— Та це ж суще варварство! — вигукнув сеньйор Фульвіо.
— Як я помилилася! — простогнала сеньйора Ліза.
І вони кинулися пестити, гладити й цілувати Енріку.
— Тьху! — гукнула лялька з щафи, куди вона залізла і зараз обстригала собі довге, на її погляд, волосся.
— Чула? — сказав сеньйор Фульвіо. — Цього її міг навчити тільки твій брат.
У цю ж мить сеньйор Ремо, мов його гукнули, з'явився на порозі. Він із першого погляду все зрозумів. Лялька лукаво підморгнула йому лівим оком.
— Що трапилося? — невинним голоском запитав сеньйор Ремо.
— Ця чортиха не хоче бути лялькою! — схлипуючи, пробурмотіла Енріка.
— Хочу гратися в кеглі, — заявила лялька. — А ще хочу барабан, галявину, ліс, гору і самокат. Хочу бути фізиком-атомником, машиністом, лікарем-педіатром. Або ж водопровідником. А якщо у мене буде донька, я відправмо її в кемпінг. Ну, а як почую від неї: "Мамо, хочу бути домогосподаркою і чистити чоловіку черевики", я покараю її — поведу в басейн і до театру.
— Та вона здуріла! — вигукнув сеньйор Фульвіо. — Може, транзистор зіпсувався?
— Ремо, ти на цьому знаєшся. Поглянь-но, що там сталося? — попросила сеньйора Ліза.
Лялька скочила Ремо на голову і зробила сальто-мортале. Ремо доторкнувся до неї в трьох різних місцях. І лялька перетворилася на... мікроскоп.
— Ти все наплутав! — обурилася сеньйора Ліза.
Ремо знову доторкнувся до ляльки. І вона перетворилася спочатку на чарівну лампу, потім на телескоп, потім на ролики й на решті — на стіл для пінг-понгу.
— Ти її доконаєш! — не витримав сеньйор Фульвіо.
Ремо зітхнув і знову доторкнувся до транзисторної ляльки. І вона перетворилась на нормальну ляльку. З довгим волоссям і пральною машиною.
— Мамо, я хочу прати білизну, — ляльковим голосом заявила вона.
— Ну нарешті! — зраділа сеньйора Ліза. — Енріко, пограйся лялькою. Встигнеш до обіду все перепрати.
Та Енріка вагалася. Глянула на ляльку, Ремо, батьків. Зітхнула і сказала:
— Ні, я хочу спуститися у двір і пограти з хлопцями в кеглі. А потім, може, ще зроблю і сальто-мортале.
КЛАС. — 2006. — № 12.