Злодіїв у селі нема

Сторінка 7 з 7

Габріель Гарсіа Маркес

Що ти тут робиш?

Нічого, — сказав Дамасо.

Він ледь ворухнувся, щоб змінити позу.

Що це там у тебе? — запитав дон Роке.

Дамасо відступив назад.

Дон Роке люто затрясся.

Що там у тебе?! — гримнув він, ступивши крок вперед із піднятим прутом. Дамасо простяг йому згорток. Дон Роке взяв його лівою рукою, насторожено, не тратячи пильності. Обмацавши згорток, він усе зрозумів.

Неймовірно, — тільки й сказав він.

Я прийшов, щоб покласти їх на місце, — сказав Дамасо.

Певна річ.

Дамасо був смертельно блідий. Алкоголь уже вивітрився, лише на язиці відчувався якийсь недобрий осад.

Так оце і є те диво? — сказав дон Роке, знову загортаючи кулі. — Не можу повірити, щоб ти був таким телепнем.

Коли він підвів голову, вираз обличчя його змінився.

А двісті песо?

В ящику нічого не було, — відповів Дамасо.

Дон Роке, роздумуючи, подивився на нього, пожував товстими губами, потім усміхнувся.

Нічого не було, — повторив він кілька разів, — отже, кажеш, нічого не було?

Він знову схопився за прут.

От ми зараз і переловімо цю казочку алькальдові.

Дамасо витер об штани спітнілі руки.

Ви ж добре знаєте, що там нічого не було.

Дон Роке все посміхався.

Там було двісті песо, — сказав він. — І зараз ти за них розплатишся. І не тому, що ти злодій, а тому, що дурень.

З іспанської переклали

Галина ВІНГРАНОВСЬКА та Лев ОЛЕВСЬКИЙ