"ПЛУГ" (Усмішка)
Плуг…
Думаєте, плуг "Сака" однолемішний, той, що за його ще й досі виплачуєте сільськогосподарському кооперативові? Ні…
Це інший "Плуг", що не має ні чересла, ні лемеша, ні полиці, ні чепіги і нічого такого іншого…
Це "Плуг" — і не плуг, і машина — й не машина. І оре — й не оре…
Це щось таке не зовсім навіть і зрозуміле…
Чоловіка сто люду. Такого собі звичайнісінького люду, як і ми всі грішні, а коли їх стулити докупи, — виходить "Плуг"…
Отак як подивишся на них: ось "Папаша", ось Божко, ось Панч, Шевченко, Коляда, Сенченко, Копиленко, Панів, Вражливий і т. д., і т. д…
Сидить, значить, ніби звичайнісінький гурт людей… А хто йде, хто проходить — зразу:
— Дивись! "Плуг"!
Як нарізно — люди! Як укупі — "Плуг".
І так, розумієте, з 1922 p., з березня місяця, коли після славнозвісного "мугу"… (Це так голова спілки яасто говорить: "мугу"), кажу, після того "мугу" народився "Плуг".
"Мугукнули" разів зо два, зо три — а тоді:
— Що ж, хлопці, робитимемо? А Панів:
— Хто й зна! Щось робитимемо!
— Мугу! Треба щось робити… А Панів:
— Хто й зна! Треба щось робити…
— А що саме робитимемо?
— (Тоненько). Писатимемо. Ось послухайте:
Коли пас я маленьким гусят, Мені сонце всміхалося любо.
— Пас маленьким гусят?
— Пас!
— Сонце всміхалося?
— Всміхалося…
— От і добре! Будете за секретаря. Розпорошились усі. Треба той порох зібрати. Може, що буде! А то, брат, міщанськовласницька напирає…
— (Тоненько). Напирає.
— Пишіть… "Плуг" має на меті об'єднувати розпорошених досі селянських письменників, що, грунтуючись на ідеї…"
— А що таке "ідея"?
— Потім! На вечірках дізнаєтесь… Пишіть…
— Пишу…
— "…на ідеї союзу революційного селянства з пролетаріатом, ідуть разом з останнім до утворення нової соціалістичної культури й ширять ці думки серед селянських мас України без різниці національностей…" Так?
— Хто й зна! Так!
— Треба ініціативної групи…
— Хто й зна…
— Хто ще є такий, що пише?!
— А це хто такий?! Здрастуйте! Хто ви такий?
— Я? Остап Яровий!
— Письменник?
— НІ!
— А може, письменник?! Пишете щонебудь?!
— Пишу. Листа ось батькові написав, щоб гроші на марки прислав.
— Ну от! А кажете, що не пишете…
— А ще хтонебудь є? Щоб із селян?
— Шевченко ще є… Пише.
— Давай сюди!
— Коляда є! Крашаниця є. Сенченко казав, що письменником хоче бути!
— Давай сюди! Підписуйте, ініціативна група. Ходять розпорошені!? Збирайтесь, хлопці! Читай!
— Нема чого читати.
— Пиши й читай……………..
Народився "Плуг"…………….
І потім у "Вістях", у відділі "Література й мистецтво":
ПЕРША ВЕЧІРКА "ПЛУГА"
"Учора відбулася перша вечірка "Плуга". Зачитано було твори Панова, Шевченка й Пилипенка. В дискусіях брали участь: Панів, Шевченко й Пилипенко. Аудиторія, що складалася із Панова, Шевченка й Пилипенка, поставилася дуже прихильно до творів молодих письменників".
І пішло… Й пішло… Й пішло…
…11 вечірка "Плуга"… З погордою:
— "Численна авдиторія понад 14 душ жваво, обговорювала Сенченків твір".
…ЗО вечірка "Плуга"… …Авдиторія більш як у 60 чоловіка. …61а вечірка "Плуга". …Авдиторія понад 200 чоловіка. …87а вечірка "Плуга"…
…Численна авдиторія.(більш як 500 чоловіка)…
Почало гнати філії.
Філію у Валках (Панч заснував). У Полтаві. В Кременчуці. В Миргороді. В Лубнах… Потім на Правобережжя: Київ, Умань, Житомир…
Наддніпрянська Україна заплужанилась.
Летять листи…
…"Пишу вірші. Напишіть, чи можна вступити до "Плугу". Посилаю 14 зшитків. Коли мало, пришлю ще 22… Ідеологію поділяю. Пишу, як Шевченко, хоч дядина кажуть, що в мене чепурніше виходить".
…"Шановні товариші! Дійшла чутка й до мене, що у вас там є якийсь "Плуг", що допомагає селянським письменникам. Я вмію вірші писати, та ніколи. Чи не прислали б ви свого "Плуга" виорати моїх дві десятини, а я за цей час написав би віршів. А то як сяду писать, землю відберуть, бо "нетрудовий елемент" скажуть…"
…"Уважающі мене товариші. Я селянський письменник, прямо від плуга. Чи можна мені до вашого "Плуга" приписатися? Напишіть, пожалуста, чи звільняє це від військової служби і чи можна буде повернути відібрану в мене землю. Посилаю на одвєт марку і скілько це буде стоїть…"
…"Я бувший диякон. Тепер священик. Постраждал за революцію: відібрали ругу й будинок. Пописую. Благочинний говорить, що пишу, як Пушкін. Коли ціна підходяща, пришлю. Гроші наперед, бо многії за сороковуст обіцяють, а як одправиш, ховаються. І когда єто всьо кончиться?.."
Приходять.
— Здрастуйте!
— Доброго здоропля!
— Ви будете "Плуг"?
— А що таке?
— Та оце прийшові Чув, що на селянських письменників обучаєте. Приніс осьдечки клунок віршів… Батько кажуть: "Все пишеш! Усе пишеш… Ішов би ти куди… Куди б уже йшов… то йшов. Все одно, кажуть, толку з тебе чортма ніякого. Взяв би паляницю та пішов, можетаки, хоч на письменника б виписався".
— Та оце я й прийшов… По дорозі обікрали. Мати дали сто тисяч, так і ті вкрали.
— Ідіть у Селянський будинок. Шукайте Пилипенка або Панова, нате записку…………….
— Чи сюди я попав? Це "Плуг"?
— Хай буде це!
— Приїхав з Донеччини! Віршів привіз… Хочу видати. Не знаєте, почім платять? У мене їх, підходящих таких, рядків тисяч на десять. Коротенькі вірші. Лірика більше. Тільки я дешево не продам…
— А покажіть…
— Ось!
— Не видадуть!
— Як не видадуть?
— Так. Не видадуть… Багато дуже.
— А ви хіба з "Плуга"?
— Ні, я не з "Плуга".
— Так скажіть мені, хто там у їх головний? Як то так — не видадуть?!
— Ідіть у Селянський будинок. Шукайте Пилипенка або Панова. Нате записку.
— З Сибіру прийшов! Писавписав там, а тоді думаю: "Що ж я тут пишу, коли є Україна". Та оце й прийшов. Подивіться, будь ласка, чи воно куди годяще…
— А чим живете?
— А нічим. Живу та й вже! І пишу. Тим і живу.
— Здрастуйте вам, пожалуста!
— Здрастуйте!
— Де тут отой "Плуг"? Заїдь, каже стара, подивись, мо там дешевше, як у капаративі. Орав оце, а воно, сатана, каменюку підтаскала. І потилиця так якось угнулася, Що як не нажмьощ — огріх, як не нажмьош — огріх! А воно при наших достатках…………….
Прокинулись творчі сили, буруном на "Плуг" ідуть…
— Що?1 Розворушили?!
— І де тільки вони беруться?!
І забалакали про "Плуг" геть усі закутки України нашої Радянської від Карпат аж до Кубані…