152 Нудатов Ераст Васильович (1828 — близько 1900) — прапорщик 4-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу. Т. Шевченко познайомився з ним 1848 р. у Раїмському укріпленні, між ними встановилися дружні стосунки.
153 Щепкін Михайло Семенович (1788-1863) — російський актор, основоположник критичного реалізму в театральному мистецтві, реформатор російської і української сцени. У 1821 р. його було викуплено з кріпацтва. З Т. Шевченком М. Щепкіна зв'язувала щира особиста дружба.
154 Каратигін Василь Андрійович (1802-1853) — російський актор-тра-гік. Т. Шевченко бачив гру В. Каратигіна в період розквіту його таланту (30-і роки).
155 Гулак-Артемовський Семен Степанович (1813-1873) — український композитор і оперний співак. Т. Шевченко познайомився з С. Гулаком-Ар-темовським восени 1838 р. у Петербурзі, відтоді їх зв'язувала щира дружба.
156 ... тієї ж ночі втопилася в Вілії. — Тут викладено сюжет поезії Т. Шевченка "У Вільні, городі преславнім..." (1848).
157 Ейсмонт Густав Карлович — ад'ютант 4-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, прапорщик. За спогадами Е. Нудатова, був одним із близьких приятелів Т. Шевченка у Раїмі.
158 ... своєї таємної творчості... — йдеться про вірш Т. Шевченка "Неначе степом чумаки..." (1849).
159 Притвіц — баронський рід, відомий у Сілезії з 1306 р., пізніше розділився на кілька гілок, з яких дві переселилися в Росію.
160 Ухемисов Махамбет (1804-1846) — казахський поет і діяч народно-визвольного руху. У 1836-1837 рр. разом з Ісатаєм Таймановим очолив масове селянське повстання. Був убитий ханськими поплічниками. Збереглося біля 40 пісень і поем М. Утемисова.
161 Прощай, убогий Косарале! — Рядок з вірша Т. Шевченка "Готово! Парус розпустили..." (1849).
162 Перовський Василь Олексійович (1795-1857) — державний і військовий діяч царської Росії. Протягом 1833-1842 і 1851-1857 рр. був оренбурзьким генерал-губернатором і командиром Окремого Оренбурзького корпусу. Т. Шевченко і його друзі сподівалися, що В. Перовський допоможе засланцеві, однак цього не сталося. Він відмовив у присвоєнні поетові звання унтер-офіцера, яке давало право на відставку.
163 АВТоркою допущена історична неточність. Активним членом гуртка М. Петрашевського був російський критик і публіцист Майков Валеріан Миколайович (1823-1847), він, зокрема, написав ряд важливих статей "Карманного словаря иностранньїх слов" (1845), який став першою спробою пропаганди ідей демократизму і утопічного соціалізму. Але життя В. М. Майкова обірвав нещасний випадок: він утопився у 1847 р., задовго до арешту петрашевців (квітень 1849 р.). Другий Майков —Аполлон Миколайович (1821-1897) тривалий час відвідував "п'ятниці" Петрашевського, але заарештований не був.
164 Залеський Броніслав (1820-1880) — польський історик і художник, діяч польського визвольного руху. У 1848 р. був засланий рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу. Разом із 3. Сераковським входив до революційного гуртка польських політичних засланців. З Т. Шевченком познайомився і заприятелював у листопаді 1849 р. в Оренбурзі; як художник Б. Залеський був прикомандирований допомагати Т. Шевченкові завершувати малюнки, що їх поет виконав під час Аральської описової експедиції. У 1851 р. вони разом брали участь у Каратаутський експедиції.
165 Ісаєв Микола Григорович (1829 — рік смерті невідомий) — прапорщик 3-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу. Т. Шевченко познайомився з М. Ісаєвим восени-взимку 1849-1850 рр. У лютому 1850 р. намалював його акварельний портрет. У час створення портрета поет жив на квартирі у Гернів, де часто бував М. Ісаєв.
166 Бларамберг Іван Федорович (1803-1878) — російський геодезист, військовий інженер. У 1843-1855 рр. — обер-квартирмейстер Окремого Оренбурзького корпусу. У період між листопадом 1849 р. і квітнем 1850 р. в Оренбурзі Т. Шевченко виконав акварельний портрет його дружини Олени Павлівни.
167 Кутіна Олександра Петрівна — власниця будинку в Оренбурзі, де у 1847-1850 рр. жив Шевченків приятель Ф. Лазаревський.
168 Зельонка Михайло Тадейович (1797-1860) — польський політичний засланець, ксьондз оренбурзької римо-католицької церкви.
169 Венгржиновський (Венгжиновський) Аркадій Миколайович (1818-80-і роки XIX ст.) — наглядач школи для киргизьких дітей при Оренбурзькій прикордонній комісії. Двоюрідний брат 3. Сераковського.
170 Відомий тільки Доморацький Станіслав (Костянтин) Северинович (1823 — рік смерті невідомий) — польський політичний засланець, рядовий 1-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу. Відданий у солдати 1853 р., служив з Т. Шевченком в останні місяці перебування поета на Мангишлаку.
171 Меттерніх Клеменс Венцель Лобар (1773-1859) — князь, австрійський державний діяч і дипломат; у 1821-1848 рр. — канцлер. У березні 1848 р. під час революції в Австрії Меттерніх утік у Великобританію, потім— у Бельгію. У 1851 р. після поразки революції повернувся в Австрію, але активної участі у політичному житті не брав.
172 Віндішгрец Альфред (1787-1862) — князь, австрійський фельдмаршал. У 1848 р. жорстоко придушив революційне повстання у Празі й Відні. До квітня 1849 р. очолював похід габсбурзьких військ проти Угорської революції.
173 Пешт — одна із трьох історичних частин Будапешта — Пешта, Буди і Обуди, що в січні 1872 р. були об'єднані в одне місто.
174 Єлачич Йосип (1801-1859) — граф, хорватський державний діяч, служив у австрійській армії, генерал з 1848 р. У 1848 р. призначений балом (намісником), а потім — головнокомандуючим військами Хорватії. Скориставшись відмовою угорського уряду погодитись на національну автономію Хорватії, сприяв утягуванню Хорватії в боротьбу з Угорщиною. Брав участь у придушенні Угорської революції 1848-1849 рр., Жовтневого повстання уВідні 1848 р.
175 Петефі Шандор (справжнє прізвище — Петрович (1823-1849) — угорський поет, діяч революції 1823-1849 рр. в Угорщині.
176 Кошут Лайош (1802-1894) — політичний і державний діяч Угорщини. Брав активну участь у революції 1848-1849 рр., був ініціатором створення угорської національної армії. 2 травня 1849 р. обраний верховним правителем Угорщини. 11 серпня передав владу головнокомандуючому угорської національної армії А. Гьоргею й емігрував.