Мічурін (кидаючись до зламаної квітки). Обережно. Ти!!! Терентію, проведи пана!
Биков і Терентій виходять.
Уелл — добре (англ.).
М і ч у р і н. Ось потіштесь. Фіалкову лілію зламав. Унікум!.. (До Майєрса). Прошу вас. М а й є р с. Ах!
М і ч у р і н. Запах який? Скільки світ стоїть, люди не знали запаху лілій.
М а й є р с. Абсолютно вірно, лілії не пахнуть. Б е р д. Або пахнуть падаллю. Мічурін (подає лілію Берду). Прошу. Б е р д. О-о. Це бізнес...
Перекладач. Містер Берд каже: це щось божественне. Це гроші. Ви можете нам продати?
Мічурін. Ні, ні, ні. Це єдине, що я за всё життя присвятив моїй дружині. *
Перекладач (до Майєрса). Це... лірика взагалі. Родинне.
Мічурін. Ціла епопея, панове... Я вивів її з жовтої і шехлахової лілії. Гібриди першого і другого покоління були жовті. В третьому поколінні з'явились окремі лілові екземпляри, пилок чорний і, як бачите, запах. Три нових ознаки, яких не було у батьків. Це вже нові якості, що заперечують закон Менделя.
М а й є р с. Закон Менделя?
Мічурін. Так. Закон Менделя не пояснює розвитку рослин. І я почав займатися створенням нового дерева.
Берд. Уелл. (Рішуче). Містер Мічурін, вам тут не місце.
Перекладач. Містер Мічурін, містер Берд каже... Берд. Це ж ваш масштаб. Перекладач. Це не ваш масштаб. Берд. Ваше місце в Америці! Перекладач. Ваше місце в Америці! Мічурін. В Америці? Чому в Америці? Олександра Василівна. Іване Володимировичу...
Мічурін. Помовч. Берд. Подумайте. Перекладач. Подумайте!
Мічурін. Бачите, для дослідів, звичайно, цікаво мати весь світ. Але я тут чекатиму, поки не буде по-моєму.
Перекладач. Він хоче тут одержати деякі результати.
М а й є р с. Ви що маєте на увазі?
Перекладач. Що ви маєте на увазі?
Мічурін. Найголовніше. Просунути плодоносний світ далеко на північ.
Берд. Перекладайте: містер Мічурін!..
Перекладач. Містер Мічурін!
Берд. Я вам ще раз кажу: ваше місце в Америці. Ми всьому надамо нашого масштабу. Я купую це! Увесь цей сад ми навантажимо на пароплав — і в Америку! Ви будете мати вісім тисяч доларів, лабораторію, сто помічників!
Перекладач повторює фразу за фразою.
Мічурін. Ні.
Перекладач. Ф'юіть!..
Олександра Василівна. Іване...
Берд. Розумію. Вам жаль розлучатися з цим пейзажем. Ми вам створимо точно такий самий пейзаж. Я кажу відверто — ви золота людина.
Перекладач повторює фразу за фразою.
Мічурін. Я російська людина, і це... і нема таких ні грошей, ні пароплавів... Зрозуміли? Ну, ось...
Берд. Подумайте.
Перекладач. Що ви робите! Ви губите бізнес!
Мічурін. Ні, чому? Це не та розмова. Це мене пригнічує. Годі, годі...
Олександра Василівна. Іване, вони ж нічого не сказали. Вони сказали — подумайте.
Мічурін. А я їм кажу: хай приїздять за двадцять років. І хай не пригнічують мене своїми грошима, чорт їх забери... (До перекладача). Це ти їм вдома перекладеш.
Берд. Що він сказав?
Перекладач. Я... Він каже... Я не зовсім зрозумів. Він просить перекласти вам це не тут.
Лісницький (підійшовши). Пане Мічурін! Приїздіть до нас на Дальній! От де ваше царство! От де могутність! Там, здається, всі ліки світу. А краса яка! Тільки справжнього фруктового дерева нема! Все, що завозили звідси, з України, не кліматизується, мерзне.
Перший подорожній. Жорстока у нас природа.
Мічурін. Панове, умовимось: природа не жорстока і не добра. Закони її безособові! Для неї, змії, цареві красуні, холерні бацили — одна ціна. Тому наївно і безглуздо чекати милостей від природи. Взяти їх у неї — ось завдання.
Лісницький. Подолати закони!
Мічурін. Зрозуміти, а не подолати. Думати треба. (Про себе). Вони мені будуть пейзаж робити, як звіру...
Перекладач. Пане Мічурін! Містер Майєрс і містер Берд в однаковій мірі захоплені вами.
Мічурін. Так? Дуже добре.
Перекладач. Вони сказали, що ви маєте діло, яке взагалі чого-небудь варте. До побачення.
Берд. Гуд найт містер Мічурін. Гуд найт, місіс Мі-чуріна.
Американці виходять. В глибині саду лунає постріл. Вигуки дітей, Терентія. Мічурін іде в сад і вертається. Входить Т е р е н т і й, він тягне злодійчука — Павлушу. Зупиняється перед Мічуріним.
Т е р е н т і й. Отакий батько був пройдисвіт, і такі діти. У, звір...
П а в л у ш а. А-а!.. Мічурін. Замовкни! Т е р е н т і й. Розбійник!
Мічурін. Дивись на мене. Бити не буду! Подивимось, чого це живіт у тебе так роздуло... Т е р е н т і й. Відомо чого.
Мічурін (витягує з хлопчикової пазухи яблуко). Що це? Чого мовчиш? Що це?.. П а в л у ш а. Яблуко. Мічурін. Яке? П а в л у ш а. Кисле. Мічурін. Зелене!
Олександра Василівна. Не лякайте дитину! Не кричіть.
Мічурін (Павлуші). Де оте яблучко крапчасте? З маленького дерева. Одне висіло... Ну? Де воно? П а в л у ш а. З'їв.
Мічурін. Що? З'їв? З насіннячком? Терентію! Розріж йому живота! П а в л у ш а. А-а-а!
Олександра Василівна. Ну, що ви робите?
1 Гуд найт —на добраніч (англ.).
Мічурін. Достати мені насіння! Чув? Терентію, щоб було насіння!
Павлуша. А-а-а! (Вибігає).
Мічурін. Ось... творіть. (До Лісницького). Ай-ай-ай! Так мені хотілось показати вам одне... тобто... не плод — видіння, клянусь... Немов передвісник... Неначе радісний талант поміж юрби... Нема таланту. З'їли. (Відходить на веранду).
Олександра Василівна. Стомився він. Зайдіть пізніше.
Подорожні виходять. Мічурін біля робочого столу лагодить годинники. Недалечко біля грядки Терентій. Пауза.
Терентій. Ех, даремно ви, Іване Володимировичу, в Америку не погодились! Воістину даремно. Я б від цих іродів не те що до Америки, до Японії втік би.
Мічурін. Не твоє діло.
Терентій. Та не моє, звичайно, а жаль. В Козлові всіх аж скрутило б від заздрості. (Починає співати).
Мічурін. Перестань співати. Співець!
Терентій. Ну, що за наказаніє господнє! Не стукай, не ходи, не дихай, не співай. Не було такої домовленості.
Мічурін. Росію лають іноземці, а відповісти нічого... Не співай, прошу тебе.
У хвіртку входить отець Христофор.
Отець Христофор (з'являючись на веранді). А чому не співати?.. Радуватись треба всьому дому і веселитись, Іване Володимировичу. Возвеличили ви град наш Козлов.
До нього підходить Олександра ВасиУ ;га.
Отець Христофор. Олександро В,?л плівно, з кавалером вас, царської милості орденом...