19.
Про тілесні і розумові плоди молитви
Вправляючись у молитві, ти водночас повинен тримати своє тіло у міцних путах. Всіляка молитва, у якій не змагалося тіло і не сумувало серце, рівноцінна недоношеному плоду лона, тому що така молитва не має в собі душі, – каже св. Ісаак Сірійський, – і така молитва має у собі насіння самозадоволення і тієї гордині серця, яка вважає себе у числі не тільки покликаних, але й вибраних (Мт.22:14). Остерігайся такої молитви. Вона є корінь облуди. Бо якщо серце прив'язане до тілесного, то твій скарб залишається тілесним, а ти уявляєш, що тримаєш небо у своїх тілесних обіймах. Твоя радість буде нечистою і буде виявлятися у надмірних веселощах, словесності і бажанні вчити і виправляти інших, хоча Церква не покликала тебе вчителем. Ти пояснюєш Св. Письмо на свій тілесний розсуд і не терпиш заперечень, і це лише тому, що не турбувався про утиски свого тіла і тим самим не упокорив своє серце.
Істинна радість тиха і постійна, тому Апостол закликає нас завжди радіти (1Сл.5:16). Ця радість виходить із серця, яке плаче над земним і над своїм віддаленням від Джерела Світла. Справжню радість треба шукати у скорботі. Бо сказано: блаженні вбогі духом і блаженні плачучі нині, у тілесному "я", бо утішаться в духовному. Справжня радість є радість потіхи, та радість, яка народжується від усвідомлення своєї слабкості і в Господньому милосерді, і ця радість не виражається в сміху з показом зубів.
Подумай і про інше. Хто прив'язаний до земного, радіє, але й турбується, хвилюється і сумує – стан його душі піддається постійним змінам. Але радість Пана твого (Мт. 25:21) постійна, бо Господь незмінний. Гамуй свій язик одночасно з тим, як утискаєш своє тіло постом і здержливістю. Балакучість – сильний ворог молитви. Пустослів'я заважає молитві. З цієї причини ми за кожне пусте слово дамо відповідь (Мт.12:36). Ти не внесеш дорожню пилюку в ту кімнату, яку хочеш тримати в чистоті. Тому не захаращуй своє серце плітками і розмовами про минущі денні події. Язик, як вогонь, і поглянь, що маленький вогонь так багато може запалити (Як.3:5-6). Але якщо перекрити доступ повітря, то вогонь згасне; не давай волі своїм пристрастям, і вони поступово згаснуть. Якщо трапилося тобі спалахнути гнівом, то мовчи і не подавай виду, лиш би Господь почув твоє покаяння. Таким чином ти загасиш пожежу вже на початку. Якщо тебе засмутить вчинок іншого, наслідуй приклад Сима і Яфета і покрий його одягом мовчання (Бт.9:23); цим ти притупиш своє бажання засудити, перш ніж воно спалахне полум'ям. Тиша є чашею для чутливої молитви.
Хто хоче навчитися мистецтва чування, повинен вгамувати не тільки свій язик. Він повинен у всьому доглядати за собою (Гл.6:1) і цей догляд повинен сягати до самих глибин. Там, у глибині, знайде він необмежену комору спогадів, думок, уявлень, які постійно рухаються: слід на них накласти пута. Не тривож спогадів, які заважають твоїй молитві, не рийся у своїх старих гріхах, не будь схожим та пса, який повертається до своєї блювотини (Прип.26:11). Не дозволяй пам'яті зупинятися на деталях, які можуть знову збудити твої пристрасті чи дати поживу твоїй уяві. Найулюбленішим місцем диявола є якраз наша уява і там він доводить нас до сполучення згоди і гріха. Він пошкоджує твоє мислення сумнівами і мудруваннями, схиляє до логічних роздумів і доказів світськими питаннями і власними придуманими відповідями. Все це зустрічай словами псалма: Відступіться від мене, беззаконні (Пс.118:115).
20.
Про піст
Піст, що не понад міру і не нижче твоїх сил, допоможе тобі в твоїй пильності. Про діла Божі не слід розмірковувати по насичені черева, бо у повному череві немає бачення таємниць Божих, – кажуть аскети. Сам Христос своїм довгим постом дав нам приклад: Він відігнав диявола після сорокаденного посту. Чи ми кращі від Нього? І ось ангели приступили і послужили Йому. І тебе вони чекають, щоб послужити тобі.
"Піст є утримання від багатослів'я", – каже св. Іван Ліствичник. Він є двері умилення і страх послуху, винищення лукавих помислів і сердечної нечулості. "Піст – це ворота раю. Коли черево утискається, тоді упокорюється і серце. Розум того, що постить, молиться тверезо, тоді як розум нестриманого сповнюється нечистими мріями."
Піст є вираженням любові і відданості, прагненням принести в жертву земні блага, щоб здобути небесні. Наші думки надто сильно зайняті турботами про поживу і про насолодження гортані; прикладемо зусилля, щоб звільнитися і від цього. Так піст є ланкою у боротьбі за свободу і обов'язковою опорою у боротьбі із самонасолодою. Піст, супроводжений молитвою, є великий дар, даний людству, і він дбайливо зберігається тими, хто хоч раз його скуштував.
Під час посту зростає вдячність до Того, Хто дав людині можливість постити. Піст відкриває шлях у сфери, про які ти мав лише слабке уявлення: всі події, всі життєві ситуації, які трапляються у твоєму оточенні, чи в тобі самому, отримують зовсім нове освітлення, все що трапляється отримує новий, глибокий і багатий зміст. Земне мудрування змінюється ясністю думки, бунтівне шукання – спокійним прийняттям всього з вдячністю і покорою. Болючі проблеми, що здаються нерозв'язаними, відкривають свою суть, подібно як розпускається квітка. Молитвою, постом і чуванням треба стукати, бо тому, хто стукає, відчинять (Мт.7:8). Тому піст часто вважається міркою; бо той, хто у багатому утримується – полюбив багато, а хто полюбив багато, тому багато прощається (Лк.7:47).Хто відмовляє собі багато, отримає багато.
Святі Отці радять постити помірно: надто виснажуючи тіло, можна зашкодити душі. До посту треба підходити поступово. Все потребує досвіду, і кожен нехай себе випробовує, беручи до уваги свої можливості і свою роботу. Слід не вередувати щодо їжі. Всяка їжа дана Господом, але слід уникати тієї, яка збуджує тіло з її пристрастями – надмірного вживання спецій, м'яса, вина і всього іншого, що служить для насолодження гортані. Краще споживати їжу дешеву і доступну. Св. Отці рекомендують споживати їжу раз в день і в такій кількості, щоб не відчувати ситості.
21.