За двома зайцями

Сторінка 17 з 20

Старицький Михайло

Г о л о с Х и м к и. Та чую, не позакладало...

П р о н я. Так повертайся ж швидче. Піти ще по двору проходитись, хай дивляться та губи кусають! (Виходить).

ВИХІД IV

(X и м к а й У с т я .)

X и м к а (входить з смолкою). Уже повіялась, шелепа! От уїлась! Хоч би вже тебе викурити оцим куривом!

У с т я (вбіга з кошиком). Добридень вам, з неділею будьте здорові! А де старі Сірки?

X и м к а. Та там десь колотяться...

У с т я . Чого ж то? А П р о н я де?

X и м к а. А, і не питайтесь!

У с т я . Чого це ваші до Секлити на іменини не прийшли? А там сватання було: просватали Галю за Голохвостого.

X и м к а. Тю на вас!

У с т я . Ти, дівко, не тюкай, а слухай! Пропили ми навіки Галю, а Г о л о х в о с т и й найняв катеринку та аж сюртука скинув, так вибивав тропака.

X и м к а. Брехня!

У с т я . Що ти мені брехню завдаєш? Стара вже я, дівко, щоб брехати; то, може, твоя мати брехала, як на лавці лежала!

ВИХІД V

(Ті ж і М а р т а.)

М а р т а (засапавшись). Добридень вам! А де ваші? (Глянувши на Устю). Уже випередила: от довгонога чапля! (До Химки). Чи ви знаєте, що С е к л и т а Лимариха заручила уже Галю з Голохвостим?

У с т я . А що, не казала? Брехня?

X и м к а. Та що це ви мелете? Про якого Голохвостого?

У с т я . Про Голохвостого — цилюрника, сина того, що за Канавою був!

М а р т а. Та він же один на весь Подол; другого Голохвостого немає!

X и м к а. Так той же самий Г о л о х в о с т и й сьогодні вінчається з Про нею!

У с т я і М а р т а (сплеснувши руками). Що ти? Невже?

X и м к а. Та хіба не бачите, які тут прибори йдуть до весілля... Через них уже мені хоч руки й ноги одкидай!

У с т я . Матінко моя, оце штука!

М а р т а. Ну й бешкет!

У с т я . Та чи ти часом не дуриш нас?

X и м к а (показує у вікно). Та он гляньте, як по двору походжа наша пава; пишається, мов верша в болоті!

У с т я (глянувши). Ой ненько моя! Єй-богу, в білій сукні, ще й у квітках! М а р т а (за нею).

М а р т а (за нею). Справді, справді! І хвату почепила!

У с т я . Так побіжім зараз до тітки Секлити сказати! М а р т а. А побіжім! От буде халепа! У с т я . А буде! (Стикається лобом з Мероніею).

Хи м к а (сміючись). Ну, тепер уже піде баталіяі

ВИХІД VI

(Ті ж і М е р о н і я.)

М е р о н і я (спотикаючись і шкандибаючи). Оце летять! Так штовхонули, аж тім'ям об двері ударилась! Господи Ісусе Христе, сине божий, помилуй нас!

X и м к а. Амінь!

М е р о н і я. Чи чули? Галю просватали за Голохвостого!

М а р т а. Спізнилась!

У с т я . Він, чуєте, сьогодні вінчається з Пронею!

М е р о н і я. Ой гріх який!

М а р т а і У с т я . Ми йдем до Секлити зараз звістити.

М е р о н і я. І я з вами. Ой не біжіть тільки так, бо я не зійду: у мене ноги покалічені! Ой не біжіть-бо! (Вибіга за ними).

X и м к а (сміючись у вікно). Та пождіть-бо, бо впаде! Ну й оказія! От зух! На двох вінчатись хоче! Чистий салтан! Ха-ха-ха!

ВИХІД VII

X и м к а, Н а с т я і Н а т а л к а. Н а с т я й Н а т а л к а виходять повбирані, але по-міщанськи.

Н а с т я. Добридень вам! А П р о н я прибралась уже?

X и м к а. З досвіта ще!

Н а т а л к а. А де ж вона?

X и м к а. Та отам десь пошелепалась замітати двір. (Виходить).

Н а с т я. А я, знаєш, не хотіла після того вечора й приходити до тієї принді; та уже просила боже як!

Н а т а л к а. І мене теж; ще й стара Сірчиха приходила. Так я уже подумала, бог з ними! Ну й щастя ж оцій Проні! І чим вона взяла?

Н а с т я. Кислим оком та довгим носом.

Н а т а л к а. А вже правда! І де в його ті очі були?

Н а с т я. Звичайно, за гроші бере.

Н а т а л к а. То вона його заманила своїми гарними приборами та брансолетами.

Н а с т я. Дай мені, серце, покій! Хіба вона вміє й прибратись до ладу? Поначеплює, понавішує, мов на куделю вовни, та й повертається, як індик, і все оте на їй, як на корові сідло...

Н а т а л к а. Іменно, як на корові сідло...

Н а с т я, Аз того ганчір'я ще й пика вигляда, що за три дні не од полощеш!

ВИХІД VIII

(Ті ж і П р о н я.)

П р о н я (входить і поважно вітається). Здрастуйте вам.

Н а т а л к а. Ах, яке на вас убрання, аж очі вбира!

Н а с т я. Чудо, чудо! У вас таки смаку, як у тії кралі.

Н а т а л к а. Та яке модне!

П р о н я. У первому магазині на Хрещатику шилось.

Н а т а л к а. А як до лиця все вам, хоч малюй!

Н а с т я. Ви сьогодні дуже гарні, мов та квіточка, що в віночку!

П р о н я. Мерси за компліман!

Н а с т я (до Наталки). Не передавай куті меду!

Н а т а л к а (до Насті). Та чорт її бери! (Вголос). Ой ненько, моя матінко! Який же у вас, Проню, брансолет, а сережки аж горять, мов саме сонце вскочило в хату!

Н а с т я. Чи справжні ж?

П р о н я. Авжеж!

ВИХІД IX

(Ті ж і Я в д о к і я П и л и п і в н а.)

Я в д о к і я П и л и п і в н а (вибіга з пекарні у чепчику і в довгім платку). І де ж би то не справжні, коли за каблучку ту на руку, чи як її, дала двадцять два карбованці, а за сережки аж сімдесят п'ять, своїми руками дала!

Н а с т я. Ого! Сімдесят п'ять!

Н а т а л к а. Ой мамо моя!

П р о н я. Таки не витерпіли, прибігли; ще й Химку сюди приведіть!

Я в д о к і я П и л и п і в н а. Як-то, щоб і тепер, коли слушний час настав, не похвалитись перед добрими людьми? Ні вже, дочко, вибачайте!

П р о н я. Охота! Диво яке, що золото чи гальмази!

Я в д о к і я П и л и п і в н а. Як то не диво? От за ту матерію, що на сукні, позаторік платила ще по три карбованці!

Н а с т я. Позаторік ще?

Я в д о к і я П и л и п і в н а. Еге ж, тепер за таку ціну не купиш!

П р о н я. Ви б, мамо, пішли краще до пекарні порядкувати, ніж не знать що верзти!

Я в д о к і я П и л и п і в н а. Та там уже все готове. А за другу сукню, шовкову, заплатила аж по три карбованці з половиною за аршин: така вже дорога, що й господи! Ось я винесу. (Іде в кімнату).

П р о н я. Та що ви розносились, неначе не носили зроду шовкового?

Н а с т я і Н а т а л к а. Покажіть, покажіть; ми ще не бачили!

С т е п а н (з-за вікна). За кого Сірки віддають дочку?

Г о л о с. За якогось цилюрника.

С т е п а н. Невже за Голохвостого? Жид, значить, правду казав.

Я в д о к і я П и л и п і в н а (таска цілий жмут всяких суконь). Осьде, гляньте яке!

Н а с т я. Чудесне! Широке та добряще! (Маца).