Терентій. Не поїде він на виставку, ось що. Р я б о в. Як не поїде? Терентій. Ось побачиш.
Рябов. Ну, це ми побачим. Не поїде... Я розширюю діло, ставлю його на державні рейки, готую виставку в Москві. Пишу доповіді. Раднарком запрошує область негайно виїхати в Москву для доповіді...
Терентій. Відмовиться, згадаєте моє слово.
Рябов. Так? Тоді хай мене знімають. Я більше не можу. (До Карташова). Замовлено квитки. Вагон заготовлено для експонатів.
Карташов. Треба йому з'ясувати стан речей.
Терентій. Який стан? Фантазію треба мати.
Карташов (до Сивцева). Нічого не розумію.
Терентій. Взагалі не їздив нікуди. Зрозуміли? Залишити сад боїться. А не дай бог?.. Один на всю Росію. Знову ж таки, нездужає... Всю ніч писав і кашляв... А тут ще ви його... Ідіть... Мутації, мутації!..
Карташов і Сивцев виходять. Входять Мічурін і К і ч у н о в.
К і ч у н о в. Дякую, Іване Володимировичу.
Мічурін (якось змінився). І вам спасибі. Пробачте, не можу сперечатися з нездарами і пошлими людьми. Втрачаю силу, дратуюсь, роблюсь безпомічним, млявим, навіть віру в себе починаю втрачати.
К і ч у н оз. Ну, що ви. Це ж доктринери, чиновники...
Мічурін. Просто захворів, їй-богу. І сон мені снився, чорт, забув уже... Я в забобони не вірю, звичайно,, але вранці, коли мені ще два коти перебігли дорогу...
Терентій. Це точно. Карташов і Сивцев.
Рябов. Іване Володимировичу, може, перед дорогою ви трохи спочинете?..
Мічурін. Я?.. Перед якою дорогою?
Рябов. В Москву ж їдемо. Забули? Сьогодні в десять десять.
Мічурін. Ні.
Р я б о в. Як ні? Що ні?..
Мічурін. Те, що ви говорите.
Рябов. Даруйте. Ви усвідомлюєте, що ви сказали?
Мічурін. Не їдем нікуди.
Рябов. Це неможливо!
Мічурін. Не вчіть мене.
Рябов. Адже Ленін вас жде, Ленін!
Мічурін (сідає). Нічого він не жде. Дитяча уява. Ви думаєте — у нього гібриди мої в голові. Країна яка — півсвіту. Революція. Дихати ніколи. Як же я з'явлюся до нього і буду відбирати дорогий час?.. Він, очевидно, випадково згадав та з люб'язності, як хороша людина, написав,— мовляв, приїздіть. Розуміти ж треба.
Рябов. Ви глибоко помиляєтесь.
Мічурін. Любий мій, все моє життя — боротьба помилок з непомилками. Ні-ні... Ось ти краще сам їдь, організуй доповідь в академії та для Наркомзему, не далі, а до Леніна — ні. (Стукнув ціпком об підлогу).
Всякий буде до Леніна! Та ще на "ти"! — Ілліч. Стид і страм! Я забороняю вам! (Виходить на авансцену). Дорогий товаришу, я не приїду до вас... Я запізнився. Я старий, помічники зелені, а недоробленого так багато, що я не можу відірватись. Не судилось мені щастя побачитися з вами. Не трибуна судилась мені, а грядка. Тут мене тримають убогі мої витвори ось уже півстоліття. Коли стане вам легше, приїздіть сюди помріяти про долю людства. Ви уявити не можете, як тут хороше! Тільки зима сувора і зла. Коли морози скують російські ріки, птахи падають на льоту, дорогий Володимире Іллічу. Товариш...
Завіса
ДІЯ IV
КАРТИНА ВОСЬМА
Весна. Сад в цвіту. Весняне небо. Сцена немовби переділена пополам пишними квітучими кущами. На правому боці сцени, перед невеликим квітучим деревом, Мічурін в оточенні садівників — його послідовників. Помітно постарів.
Лісницький. Інтерес до вас, Іване Володимировичу, величезний. Я вже лекції про вас читаю.
Другийсадівник. І я.
Мічурін. Чи бач! Лектори! Хе...
Лісницький. Абсолютно. Змінюється країна. Все стало іншим. Питання які задають! Не завжди даси відповідь.
Мічурін. Заждіть, ось як почне усуспільнюватись землеробство... А почне, почуваю... Яка революція піде по ланах!
Садівник Жуков. А яка, скажи мені, суть у схрещуванні саме рослин різних видів? Практично ти мені поясни.
Мічурін. Величезна! Яблуня з грушею, з бояриш-ником. Персик із сливою. Мигдаль з персиком! Величезна! Тут перед нами розкривається можливість одержання рослин з небувалими властивостями. Тут з глибини, так би мовити, майбутніх віків, ми викликаєм до життя бажані дерева, яким би довелось іти до появи на світ через тисячоліття повільної еволюції. Та не тільки дерева...
З лівого боку з'являється Карташов з групою студентів.
24 1642
365
Карташов (до студентів). В оцій от тиші провів я на самоті два роки. Тут я дуже багато попрацював над критичним освоєнням емпіричних викладок Мічуріна.
Мічурін (з-за дерева). А хто там меле дурниці, Терентію, хто це?
Т е р е н т і й. Професор Карташов зі студентами.
Карташов. А-а! Здрастуйте, Іване Володимировичу!
Т е р е н т і й. Здравія желаю.
Мічурін. Господи, до чого я... Ну, досить з'явитись оцій людині, як у мене негайно починає псуватись характер. (Виходить).
Рябов. Вважайте — день пропав: приїхав улюблений опонент Івана Володимировича... (До Карташова). Здрастуйте!
Входить Мічурін. В руках у нього садові інструменти.
Мічурін (до Карташова). Даруйте, руки зайняті і голова теж. (До двох студентів). Ви чого розсілись? Куди ви приїхали? На дачу? Встати! Пане професор!
Т е р е н т і й. Неподобство. Розуміти треба, коли вже у студенти вийшли.
Мічурін. Не твоє діло!
Терентій. Господи помилуй!
Мічурін (до Карташова, відводячи його трохи вбік). Послухайте, я прошу вас негайно вивести звідси оцих людей.
Карташов. Тобто, як вивести? Іване Володимировичу, адже це Наркомзем прислав до нас студентів на практику.
М і ч у р і н. Це не студенти. Ви мене містифікуєте.
Карташов. Студенти третього курсу, Іване Володимировичу. Ій-богу, не можна так. Що ви робите?
Мічурін. Що роблю? Добре. Студенти, кажете? А чому я не бачу в їх очах захоплення, радості, жаги пізнання? Чому вони розсілися зразу як дачники? Чи вони не знають, що ви їх привели в єдиний у світі сад, до якого звернені погляди всіх передових вчених? Чи, може, вони бездарні?
Карташов. Іване Володимировичу, ну, що ви! Це мої учні.
Мічурін. Ах, так. Ну, тоді все ясно. (Йде до студентів). Маю честь представитись.
Студенти. Здрастуйте.
Мічурін. Іван Мічурін. Експериментатор і розвідник.— Ідіть за мною. (Іде до кущів).
Рябов (до Терентія). Зараз почнеться екзамен біля персика.
Мічурін (до студентів). Ось поле непомітних, безкровних, але жорстоких боїв. (Підводить до персикового саджанця). Зверніть увагу — персик. Скільки років б'юся, скільки саджанців,— жодного морозостійкого гібрида. І розщеплюється то на мигдаль, то на персик... Ваш професор зараз скаже, що не розщеплюватись вони не можуть.