Уста чарівні й очі зелені

Сторінка 4 з 4

Джером Девід Селінджер

— Атож, — сказав сивий чоловік, — Ситуація така, що не приведи Господи. Не знаю, чи справді я був чудовий.

— Був. Ти був прекрасний, — сказала дівчина. — А я слабодуха. Я абсолютно слабодуха. Подивись на мене!

Сивий чоловік подивився.

— Ні, ситуація справді неможлива, — сказав він. — Я хочу сказати, що все це настільки неймовірно, що навіть…

— Любий, вибач, що перебиваю, — сказала дівчина швидко і нахилилася до нього. — Мені здається, що ти гориш. — Швидкими спритними рухами пучок вона змахнула щось з його руки. — Ні. Це тільки попіл. — Вона випросталась. — Ні, ти чудовий, — сказала вона. — Боже, я почуваюся препаскудно!

— Так, це дуже, дуже складна ситуація. Він, очевидно, перебуває в абсолютному…

Телефон раптово задзвонив.

— Чорт! — лайнувся сивий чоловік, але трубку зняв відразу. — Алло?

— Лі? Ти не спиш?

— Ні, ні.

— Слухай, я подумав, може, ти схочеш знати. Джоана саме прискакала додому.

— Що? — перепитав сивий чоловік і прикрив очі лівою рукою, хоча лампа світила йому у спину.

— Так. Вона саме прискакала. Минуло десять секунд, як ми з тобою скінчили розмовляти. Ось я й вирішив зателефонувати тобі, поки вона у вбиральні. Слухай, страшенно дякую тобі, Лі. Хочу сказати… ти знаєш, що я хочу сказати. Ти ж не спав, точно?

— Ні, ні. Я саме… Ні, ні, — сказав сивий чоловік, все ще прикриваючи очі. Він прокашлявся.

— Так. Ось що сталось — очевидно, Леона добряче напилась, а потім почала репетувати, і Боб попросив Джоану поїхати з ними ще кудись випити, доки все влагодиться. Я не знаю. А ти знаєш. Дуже заплутано. У всякому разі, зараз вона вдома. Якісь щурячі перегони. Чесне слово, це все через клятий Нью-Йорк. Я думаю, що ми, якщо все буде добре, можливо, поїдемо в якесь містечко десь у Коннектикуті. Не надто далеко, звичайно, але достатньо, щоб можна було вести нормальне життя, чорт забирай. Я хочу сказати, що вона страх як любить рослини і все тому подібне. Думаю, вона буде на сьомому небі, якщо матиме власний садок і тому подібне. Розумієш, що я маю на увазі? Всі, кого ми знаємо у Нью-Йорку, — крім тебе, звичайно, — це лише купа психів. Рано чи пізно це доведе до сказу і нормальну людину. Розумієш?

Сивий чоловік не відповів. Його очі, прикриті долонею, були заплющені.

— У всякому разі, я збираюсь поговорити з нею про це сьогодні. Чи, можливо, завтра. Вона ще трохи не в собі. Я хочу сказати, що вона, по суті, гарна дівчинка, і якщо в нас є шанс усе владнати, то ми будемо бісовими дурнями, якщо з нього не скористаємося. До речі, я спробую виправити цю бридку справу з блошицями. Я саме думав про це. Я гадаю, Лії… Як думаєш, якщо я піду і поговорю із Замом особисто, чи зможу я…

— Артуре, якщо ти не проти, я відчуваю…

— Тільки не думай, що я тобі телефоную, бо переживаю через свою бісову роботу чи що. Ні. По суті, чорт забирай, мені начхати. Я просто подумав, якщо я зможу заспокоїти Зама, не сушачи надміру голову, то я буду бісовим дурнем…

— Слухай, Артуре, — сказав сивий чоловік і забрав руку з обличчя, — у мене несподівано розболілась голова. Не знаю навіть, якого чорта вона болить. Ти не проти, якщо ми завершимо? Я поговорю з тобою вранці, добре? — Він послухав ще хвилину і поклав трубку.

Дівчина відразу почала щось йому говорити, але він не відповідав. Він узяв з попільнички сигарету дівчини, підніс її до губ, але вона випала з пальців. Дівчина спробувала допомогти йому загасити її, поки ніщо не зайнялось, але він сказав їй, щоб сиділа тихо, заради всього святого, і вона прибрала руку.

Примітки

[1]

…її розплющене око було дуже, навіть нечесно, велике і глибоко синє, майже фіолетове — в оповіданні Селінджер підкреслює, що очі в героїні темно-сині, хоча назва оповідання — вірш, що їй присвятив її чоловік, — говорить про зелені очі. Це своєрідне приховане відсилання до санскриту, де обидва кольори позначаються одним словом "ніла", при цьому темно-синій в давньоіндійській поетиці був атрибутом сьомого поетичного почуття — відрази.

[2]

Ґрінвіч-Вілледж — район Нью-Йорка, де багато нічних клубів.

[3]

Мадам Боварі — героїня однойменного роману (в укр. перекладі "Пані Боварі") Густава Флобера, образ міщанки, яка безплідно намагається піднятись над своїм середовищем.

[4]

Нью-Гейвен — місто, у якому знаходиться Йєльський університет.