Сього разу ініціятива за мною. Пишу, що викличу таксі й приїду. Чи не проти? Гаразд, але не пізно. Коли пізно, не пустиш (не чекатимеш). Коли з'явлюсь? Маю кілька зобов'язань, і до тебе — з'явлюсь. Уперше сукня і підбори. Хтось мав би шаленіти (брякнути). Запрошена на одне з торжеств. Щось на кшталт безглуздого святкування початків нового життя. Замислююсь, до чого. На щастя, повно пляшок із червоним міцним вином. Так сумую за вохрою твоєї спини і ційками поту на чолі, що дозволяю зайвого. Ти починаєш нервово чекати, власне — відсилати каламутні нотатки на мій телефон. Почуваюся винною і безпорадною. Один із нас (незрозуміло) по-справжньому ображається, набундючений. Відав, ти. Я розумію. Вокруги примхливі (од бездіяльности) кастрати і мокрі (роздрочені) жінки. Ріднюся з клозетом. У люстрі рожева паща з розсунутими губами. Це я. Дозволяю громіздкий експеримент: рахую спорожнені мною келихи. Попервах хвацько п'янію, далі — нічого такого. Люд ще трохи вовтузиться і врешті-решт починає розсипатись по домівках. Сприймаю знак як сигнальний і приєднуюсь до люду, який розсипається. Пишу, що викликала таксі й приїжджаю. Ти вміло й тривало продовжуєш ображатись. Я звикла і не звертаю: пустиш. Шукати твій будинок відмовляюсь — виходиш на пошуки мого дезорієнтованого тіла (партачиш вміння ображатися). Ледве шкандибаю. Коли віднаходиш, готовий вишпетити. Потерпи. Отак просто паскуджу тобі ніч. Пускаєш. На козетку заповзаю з ногами й ховаю подалі від тебе лице. Серйозно захмеліла, але в розумі. Ти думав, що прибуду не одна. Можливо, з якоюсь подружкою: мали би секс утрьох. (Ти саме так думав.) Просиш не ховатися, підняти на тебе очі. Де подружка? І знову: не ховатися, підняти на тебе очі. Переконуєш, секс — другорядне, закоханим завше несолодко. Думаю, десь уже було. Не можу чути: було. Кажу, ніякої подружки, не ділитиму — ніякого сексу втрьох. Усміхаєшся. Добре, тоді завтра відшукаєш друга. Хочеш, аби все для мене. Ні, для мене — тільки ти, не треба друга. Глупа. Очі. Переймом готова тебе вдушити (так люблю). Не здіймаю. Заходиш позаду і задираєш сукню. Мені складно входити в роль сексуального партнера — так люблю. Не еврейка — ніякої гід-ности. І чимраз гірше.
Уриваюсь. До твоєї невигойної реальности з пригоршню кроків. Не маю певности, що тебе влаштовує. Хочу бути наразі з тобою, тільки-но спробуй відмов. О'к, не відмовляєш, але це не доказ. Сталиш невигадливими образами, але я не ображаюсь: запитуючи, чи сплю з кимось ще. Я прошу в тебе язик і даю свій. Ні, не сплю, невже по мені не видно? Цікавишся, чи видно по тобі. Всміхаюся. Звісно, не видно. Ти просиш у мене язик і даєш свій. В'яну під твоїм тілом і не шкодую. У нас лише кілька тижнів, слід нарешті усвідомити. Твої друзі чекають на тебе в центрі міста, але вони не знають, що будеш не один, зі мною. Цього не знаю навіть я, хоча здогадуюсь. Уранці трохи статевих зносин і розмови. Ми говоримо про те, що нас трішки хвилює, але не настільки. Тому розмова глевка і довга. П'єш, але просиш слідкувати, щоби не напився. Лише пару пляшок охолодженого пива. Я слідкую, хоча мала би зреагувати швидше. За рахунок раннього світанку день видається нестерпним. Якось терпимо. Друзі телефонують, де ти, коли врешті приїдеш. Скоро приїдеш, ми вирушаємо. Мною опановує якась нехороша нехіть, чи слід утручатись. Йдемо на місце зустрічі, але друзів нема. Я переживаю. Передовсім мене бентежиш ти. Судорожно набираєш, цікавишся. Друзі в пошуках місцини, де б перекусити. Кличеш до нас, шукатимемо всі разом. Вони виходять з-за рогу, ти розцвітаєш. Обіймаєтесь, зі мною стримані вітання. Тиснемо руки. Сумирне нове знайомство. Як поводитись, не зосереджусь. Не вадить розворушитися. Ворушусь. Тиха й непомітна, втекти б. Сховатись. Цікаво, що думають про мене твої друзі. Якась недолуга лялька сього разу, міг би підшукати й краще, що за атрофований тілесний субстрат? Уже за мить із друзями вирішуєте купи нерозв'язаних нагальних питань. Згущуються хмари у бік над моєю совістю. І це задрочує вщент. Пропускаєте першою у двері якоїсь їдальні. Ви обрали місце довготривалої метушні. Те, яких маєш симпатичних друзів, помічаю. Один із них роздає подарунки. Інші (в тому числі й ти) радіють. Я потроху призвичаююсь. Можливо, мені вже затишно і комфортно. Ми випиваємо чогось неміцного, але мене пробирає. Нарешті юна офіціянтка заповнює стіл стравами. Ти їй говориш, що вона найкраща. Вона, у відповідь, дарує усмішку. Мене не дратує, але трюк інтригує, обов'язково спробую повторити. Їмо, і друзі питають про мене ґрунтовніше. Тішить, що в ряди твоїх нескінченних ляльок ніхто з них мене не вписав, а тезу про атрофований тілесний субстрат я самостійно спростовую. Тож, наш сексуальний дискурс лишається поза увагою, що не лише тішить. Запитують, ким є. Дивлюся на те, як зреагуєш і кажу: еврейка. Мені здається, що жарт доволі вдалий. Але так не здається тобі. Ідеш до вбиральні. Поки десь ходиш, юна офіціянтка повторює хід. Тебе нема і що мені залишається робити. Адресую офіціянтці, що вона найкраща. У відповідь вона усмішки не дарує. І я не розумію, хоча трюк передано точно, в найменших деталях. Твої друзі знизують плечима, мовляв, трапляється. Ти повертаєшся з убиральні, до вбиральні йду я. Зауважую, як сп'яніла. Слід зупинятись. Твої друзі справжні євреї і шутки про ґеніяль-ність сприймають усерйоз. Ти поділишся, коли наболить. Можливо, й евреї. Можливо, не розуміють. Але вони друзі і це видається серйознішим.
Вам одне одного мало, тому ще маґазин, чотири літри пива і сир з ковбасою. Думаю, скоріше за все зайва і хочу не заважати. Але твої друзі і ти так не думають. Берете з собою, входимо до приміщення ґалереї. В ґалереї робочий день, а ми приперлися пити. Все те, що на стінах, трактуєш під абстракціонізм та ґрафоманство. І цілком слушно трактуєш. Ці роботи я бачила, але займатися сервіруванням столу не хочу, відтак намотую кола по залу. Ти наздоганяєш і з тріском б'єш по сідницях. Мстишся. Гаразд, пізніше я так само за щось помщусь. До столу запрошуються працюючі. Леді. В компанії тебе і твоїх друзів я почуваюся розповідачем, леді — об'єктом оповіді. Міркую, хто з вас першим її віддере. І мене не здивує, коли вона віддасть перевагу саме тобі. Утім, на вечір леді має свої окремі справи — жодному з вас не світить. Хоча наразі її цілком улаштовує це соромітницьке полювання. Вона пропонує кави і чаю. Чаю. Приносить чай і плитку шоколя-ди. Я реагую на мисливські секрети. Випиваю чай, але шоколяди не чіпаю. Леді цікавиться, чому не їм шоколяди. Просто не їм. Відчуваю, що через мене напружений. Коли б не я. Але — я. Леді прибирає зі столу. Смачна здобич — теж помічаю. Один із твоїх друзів дістає фотоґрафічний апарат. І мене коробить. Я не люблю зніматись. Прошу не знімати, але друг не заохочує. Ти кажеш, треба щось ориґінальне і просиш зняти футболку. Нема там нічого ориґінального, це не форми. Ти наполегливий. Піднімаєшся, підходиш. Пробуєш стягнути. Прошу цього не робити і хочу образитись. Не ображаюсь, ти зупиняєшся. Кидаєш: не розумію. Друг все-таки робить кілька знімків. Жахливо. Наполягаю, аби знищив. Не знищує. Лишає. Леді щезає, і всі розбігаються по закутках. Ти забираєш мене із собою, і я не перечу — я хочу з тобою. Ми важко п'яні. Таксі зупиняється навпроти лавки. Ти ще купуєш алкоґоль, хоча вже достатньо. Удома — одразу на канапу. Гуснемо в обіймах. У мені довго, але не припиняєш. Ти хочеш десь таких неґативів — оголеною. Уже чиїсь маєш, нащо мої? — не доходить. Вимагаєш, аби погодилась. Я погоджуюсь, але усерйоз не реагую. Треба придбати плівку, вимовляєш. Притуляю вуста нещадним цілунком, щоби не пригадав. Продовжуєш рухи, а я не витримую. Відключаємось поступово, нарешті провалюємось. Уві сні трусь об твою колінку, об живіт. Заслинюю. Надривається твоя рурка. Тормошу, питаю, чи візьмеш. Не візьмеш.