Д е м о к о с. Г е о м е т р прав. Ми, мабуть, єдині, хто не ображає своїх супротивників, перш ніж вбити їх ...
П а р и с. Ти, Г е о м е т р, вважаєш недостатнім, коли ворогуючі громадяни обсипають один одного лайкою?
Г е о м е т р. Армії повинні розділяти ненависть мирних жителів. А ти знаєш ... В цьому відношенні на них не можна покластися. Коли їх залишають самим собі, вони тільки і роблять, що поважають один одного. Їх розгорнутий фронт стає єдиним фронтом істинного братства у всьому світі. І з поля бою, де панує взаємна повага, ненависть йде в школи, салони, дрібні крамниці. Якщо наші солдати не зрівняються з іншими в змаганні, де зброя — епітети, вони втратять смак до образ, наклепів, а значить, неминуче втратять смак і до війни.
Д е м о к о с. Правильно! Сьогодні ж увечері ми організуємо таке змагання.
П а р и с. Думаю, вони досить дорослі, щоб підібрати потрібні епітети.
Д е м о к о с. Яка омана! Ось ти, наприклад, визнаєшся досвідченим в цій справі, а чи знайдеш відповідні епітети?
П а р и с. Переконаний в цьому.
Д е м о к о с. Ти багато про себе уявляєш. Нумо, стань проти Абнеоса і починай.
П а р и с. Чому проти Абнеоса?
Д е м о к о с. Пузатий і кривоногий, — він найкраща мішень для епітетів.
Абнеос. Гей, ти, старий матрац, починай.
П а р и с. Ні, Абнеос мене не окрилює. Ось, якщо хочеш, почну з тебе.
Д е м о к о с. З мене? Чудово. Ти зараз побачиш, що таке імпровізований епітет. Відлічи десять кроків ... Я готовий. Починай.
Г е к а б а. Дивись на нього пильно. Він тебе надихне.
П а р и с. Старий паразит! Віршомаз з брудними ногами.
Д е м о к о с. Одну секунду ... щоб не помилитися, став перед епітетом ім'я.
П а р и с. Ти маєш рацію ... Демокосе! Телиця! Трухлятина!
Д е м о к о с. Граматично це правильно, але дуже наївно. Невже ти думаєш, що, назвавши мене "трухлятиною", ти викличеш у мене лють і бажання вбивати? "Трухлятина" — малодійовий епітет.
Г е к а б а. Він назвав тебе також телицею.
Д е м о к о с. Це трохи краще ... Але ти бачиш, Парисе, як ти плутаєшся. Підшукай що-небудь, що може мене глибоко зачепити. Які у мене, по-твоєму, недоліки?
П а р и с. Ти боягуз, у тебе смердюче дихання і немає ніякого таланту.
Д е м о к о с. Хочеш в пику?
П а р и с. Я все це сказав, щоб догодити тобі.
М а л е н ь к а П о л і к с е н а. Мама, чому лають дядька Демокоса?
Г е к а б а. Тому, що він йолоп, дорога дочка.
Д е м о к о с. Що ви сказали, Гекабо?
Г е к а б а. Я кажу, що ти кенар, Демокосе. Ти кенар, якщо б кенарі володіли дурістю, тенденційністю, потворністю і смородом шулік, то ти був би справжній кенар.
Д е м о к о с. Ось бачиш, Парисе! Твоя мати кмітливіша тебе. Бери приклад. Якщо кожен день солдатам вправлятися тільки по годині в змаганні епітетами, то вони, як Гекаба, завоюють першість. Щодо пісні війни я не знаю, чи не краще буде доручити їй написати цю пісню ...
Г е к а б а. Як хочеш. Але я не скажу, що війна схожа на Олену.
Д е м о к о с. На кого вона схожа, по твоєму?
Г е к а б а. Це я скажу, коли ворота будуть закриті.
Сцена п'ята.
Ті ж, П р і а м, Г е к т о р, Б у з і р і с. Потім А н д р о м а х а, потім О л е н а.
У той час, коли закривають ворота, А н д р о м а х а відводить в сторону Маленьку Поліксену і шепоче їй якийсь секрет або доручення.
Г е к т о р. Вони будуть закриті.
Д е м о к о с. Почекай, Гекторе.
Г е к т о р. Ще не все готово до церемонії?
Г е к а б а. Готово. Гаки на воротах вже плавають у оливковій олії.
Г е к т о р. Так у чому ж справа?
П р і а м. Наші друзі, Гекторе, хочуть сказати, що війна теж готова. Подумай гарненько. Вони мають рацію ... Якщо ти закриєш ці ворота, через хвилину їх доведеться, може бути, знову відкрити.
Г е к а б а. Навіть однією хвилиною миру слід дорожити.
Г е к т о р. Батько, ти повинен все-таки знати, що таке мир для тих, хто бився багато місяців. Це все одно що знайти опору, коли утопаєш, коли тебе засмоктує багнюка. Дозволь нам стати на маленьку тверду латку мирної землі, доторкнутися до неї хоча б одним пальцем.
П р і а м. Гекторе, подумай! Зараз для міста слово "мир" так само шкідливе, як отрута. Ти хочеш дати відпочинок міді та залізу. Словом "мир" ти викарбував дрібну монету спогадів, уподобань, надій. Солдати кинуться купувати хліб миру, пити вино миру, обіймати жінок миру, а через годину ти поставиш їх віч-на-віч з війною.
Г е к т о р. Війни не буде
З боку воріт чутні крики.
Д е м о к о с. Не буде? А ти послухай!
Г е к т о р. Закриємо ворота війни. І зустрінемо греків. І так розмова буде не легкою. Нехай хоча б зустріч буде мирною.
П р і а м. Сину мій, чи самі ми впевнені, що можемо дозволити грекам зійти на берег?
Г е к т о р. Вони зійдуть на берег. Зустріч з Уліссом наш останній шанс на мир.
Д е м о к о с. Вони не зійдуть на берег. Наша честь поставлена на карту. Ми станемо посміховиськом всього світу.
Г е к т о р. І ти берешся умовити сенат оголосити війну?
Д е м о к о с. Я? Ні. Підійди, Бузіріс. Твоя місія починається.
Г е к т о р. Хто цей чужинець?
Д е м о к о с. Цей чужинець найбільший знавець міжнародного права. Наше щастя, що сьогодні він проїздом в Трої! Ти не будеш стверджувати, що це упереджений свідок. Він людина нейтральна. Наш сенат стане на його точку зору, а завтра вона буде точкою зору всіх народів.
Г е к т о р. Яка ж твоя думка, чужинцю?
Б у з і р і с. Моя думка, правителі, після детального ознайомлення з положенням такі: греки по відношенню до Трої винні в трьох порушеннях міжнародного права. Дозволити їм зійти на берег — це значить позбавити себе становища ображеного, яке в випадку конфлікту приверне до вас симпатії всього світу.
Г е к т о р. Поясни.
Б у з і р і с. По-перше, вони підняли свій прапор на кормі, а не на носі. Військовий корабель, правителі і дорогі колеги, піднімає прапор на кормі тільки в одному-єдиному випадку — коли вони відповідають на салют корабля, завантаженого волами. Але коли це робиться перед містом і його населенням, це справжнісіньке зневаження. Втім, у нас був уже прецедент. Греки викинули свій прапор на кормі в минулому році, коли входили в порт Офеї. Відповідь була гідною. Офея оголосила війну.