Зате мужня поведінка Страшила і Залізного Дроворуба, навпаки викликала в Еллі сльози захоплення, а моряк сказав, що таких хоробрих хлопців він узяв би у будь-яке небезпечне плавання. Відданість і сміливість Діна Гіора й Фараманта заслужили у Чарлі Блека і Еллі цілковите схвалення.
— Ось як усе Це було, — закінчила свою розповідь Кагги-Карр.
— А що ж сталося із Довгобородим Солдатом і Вартовим Брами? — запитала Еллі.
— Я їх не бачила після того, як вони потрапили в полон під час взяття міста. Але знайомий міський горобець казав мені, що їх тримають у підвалі й годують досить непогано. Напевно, Урфін Джюс сподівається переманити їх до себе на службу.
— Та цього ніколи не буде! — впевнено вигукнула Еллі.
— Я теж такої думки, — погодилась ворона.
— Так, серйозний супротивник цей Урфін Джюс з його дерев'яним військом, — задумливо мовив одноногий моряк.
— Ми з ним упораємося, дядечку Чарлі? — запитала Еллі.
— Ти забула про мудрий звичай: спочатку одна турбота, потім інша. Ось перейдемо гори, тоді й думатимемо про боротьбу з Урфіном Джюсом.
— Кагги-Карр, яким чином тобі пощастило розшукати мене? — запитала Еллі.
— Ну, мушу сказати, це було досить нелегко, — аж роздималася від гордощів ворона. — Я перелетіла пустелю з попутним вітром, й ось тоді почались найбільші труднощі. Ви ж розумієте, що я не могла запитати першого перехожого: "Де тут дорога на Канзас?" Мені доводилось скрадатися до людей, підслуховувати їхні розмови, узнавати назву місцевості… У поневіряннях минуло кілька тижнів. Уявіть собі мою радість, коли я нарешті почула знайоме слово "Канзас". Відтоді я з кожним днем наближалась до мети. Нарешті помітила і здаля впізнала тебе, Еллі, хоч і бачила всього один раз, коли ти знімала Страшила з кілка. Я так зраділа, що забула про свою звичну обережність і підпустила до себе отого гидкого хлопчиська з камінцями…
— Кагги-Карр, ти здійснила надзвичайний подвиг! — палко вигукнула Еллі. — Ні. недаремно саме тебе послали Страшило і Дроворуб.
— Може, й. так, — з удаваною байдужістю погодилась ворона і додала: — Ви відпочивайте, а я полечу шукати дорогу через гори.
Кагги-Карр полетіла. Чарлі Блек наказав Еллі набиратися сили, а сам почав готуватися до важкого походу.
Одноногий моряк упіймав десятків зо два кроксів, почистив їх і розвісив в'ялитися на палючому сонці. На іншу мотузку він нанизав соковиті грона винограду, щоб вони обернулися на ізюм.
Потім він узявся до взуття: свій чобіт і черевики Еллі підбив шипами, щоб вони не ковзались на скелях і на льоду, а в дерев'янку забив міцного цвяха вістрям униз. Для Тотошка моряк зробив міцні черевички з м якої деревної кори: тепер лапки у песика не мерзнутимуть, коли він бігтиме по льодовику.
Всі ці клопоти забрали у моряка цілий день. Кагги-Карр повернулась пізно ввечері дуже знесилена.
— Ну й гори, — втомлено прохрипіла вона, сівши на траву. — Недарма кажуть, що тут ніколи не ступала людська нога. Але вони від мене не відкрутяться, ні! Сьогодні літала на захід від табору, завтра подамся на схід.
Подорожні поснули під шум гірського водоспаду.
Еллі всю ніч снилися солдати Урфіна Джюса, які гупали дерев'яними ногами по цеглинах жовтого шляху.
Наступного дня ворона знову полетіла в бік гір.
Блукаючи долиною, Чарлі натрапив на дикі гарбузи, що мали форму груші. Моряк дуже зрадів своїй знахідці. Він зрізав у кількох стиглих плодів вершечки, вишкрябав з них м'якуш і насіння, підсушив плоди на сонці, і з них вийшли чудові фляги для води, легкі й міцні. Чарлі вистругав корки із кори коркового дуба, і тепер фляги з водою можна було класти в рюкзаки.
Кагги-Карр повернулася, коли сонце було ще високо на видноколі. Вигляд у неї був урочистий.
— Знайшла! Знайшла! — ще здалеку закричала вона. — Даремно гори хитрували зі мною, я виявилась хитрішою! — І, жадібно ковтаючи шматки смаженого крокса, ворона розповідала: — Стежка, звичайно, не з кращих, але пробратися нею можна. Добре те. що вона проведе через перевал, котрий значно нижче головного пасма. Скажу, не хизуючись, дядечку Чарлі, не кожний птах віднайде цей перевал серед цього нагромадження вершин і хребтів…
— Заприсягаюсь усіма воронами світу, я з першого погляду на тебе, Кагги-Карр, зрозумів, що ти незвичайна птаха, — сказав моряк.
— Недарма ж бо саме ти подала Страшилові думку розжитись на мозок! — додала Еллі.
Кагги-Карр, вкрай задоволена похвалами, мовила:
— Завтра на світанку рушаємо, бо шлях далекий і важкий.
У Чарлі не було спеціального спорядження для сходження на гори: гаків, мотузяних драбин і таке інше, та це їм і не знадобилося.
Вони слухали поради ворони й огинали схили, не видираючись на них, минали осипи, обходили урвища, на дні яких глухо шуміли потоки.
У небезпечних місцях Блек й Еллі зв'язувалися мотузком, і дівчинка брала на руки Тотошка.
Вони подолали вже значну частину шляху, коли їм трапилася несподівана перепона: глибока розколина у скелі. Ширина розколини була така, що її не змогла б перестрибнути й Еллі, не кажучи вже про Чарлі з його дерев'яною ногою.
Розгублені мандрівці зупинилися. Кагги-Карр засмутилася найбільше: адже це вона завинила — пролітаючи над горами, не звернула уваги на цю розколину, що зверху здавалася тоненькою ниточкою. Що діяти?
— Подивлюсь, чи не можна обійти довкола, — сказала вона й полетіла на розвідку.
За півгодини ворона повернулась розчарована.
— Навколо самі скелі й провалля, і через них неможливо пробратися, — доповіла вона.
— Мій друг Страшило в такому випадку сказав би: "Ось глибока яма, через яку нам не перестрибнути, — мовила Еллі з сумною усмішкою. — Ями переходять по мостах. Отже, треба збудувати міст".
Моряк Чарлі підхопився, весь аж сяючи.
— Еллі, ти подала мені чудову ідею. Ми збудуємо міст!
— Дядечку Чарлі, таж тут немає жодного дерева! Невже ти хочеш повернутися в Долину чудового винограду?
— Ти забула, що у мене в рюкзаку чарівне полотнище? Сьогодні воно у нас обернеться на міст.
Чарлі дістав моток міцної мотузки, прикинув, яка буде відстань, і, склавши вдвоє, перекинув" через розколину, намагаючись зачепити за виступ скелі. Коли це йому вдалось, він туго натяг обидва кінці мотузки й закріпив на своєму боці. Цю операцію він повторив кілька разів, і над проваллям повисли міцно натягнуті мотузки.