РАДІОПРИЙМАЧ
Володька Велетень дістав нагороду. Його нагородили найліпшим радіоприймачем. Дістався він Володьці за те, що цей сіроокий хлопчисько організував гурток вивчення науки й техніки. Сам зробив флюгер і дощомір. Діставши термометр і барометр, обладнав при школі метеорологічну станцію.
Метеорологічна станція спостерігала погоду. Вимірювали напрям і силу вітру. Обчислювали, скільки випадало дощу. Навіть угадували погоду наперед. Ну, вгадували це вже завжди з допомогою вчителя Павла Андрійовича.
Ще змалку дражнили Володьку рибалкою. А тепер стали дражнити вітродуєм. Та Володька на те не зважав.
— Вітродуй, вітродуй… та радіоприймачем нагородили мене, а не вас, — так казав Володя.
Ішов Володі дванадцятий рік.
НОВА АЗБУКА
Не барився Володя і скоро наладив свій приймач. Вечорами, на дозвіллі, одягши навушники, слухав співи та музику. Часом вислухував лекції або газетні новини. Та часто, настроюючи приймач, чув якісь дивні цокотливі звуки. Наче хтось на особливій машинці не то цокотів, не то вищав.
— Що це за звуки? — спитав хлопець у Павла Андрійовича.
— Це переказують радіотелеграми азбукою Морзе, — відповів учитель.
— Як то?
— Таке цокотіння означає букви й цілі слова. Прислухайся уважно і почуєш — то буває короткий виск, то довгий. Короткий зветься крапкою, а довгий — рискою. — Вчитель постукав пальцем по столі. Коли стукав частіше, то були крапки. Коли голосніше й трохи рідше, то означало риску. — Азбука ця така: крапка і риска (.__) означає букву а. Риска, крапка і риска (__.__) — це буде буква к. Чотири риски (— —) — літера ш. Три крапки (…) — літера с. От коли написати. — — —. —.. — —.. —.. — . — . —. — .. — … —. —. —.. — І потім вистукати, то це буде означати — Володька Велетень.
НА РАДІОСТАНЦІЇ
Це була телеграфна мова. Володька зацікавився нею і взявся її вивчати. Минуло кілька місяців, і Володька Вітродуй дуже добре вивчив азбуку Морзе. Павло Андрійович розповів про Володю своєму знайомому радистові. Той радист запропонував Володі вільного часу працювати на радіостанції. Хлопець погодився. Працюючи на станції, він швидко навчився орудувати апаратами. Незабаром він став там у великій пригоді. Один радист захворів. Другому радистові довелося працювати й за себе і за свого товариша. Хлопець йому допомагав.
Якось Володя прийшов на станцію із своїм товаришем Васильком. Тієї ночі радіоприймач переказав йому такі цікаві речі, що й наступної ночі хлопці сиділи мало не до ранку, слухаючи мову телеграфу. Про це треба розповісти докладніше.
НІЧ ПЕРША
Покрутивши вертунчик варіометра, Володька почув у телефон знайоме тріскотіння. То переказувала якась радіостанція рисками і крапками повідомлення. Володя одразу зрозумів слова, що переказувались тим тріскотінням. Щоб допомогти товаришеві вивчити азбуку Морзе, Володя записував ті звуки на папері крапками й рисками. Василько на другому аркуші паперу переводив ті знаки в слова. Ось що вийшло у Василька:
Радіограма 1
Говорить Північна Земля
Говорить Північна Земля
Говорить Північна Земля
Всім! Всім! Всім!
21 листопада. 23 години
Мороз тридцять два градуси крп Барометр падає крп Вітер з північного сходу посилюється крп Зараз його швидкість двадцять п'ять метрів у секунду крп Починається шторм крп Стежте за повідомленнями з Полярного моря.
Північна Земля
Північна Земля
Північна Земля
— Де це такий сильний мороз разом з вітром? — спитався Василько.
Володька, що шукав в ефірі нових звуків, але не знаходив, зняв навушники.
— Це десь на Далекій Півночі, — відказав він своєму товаришеві.
Потім підійшов до карти, що висіла на стіні, і знайшов Північну Землю. То були чотири великі й кілька дрібних островів у Полярному морі. Це так далеко на півночі, що туди лише раз на рік ходять пароплави, та й то не кожного року доходять, бо навколо тієї землі крига.
— Тут, значить, — ткнув Володька пальцем у карту, — є наукова станція, що спостерігає погоду. Там же є радіостанція. Давай послухаємо, може, ще почуємо їх.
Знов Володька крутив варіометром і прислухався до свого телефону. Знов піймав цокотіння, але це була інша станція.
На цей раз ось що записали хлопці:
Радіограма 2
Говорить порт Архангельськ
Говорить порт Архангельськ
Говорить порт Архангельськ
Всім суднам. Всім нам. Всім суднам.
Метеорологічна станція повідомляє: з північного сходу, од Північної Землі і Нової мл де шторм і шкидкіст 90 кіло на годину крп Шторм може в ураган крп. Пароплави км вітрильника км моторм шхунам, що стоять у портах км не виходити в крп суднам в морі радимо приготуватись до штор і взяти курс на південь.
Рація порт Архангельськ
Рація порт Архангельськ
Рація порт Архангельськ
— Васильку, зрозумів?
— Щось не дуже ясно…
— Якась інша станція заважала мені слухати. Деякі слова я не дочув і пропустив, а деякі переплутав.
Хлопці почали розбирати нову радіограму. На карті знайшли місто Архангельськ.
Точка, що означала це місто, стояла на річці Північна Двіна, саме там, де ця річка впадає в Біле море. Значить, в Архангельську є порт. А в кожному порту є радіостанція.
Володя, уважно перечитавши радіограму, почав її виправляти. Він подописував ті слова й букви, що їх пропустив і тепер догадався по змісту. Те, що подописував, підкреслив, і вийшло таке:
Говорить порт Архангельськ
Говорить порт Архангельськ
Говорить порт Архангельськ
Всім суднам. Всім СУДнам. Всім суднам.
Метеорологічна станція повідомляє: з північного сходу, од Північної Землі I Нової ЗЕмлІ Іде шторм ІЗ швидкістю 90 кілоМЕТРІВ на годину крп Шторм може ПЕРЕЙТИ в ураган крп ПароплавАм км вітрильникам км моторНИм шхунам км що стоять у портах км не виходити в МОРЕ крп Суднам в морі радимо приготуватись до шторМУ і взяти курс на південь.
Рація порт Архангельськ
Рація порт Архангельськ
Рація порт Архангельськ
— Серйозна справа, — промовив Василь, а потім спитав Володьку: — Мені незрозуміло, що таке "км" і що таке "рація".
— "КМ" — це скорочено від "кома". Так саме як "крп" — од "крапка". Я записую їх так скорочено, хоч це не зовсім правильно. Рація — так скорочено називають радіостанцію.
— Давай далі писати так, як треба.
— Добре.