Три бажання (збірка)

Сторінка 73 з 83

Іваненко Оксана

Хмельницький надсилає йому і свої вимоги. Богдан уже просто й сміливо пише шляхтичам, щоб вони нічого не замислювали злого проти релігії і не мучили "убогих людей". Він почуває, що несе відповідальність не лише за козацтво, а й за весь народ український.

Богдан Хмельницький погоджується з пропозицією короля — чекати його комісарів для переговорів — і повертається на Україну.

Дзвонять в усі дзвони у Києві, усі люди виходять на майдан коло старої Софії. Січневе сонце діамантами проміниться на білому снігу. Сам єрусалимський патріарх Паїсій, який був тут проїздом, з усім духівництвом виходить назустріч народному герою, оборонцю православної віри. Завзяті свавільні бурсаки на цей раз стоять струнко в лавах і співають латинську кантату2Т, складену на честь Богдана. Під дзвони церков, гуркіт гармат Богдан Хмельницький зі своєю старшиною в'їздить у столичне місто України і входить у Софійський собор. Матері високо піднімають дітей, щоб вони побачили свого рятівника.

Це справжній народний герой. Богдан клянеться.

— Віднині я буду битися за нашу православну віру і весь народ руський визволю з шляхетської неволі,— каже він.

Але він знає: зараз, як ніколи, потрібна підтримка російського народу. Київський митрополит вороже ставиться до Богдана, бо тяжіє до Польщі, та Богдан сподівається на підтримку патріарха Паїсія.

Паїсій у Москві доповідає: "Нині вони, гетьман і все військо запорозьке, веліли йому, патріархові, бити чолом царській величності, щоб він прийняв їх під свою високу руку".

27 гя • ...

Кантата — рід ліричного, урочистого вірша-шсні.

посли

Слава про могутність козаків лунає скрізь. До Хмельницького в Чигирині починають з'являтися посли — з Молдавії, Валахії, Туреччини, від семиградського 28 князя. Усі пропонують свою дружбу і саме проти Польщі. Приїздить і посол від Москви, і його особливо тепло зустрічає Хмельницький. Московський посол передає царський привіт і подарунки — дорогі хутра — від Олексія Михайловича.

Нарешті з'являються комісари від нового польського короля. На чолі їх Адам Кисіль. Він був сам родом українець, але цілком відданий Польщі, хоча і казав завжди, що походить від "руських ребер".

Козаки додавали:

— У Кисіля українські ребра поросли польським м'ясом.

Польські посли привезли Хмельницькому від короля грамоту на гетьманство, булаву, обсипану дорогоцінними камінням, і червоний прапор з білим орлом. Коли Кисіль урочисто вручив булаву Хмельницькому перед усією радою на майдані, тут виявилася ненависть народу до польської шляхти.

— Навіщо пани принесли нам ці цяцьки? Ми скинули шляхетське ярмо, а ви хочете знову одягти! — закричали на майдані.

Обід, на який запросив Хмельницький польських послів, проходив напружено. Богдан ледве стримував своїх полковників, щоб вони не порушили обов'язків гостинності і не полаялися з поляками, але сам не стримався і од-верто почав говорити усе, що накипіло за довгі роки.

Адам Кисіль умовляв Хмельницького, аби "хлопи орали, а козаки воювали", цебто щоб Хмельницький відокремив селян од козаків. Але гетьман на це відповів:

— Шкода говорити... Я буду воювати за нашу православну віру. Допоможе мені в тому вся чернь по Люблін та Краків: вона мене не відступить, і я її не відступлю, бо то права рука наша, аби ви, знісши хлопів, не вдарили на козаків.

— За границю на війну не піду,— казав він збентеженим послам,— шаблі на турків і татар на підійму, досить маю тепер на Україні, на Поділлі, на Волині, досить

28 Семиграддя — колишнє князівство на території теперішньої Румунії.

29 Зносити — тут: знищити.

маю достатку в землі по Львів, Холм і Галич. Ставши над Віслою, скажу дальшим панам: "Сидіть, пани. Мовчіть, пани!"

Перелякані польські посли не знали, що й казати.

Умови, які він їм запропонував, вони не могли самі підписати. Богдан вимагав знищення унії 30, закриття уніатських та католицьких церков, поновлення усіх козацьких вольностей. Підкорятися козаки мусять безпосередньо своєму гетьману, а гетьман королю, обминаючи польську адміністрацію. Богдан вимагав ще не допускати до головного командування військом Ярему Вишневецького.

Посли спитали:

— А скільки ж буде реєстрових козаків, які користуватимуться привілеями та вольностями?

Хмельницький відповів:

— Навіщо указувати число? Буде їх стільки, скільки я захочу.

На прощання Хмельницький каже їм:

— Краще скласти голову, аніж повернутися в неволю. Знаю, що фортуна слизька, але справедливість завжди переможе. Шляхту і панів ненавидимо до смерті і друзями ніколи не будемо.

Для обох сторін було ясно, що війна не закінчилася, а тільки розпочинаєтся.

ЗБОРОВСЬКА УГОДА

І справді, весною 1649 року король оголошує "посполите рушення" — загальну мобілізацію шляхти. Польський уряд найняв кілька тисяч німецьких, швейцарських та інших солдатів.

Довідавшись про готування нового нападу панської Польщі, Хмельницький звернувся до народу з закликом стати на захист батьківщини. Знову шикуються козацькі лави, прибувають озброєні групи селян і городян з усієї України, зі сходу; на заклик гетьмана з'являються вірні друзі — донські козаки. І знову веде величезну армію Богдан Хмельницький.

Польське військо вторглось на Україну, Одна армія, під командуванням Яреми Вишневецького, зупинилася в його володіннях — місті Збаражі. Його дуже добре укріп-

У и і я — дослівно об'єднання. Тут йде мова про Брестську унію (1596 р.), де частина вищого православного духовенства України й Білорусії підписала умову про об'єднання з католицькою церквою.

11 О. Іваненко ОЛЛ

ляють, але. козаки починають облогу. Цього разу поляки уперто відбивають атаку, та козаки насипають височезний вал навколо польського стану, підтягують височенні штурмові вежі "гуляй-городині", риють підкопи, і полякам вже непереливки. У місті починається голод, їдять коней, кішок, собак, проте не здаються.

Ще з більшою силою нападають козаки на місто, але й цього разу поляки відбивають атаку. В таборі обложених трохи підноситься настрій, коли одному з поляків щастить продертися крізь стан козаків і повідомити короля. Король збирає своє військо та найманих німців і виступає. Богдан дізнається, що король —зупинився в місті Зборові, і зі своєю кіннотою й татарами несподівано нападає на них. Перші бої під Зборовом показують королю всю могутність і силу війська Хмельницького.