене життя. Орана бажає контакту.
— Вона не отримає його на цій стадії розвитку, — суворо сказав невідомий. — Астероїд Свободи наказує: повертайте назад.
— Чому?
— Космос не для дискусії. Правитель Кареос знає причину. Повторюю наказ: повертайте назад!
— Ви вважаєте себе людьми Свободи, — гірко сказав Торріс, — а дієте як пірати. Хто дозволив вам поневолювати прагнення інших людей? Ми теж бажаємо вільно діяти!
— Ви — маріонетки Кареоса, — сухо відповів невідомий. — Звільніться од влади деспота і тоді летіть для міжзоряного контакту. Астероїд Свободи не дозволить розносити бацили деспотії в далекі світи. Повертайте назад!
— Ми проб’ємося з боєм! — грізно сказав Торріс. — Я попередив!
— Гаразд, — миролюбно мовив невідомий. — Ми врахуємо попередження! Я сказав!
Світляний куб стереоекрана погас. Космонавти "Ари" почали бурхливу суперечку.
— Може, справді повернутися?
— Жоден крейсер не пройшов цієї смуги!
— Навіщо страхітливий ризик?
— Кареос наказав пробитися будь-якою ціною, — почувся голос Торріса. — Досить розмов. Готуйтеся до бою!
Усі замовкли. Магічне ім’я правителя зробило своє. Гледіс перевела подих. Крейсер "Ара" приречений. Кареос спрямував велику групу космонавтів на загибель, ніби бездушних механічних біовартових. Лише Гледіс несе в собі страшне знання причини. Несе і не може скинути з плечей.
Чужий крейсер наблизився, затулив собою з десяток великих сузір’їв. У променях Блакитного Світила обшивка його тьмяно переливалася темно-синіми іскрами. Торріс завмер біля пульта. Ледве ворушачи губами, сказав:
— Лівий квантогенератор — удар!
В ілюмінаторах промайнула блискавиця. Сліпучо-фіолетова, примарна, вражаюча. Компактний кулястий заряд метнувся до громади чужого крейсера. Гледіс завмерла в чеканні, не дихаючи, зціпивши кулачки біля грудей. Зараз! Що станеться?
Промениста куля зустрілася з кораблем. Вибуху не було. Заряд розплескався на міріади бризок, блакитною хвилею охопив поверхню крейсера і щез у безмір’ї простору.
— Правий квантогенератор — удар! — Вже люто крикнув Торріс.
Знову блискавиця. Знову невдача. Гледіс була вражена. Космонавти розгублено перезиралися. Нічого подібного вони не чекали. Мільярди ергів у спрямованому заряді відкидалися чужим крейсером легко, ніби шкаралупа яйця керали. Яким же полем оточили себе пірати? Де здобули таку страхітливу енергію?
— Гравітаційний промінь! — промовив Торріс серед загальної тиші. — Проти нього він не захиститься.
Наказ повис у безмовності. Ніхто не поворухнувся. Гледіс теж відчула, що якась незрима сила м’яко, проте владно охопила її тіло, змусила закам’яніти. Ні встати, ні ворухнути рукою, пі ступити кроку.
Темно-синя поверхня крейсера вже зовсім близько. Темніють гігантськими горбами якісь надбудови, оптичні отвори, мерехтять рожеві відблиски в енергорефлекторах. Екрани "Ари" згасли, замовкли сигнали двигунів, зникла вібрація.