— Арьоша,— прозвучав її гортанний голос, обпалюючи серце.
Маленька і легенька, вона була сильна своєю посмішкою, променистими очима і всім своїм обличчям. Вона обплутала мою волю, як ліани дерево. Наше прощання перетворилося в нестерпну муку. Ідучи від неї, я наче обірвав живу тканину в своїх грудях.
Тепер я був від Іосіє далеко, на гомінких вулицях Нагасакі, а в моїй свідомості все ще звучала недоспівана до кінця пісня кохання.
Несподівано до нас на пароплав "Владимир" прибув інженер Васильєв. Він оселився в каюті. Ми часто зустрічалися з ним: то ми приходили до нього, то він спускався до нас у трюм. З жадібністю ми слухали, коли в'ін розповідав про те, що останнім часом робиться в Росії.
Якось увечері ми засиділися у нього в каюті. Мова зайшла про адміралів. Він бачився з Рожественським.
— Ну, як поживає герой Цусімського бою? — спитав боцман Воєводін, розчервонівшися від випитого чаю.
Васильєв жваво заговорив:
— Вилікувався від поранень, але лишився все таким же суворим, яким був раніш. І ось що дивно: він впевнений, що під час Цусімського бою нас підстерігала і англійська ескадра, яка начебто стояла біля Вейхайвея. їй дали завдання бути напоготові і на випадок нашої перемоги над японцями напасти на нас у морі.
— Невже цё могло бути? — здивувався я, запитливо дивлячись в обличчя оповідача.
,— Таку глупоту можна простити гальюнщику, а не адміралу,— іронічно посміхаючись, відповів Васильєвб1. Він підсунув нам печиво і продовжував:
— Між іншим, у мене з ним вийшла сутичка. До адмірала дійшла чутка, що я читаю перед офіцерами викривальні доповіді про Цусіму. Через своїх штабних чинів він хотів переманити мене на свій бік і приголубити, але це йому не вдалося. Я не прийшов до нього. Адмірал затаїв проти мене злобу. А коли один з офіцерів доніс йому, що я знайомий з доктором Русселем і дістаю від нього революційну літературу, Рожественський викликав мене до себе вже офіціально. Я прийшов до нього в штатській одежі. Мій незалежний вигляд зразу викликав у ньому приступ роздратування. Він навіть не міг говорити. Тільки пригрозив мені фортецею, якщо я повернуся до Петербурга...
— Очевидно, Рожественський думає вийти сухим навіть з такої глибокої води, як Японське море,— вставив я.
— Саме так,— засміявся Васильєв.—Мене-то він не злякав, але багато хто з морських офіцерів все ще побоюються його. Для залякування їх дуже дотепний маневр придумав прибічник адмірала, капітан 2-го рангу Семенов. Він посилено поширював серед полонених офіцерів чутку, що Рожественський знову буде начальником головного морського штабу. Все це робилося для того, щоб ніхто не посмів викривати дії командуючого ескадрою...
З дальшої розмови з Васильєвим з'ясувалося, що якби 2-а ескадра досягла Владивостока, то Рожественський відмовився б від командування нею, вважаючи себе хворим. Про це він задовго до Цусімської битви повідомив телеграмою в морське міністерство. На його місце було призначено віце-адмірала Бірільова.
Це був черговий ставленик царського трону. Він мав продовжити справу Рожественського і з славою здобути перемогу імперії на сході. З такою настановою він 12 травня залишав столицю. Весь державний Петербург зібрався на вокзалі і з великою помпезністю проводжав Бірільова з штабом на Далекий Схід. З Петербурга і Кронштадта на Знаменську площу і на платформу вокзалу зійшлося багато моряків, адміралів, капітанів, молодих офіцерів. Тут були присутні й великосвітські і морські дами. Бірільов був бадьорий і енергійний на вигляд, він жваво прощався з вичепуреною сановною публікою, яка несамовито кричала йому "ура". Дами підносили адміралові розкішні букети квітів, деякі з них благословляли його іконами. На очах тих, що проводжали, виступали патріотичні сльози зворушення. Загальні побажання перемоги хором неслись вслід поїзду, що вирушив у далеку путь за славою.
В той час, коли ми переживали страшну катастрофу при острові Цу-сіма, новий командуючий разом із своїм штабом мчав у Владивосток. В салон-вагоні адмірал мріяв, як перед Золотим Рогом на горизонті з'являться переможні кораблі довірених йому морських сил. Він прикидав, скільки з тридцяти восьми вимпелів 2-ї ескадри залишиться в його розпорядженні. Бірільову ввижалося, як він, вступивши в командування 2-ю ескадрою, буде громити японців на морі, а це дасть змогу і нашим сухопутним військам перейти в наступ. І скільки нових орденів буде додано до тієї великої колекції, яку він вже мав на своїх грудях! Може, в його мріях уже сяяла і золота шабля, яку подарує йому цар за блискучу перемогу. Слава про нього, як про геніального флотоводця, прогримить на весь світ. Але яке ж було його розчарування, коли замість ескадри прибули до Владивостока тільки три судна: міноносці "Грозный" і "Бравый" і нічого не вартий в бойовому відношенні, перероблений з колишньої яхти намісника Алексеева крейсер 2-го рангу "Алмаз". Бірільову довелося терміново повернутися експресом до Петербурга.
Васильєв наприкінці додав:
— Ви всі знаєте, яка убога була наша ескадра в своїй матеріальній частині. Відповідальність за це повинен був нести разом з іншими верховодами і Бірільов. Але його не віддали під суд. Мало того, цей морський жук ухитрився пролізти в морські міністри. Так могло статися тільки в умовах російської дійсності.
Перед самим відходом "Владимира" інженер Васильєв через вістового викликав мене до себе в каюту. Коли я прийшов до нього, він поквапливо укладав свої речі в чемодан. Я запитав:
— В чому річ, Володимире Полїєвктовичу? Куди ви так поспішаєте? г
— Становище змінилось. Доведеться мені розлучитися з вами. Річ у тому, що офіцери одержують подорожні гроші тут, у Нагасакі. Кожному з нас надано право повертатися на батьківщину самостійно. Багато хто вибрав собі водний маршрут — Індійським океаном. Скористався і я з цієї можливості. Я прямо з Японії пароплавом майну через Тихий океан у Північну Америку. Потім перетну Атлантику. Таким чином завершиться моя кругосвітня подорож.
— Пощастило вам! — вигукнув я.
Васильєв, передаючи мені клаптик паперу, списаний його твердим почерком, сказав:
— От адреса мого батька. Передайте її надійним товаришам і від них візьміть для мене адреси! Пишіть! Ми не повинні губити один одного. А тепер ідіть і зберіть у трюмі товаришів. Я тільки розрахуюсь і зараз же спущуся до вас.