Що ти тут робиш?
Нічого, — сказав Дамасо.
Він ледь ворухнувся, щоб змінити позу.
Що це там у тебе? — запитав дон Роке.
Дамасо відступив назад.
Дон Роке люто затрясся.
Що там у тебе?! — гримнув він, ступивши крок вперед із піднятим прутом. Дамасо простяг йому згорток. Дон Роке взяв його лівою рукою, насторожено, не тратячи пильності. Обмацавши згорток, він усе зрозумів.
Неймовірно, — тільки й сказав він.
Я прийшов, щоб покласти їх на місце, — сказав Дамасо.
Певна річ.
Дамасо був смертельно блідий. Алкоголь уже вивітрився, лише на язиці відчувався якийсь недобрий осад.
Так оце і є те диво? — сказав дон Роке, знову загортаючи кулі. — Не можу повірити, щоб ти був таким телепнем.
Коли він підвів голову, вираз обличчя його змінився.
А двісті песо?
В ящику нічого не було, — відповів Дамасо.
Дон Роке, роздумуючи, подивився на нього, пожував товстими губами, потім усміхнувся.
Нічого не було, — повторив він кілька разів, — отже, кажеш, нічого не було?
Він знову схопився за прут.
От ми зараз і переловімо цю казочку алькальдові.
Дамасо витер об штани спітнілі руки.
Ви ж добре знаєте, що там нічого не було.
Дон Роке все посміхався.
Там було двісті песо, — сказав він. — І зараз ти за них розплатишся. І не тому, що ти злодій, а тому, що дурень.
З іспанської переклали
Галина ВІНГРАНОВСЬКА та Лев ОЛЕВСЬКИЙ