ВЕСНА
А вже весна-весняночка
крапотить ізраночка.
Ноги скачуть,
крига плаче,
золотий казан кипить.
ДЗВОНИКИ СОН-ТРАВИ
Фіолетові дзвоники сон-трави проснулися.
Діти роблять білі кораблики
і пускають їх по струмках.
Кораблики пливуть, а за ними діти біжать.
Коли вони набігаються, натомляться, позасинають,
то вже не бачать, як тонуть їхні кораблики.
Це бачить тільки сон-трава,
і через те її дзвоники не дзвонять.
ПАГІНЕЦЬ
У лісі зацвіло
кружальце пенька,
як маленьке сонечко,
і виріс з нього промінь
зелений пагінець
МАТИ
А мати до весни говорить:
— Оце сажу потрушу,
оце хату побілю,
оце трохи підсиню,
оце підведу,
та й буде.
Гріється, всміхається земля,
Щоб усе могло розквітнути.
ЛІТО
Літо зверху зелене, а всередині, мов кавун.
Літо солодке від зорі до зорі.
Засмаглі хлоп'ята, як зернята у кавуні,
перекочуються,
перегукуються,
пересміюються
від одного краю землі до другого.
ТУМАНОВА ДОНЯ
Росо-росино,
ти чия дитина?
— Я туманова доня,
в мене срібна корона.
ТУМАН
"Огірочкам росу
я іздалеку несу,
ще й води цілий жбан",-
похвалявся туман.
Не хвалися, тумане,
щоб не вітер з дощем,
спав би довго ти ще.
ЩАВЕЛЬ Я, ЩАВЛИК
Щавель я, щавлик,
не любить мене ні кузька, ні равлик.
Поливає мене дощик,
а їсть мене борщик.
ДЯТЕЛ
Дятел на старій груші
у червонястій шаіючці
з маленькою паличкою
стукає та й стукає.
БІЛА ВОДА
В річці вода біла,
може, через те, що швидко бігла.
Біжить біла вода-
Біла, бо на камені дівчата миють білі ноги.
Бо квіти білі пливуть,
а за ними білі качки;
і ходить берегом хлопчик,
і носить відерце,
а замість рибинок у тому відерці
білі камінчики.
— Що ти носиш? — питає мати.
— Білу воду,— сміється білозубий хлопчик.
ХАТКА РАВЛИКА
Що равлик малий — то це всі знають.
Але і в нього є своя гора.
Біли гори дерево, а на вершині гори
біла хатка.
Іде куди равлик, то з собою її бере.
З гори в долину, з долини на гору.
Там, де спинився, там і гора.
Біля гори дерево, а на горі
біла хатка равлика.
ВИЙШОВ ІЗ ЛІСУ ЛИС
Поле туман покриває,
зайчика присипляє.
Вийшов із лісу лис:
— Зайчику, озовись!
Ой, не біжи, зачекай,
капустяних листків пошукай-
Капустяних листків у полі доволі,
ще й смачні хрумкі корінці,
ще й невдахи мисливці-ловці.
ГРИБ І ГРИБІВ ГРИБ
Після теплих рясних дощів
поряд з великим грибом зіп'явся маленький гриб.
Назвали його — Грибів гриб.
Грибів гриб ховався за листям.
лякався черв'ячків і жучків,
а особливо боявся білочки,
яка вже прибігала одного разу
і відгризла татові вуха.
Якоїсь ночі Грибів гриб
так багато напився води,
що на ранок виріс більшим за тата.
Ще здалеку угледіла його білочка,
прискакала і відгризла йому вуха.
Тепер стоять на узліссі двоє грибів без вух
Гриб і Грибів гриб.
ХАТА ВНОЧІ
Хата настовбурчило вуха —
квіти слухає.
На ній метелики ночують,
а цвіркуни їм спати не дають,
На лаві глечики синіють,
відро кахикас в кутку,
хтось воду п'є,
комусь не спиться.
СОРОЧКА ДЖМЕЛЯ
Пташки пролітали над полем
і нехотячи збили джмеля.
Падав джміль і загубив
золотисту сорочку із чорною смужкою.
Тепер сидять пташки у полі
і, поки світить сонце,
шиють джмелю сорочку
золотими нитками,
а як трохи стемніє,
то вишиють на сорочці смужку
темними нитками.
МЕТЕЛИК
Поміж дерев
нічний метелик пролітає,
шукає квітку,
котра цвіте вночі.
Може, та квітка з макове зерня,
а може,— як далека зірка.
Між іскор і зірок він наблукається,
на теплу хату сяде і засне.
КАРТИНА НА СКРИНІ
Чарівна картина намальована на скрипі:
скачуть коні по долині,
а чи далеко — ніхто не знає.
Трохи збоку річка тече,
а чи далеко — ніхто не знає.
А за річкою сонце червоне сідає,
а в скині на самому дні
коралове намисто лежить.
КАЗАЛА ОЛЕНА
Казала Олена —
кропива зелена:
"Ніч як сажа,
болить голова..."
— У кого?
"У світлячка малого".
— То ходім до нього.
Темна хата на горбку.
— Вечір добрий, світлячку!
Чом не світиться у хаті,
чи надумав рани гнатн?
— Не світю, сови боюся,
бо вона за мною стежить,
треба бути обережнимм...
ЗІРКА ІЗ КОРОНИ
Загубив мухомор,
мухомор червоний
зірку-пелюстинку
зі своєї корони.
Ходе скрізь,
придивляється.
Коли це їжачок
із гори спускається:
— Здоров був,
чи не ти
білу зірку забув?
— Ох, я вам дуже дякую! —
мухомор зрадів,
аж заплакав
КОЛЬОРОВЕ ЛИСТЯ
Ніч згубила чорне листя
і ранком стала.
Ранок згубив синє листя
і днем став.
День згубив зелене листя
і вечором став.
Вечір згубив червоне листя
і ніччю став.
ЗЕЛЕНІ ТРАВ'ЯНІ ЗАЙЧИКИ
Зелені трав'яні зайчики живуть у стебельцях трави.
Ні весною, ні літом не можна їх побачити,
зате восени у сухій траві можна почути,
як щось шелестить.
То трав'яні зайчики метушаться,
з коробочок зерна витрушують,
щоб і наступної весни виросли в степу
зелені трав'яні зайчики.
ЗЕЛЕНА ЯГОДА
На ягоду зелену
садок нагримав.
— А я не зелена,—
ягода маленька зашарілася.
Зашарілася і солодкою стала.
ШИПШИНА
Шипшина розчервонілася.
Всі кущі дивлятся на неї
і підпалюють своє листя,
щоб так. були, як у шипшини.
ХАТНІЙ ЗМІЙ
Проснувся хатній змій.
Бабуся годує його соломою.
Кине жмут соломи,
а змій розправить червоні вуса
і їсть солому.
Іноді як закашдяється,
то й бабуся кашляє.
А вночі змій вкривається сивою ковдрою
і дихає з груби теплом на всю хату.