16 Лазаревський Федір Матвійович (1820-1890) — чиновник Оренбурзької прикордонної комісії, перший, хто, за словами Т. Шевченка, "не устыдился... серой шинели" поета і зразу ж по прибутті засланця в Оренбург розшукав його і допомагав. Т. Шевченко часто бував у домі Лазаревського, намалював його портрет і портрет з братом Михайлом. Після переведення Т. Шевченка до Новопетровського укріплення (1850 р.) їхні взаємини обриваються аж до зустрічі в Петербурзі 1858 р.
17 Левицький Сергій Петрович (1822-1855) — чиновник Оренбурзької прикордонної комісії у 1845-1850 рр. Т. Шевченко зблизився з ним у перші дні заслання.
18 Генерал Ліфлянд. — Історична особа, рік народження невідомий, помер в Оренбурзі під час епідемії холери у 1848 р.
19 ... тупий і жорстокий гольштейнець... — Йдеться про російського імператора Миколу І, який був онуком гольштейнського герцога Петра-Уль-ріха — згодом російського імператора Петра III Федоровича. Гольштейн — історична область Північної Німеччини,
20 Костомаров Микола Іванович (літературний псевдонім Ієремія Галка; 1817-1885) — український і російський історик, письменник, етнограф і публіцист. Один із засновників і діячів Кирило-Мефодіївського товариства, один з авторів його програмних документів і відозв. У березні 1847 р. М. Костомарова заарештували у справі товариства. Після річного ув'язнення у казематі Третього відділу, а потім у Петропавловській фортеці його вислано до Саратова. З 1858 р. М. Костомаров жив у Петербурзі. На 30 березня 1847 р. було призначено весілля М. Костомарова з Аліною Крагельською і Т. Шевченко був запрошений боярином. Весілля не відбулося через арешт М. Костомарова. Т. Шевченко був заарештований 5 квітня 1847 р. на дніпровській переправі, коли повертався до Києва.
21 Дубельт Леонтій Васильович (1792-1862) — начальник штабу Окремого корпусу жандармів у 1839-1856 рр. — керуючий Третій відділом. Один з найреакційніших діячів періоду царювання Миколи І.
22 Орлов Олексій Федорович (1786-1861) — шеф жандармів і головний начальник Третього відділу у 1844-1856 рр. З 1856 р. — голова державної ради і комітету міністрів. Керував слідством у справі Кирило-Мефодіївського товариства і сам допитував Т. Шевченка. На пропозицію Орлова цар особливо жорстоко покарав поета.
23 Пісками (через піщаний ґрунт) називався район Петербурга за Суво-ровським проспектом з вулицями, які його пересікають.
24 Попов Михайло Максимович (1800-1871) — начальник Першої (секретної) експедиції Третього відділу, літератор. Допомагав керуючому відділом Л. Дубельту вести слідство у справі Кирило-Мефодіївського товариства. Тут, очевидно, 3. Тулуб помилилась, маючи на увазі не М. Попова, а Петрова Олексія Михайловича (1827-1883) — студента Київського університету. В 1846 р. він з провокаційного метою став членом Кирило-Мефодіївського товариства і спершу М. Юзефовичу (усно), а 3 березня 1847 р. О. Траскіну, кураторові Київського учбового округу (письмово), доповів про існування товариства. З Т. Шевченком особисто він не був знайомий, однак у своєму доносі назвав його серед членів товариства і переказав зміст поеми "Сон" і послання "І мертвим, і живим...".
25 Ладиженський Михайло Васильович (1801 — рік смерті невідомий) — голова Оренбурзької прикордонної комісії, генерал-майор. З грудня 1853 р. — комендант Оренбурга. За свідченням Ф. Лазаревського, М. Ладиженський був серед близьких знайомих Т. Шевченка.
26 Матвєєв Юхим Матвійович — підполковник уральського козачого війська. У 1847-1850 рр. — офіцер для особливих доручень при командирі Окремого Оренбурзького корпусу. Т. Шевченко познайомився з Матвєєвим одразу ж після прибуття до Оренбурга у 1847 р. При його сприянні Т. Шевченка призначили до Аральської описової експедиції (1848-1849 рр.).
27 "Современник" — російський літературний і політичний журнал, виходив 1836-1866 рр. у Петербурзі. Заснований О. Пушкіним. У 1838 р. редакцію очолив П. Плетньов, і журнал поступово відійшов від пушкін-ських традицій. З 1847 р. "Современник" почали видавати М. Некрасов таї. Панаєв.
28 "Отечественньїе записки" — російський літературний і політичний журнал, виходив 1839-1884 рр. у Петербурзі. До 1867 р. видавцем був А. Краєвський. До 1846 р. відділ критики й бібліографії очолював В. Бєлінський.
29 "Северная пчела" — політична і літературна газета, яка видавалася у 1825-1864 рр. у Петербурзі, заснована Ф. В. Булгаріним. Тут друкувалися К. Ф. Рилєєв, О. С. Пушкін, Ф. М. Глінка.
30 Юзефович Михайло Володимирович (1802-1889) — помічник куратора Київського учбового округу 1842-1858 рр. Брав безпосередню участь в арештах і обшуках квартир членів Кирило-Мефодіївського товариства.
31 Андрузький Георгій (Юрій) Львович (1827—рік смерті невідомий) — член Кирило-Мефодіївського товариства, громадський діяч, учений і поет. Учився в Київському університеті. У 1846 р. Вступив до товариства, належав до його революційно-демократичного крила. 30 березня 1847 р. його заарештували. На допитах у Третьому відділі виявив легкодухість, під час слідства його свідчення були використані як один з матеріалів для звинувачення Т. Шевченка.
32 Уривок з вірша Т. П Шевченка "Чи ми ще зійдемося знову?.." (цикл "В казематі", 1847).
33 Уривок з одноіменного вірша Г. Г. Шевченка (цикл "В казематі", 1847).
34 ... великий філософ Еллади назвав "Катарсисом"... — Йдеться про древньогрецького філософа Аристотеля (384-322 до н. е.) та його вчення переживання трагедії як способу очищення від афектів.
35 Герн Карл Іванович (1816 — рік смерті невідомий) — квартирмейстер Окремого Оренбурзького корпусу, відомий картограф Оренбурзького краю, автор військово-статистичних праць, будівничих укріплень. Т. Шевченко познайомився з К. Герном у 1848 р. їхні взаємини були особливо близькими у 1849-1850 рр. в Оренбурзі. Кілька місяців поет квартирував у К. Герна, працював над портретом його і його дружини. Перед обшуком 1850 р. він спалив портрет разом зі своїми паперами. Допоміг Т. Шевченку зберегти "Малу книжку" й альбом акварельних малюнків.
36 Тайманов Ісатай (1791-1838) — керівник антифеодального і антиколоніального повстання у 30-х роках XIX ст. у Букеївській орді.