Тартюф

Сторінка 14 з 16

Мольєр

Клеант
Отак, як бачите, говорить молодь жвава.
Вгамуйтесь трішечки і втиште гнів палкий;
Такий у нас король і вік тепер такий,
Що не насильство нам у справі допоможе.

ЯВА 3

Пані Пернель, Оргон, Ельміра, Клеант, Мар’яна, Даміс, Доріна.

Пані Пернель
Що це? Я чую, тут таке страшне, негоже!

Оргон
Це новина, що їй отут я свідком був.
Як бачите, собі подяки я здобув
За клопоти; прийняв злиденного, як брата,
Притулком, захистом йому стає ця хата.
Щодня він гойності моєї зазнає,
Я дав йому дочку і все добро своє, —
А зрадник цей гидкий наважився, неситий,
На гріх стидкий мою дружину спокусити.
Та не спинилася на тому твар гидка:
За все моє добро мене ж тепер ляка
І хоче зруйнувать мене, — бо має зброю,
Що сам я дав йому довірою дурною, —
Із дому вигнати, де я його прийняв,
І в злидні кинути, з яких його я взяв.

Доріна
Нещасний!

Пані Пернель
Сину, я не можу йняти віри,
Щоб міг чинити він огидно так без міри.

Оргон
Як!
Пані Пернель Людям праведним завидують усі.

Оргон
Але скажіть, куди ведуть розмови ці,
Матусю?

Пані Пернель
Живете ви бог зна по-цкому,
І бачу я, що він не милий тут нікому.

Оргон
Чи це ж стосується до речі? Як і чим?

Пані Пернель
Вже ж я казала вам не раз іще малим:
Чеснота на землі щодня терпить напасті;
Хоч заздрісні помруть, то заздрощам не впасти.

Оргон
Чи з тим, про що в нас річ, зв’язок тут може буть?

Пані Пернель
Вам сто дурних казок про його наплетуть.

Оргон
Кажу ж: я бачив сам усе на власні очі.

Пані Пернель
Створіння заздрісні злоречити охочі.

Оргон
Я буду лаятись. Адже ж кажу я вам,
Що той гидкий його я злочин бачив сам.

Пані Пернель
Злосливі язики насіють скрізь отрути,
І захисту від них ніде не може бути.

Оргон
Ви неподобну річ якусь тут ведете,
Я бачив, бачив сам, очима бачив те;
Що зветься: бачив сам. Як треба ще казати?
Товкти по сто разів? За чотирьох кричати?

Пані Пернель
О боже! Найчастіш нас дурить зверхній вид;
На те, що бачим ми, звірятися не слід.

Оргон
Я лютий!

Пані Пернель
Підозрінь дурних ми стільки маєм,
І добрі вчинки злом так часто виясняєм!..

Оргон
То милосердям я повинен пояснять,
Що він хотів мою дружину цілувать?

Пані Пернель
Не можна ж так людей судити без причини;
Добути треба б вам певніший факт провини.

Оргон
До ката! Як же ще впевнятись більш я міг?
Чи ждати мав, щоб він тут на очах моїх
Почав… От ще скажу таке, що не подоба.

Пані Пернель
В його душі одна пречистая жадоба;
І я не уявлю ніяк того в думках,
Щоб він одважився на той непевний шлях.

Оргон
Я аж нетямлюся. Якби мені не мати
Були ви, хто зна, що я міг би вам сказати.

Доріна
(до Оргона)
По правді сталося, добродію; ви нам
Не вірили тоді — тепер не вірять вам.

Клеант
Ми тратимо свій час на зовсім марну зваду,
А треба б нам тепер знайти собі пораду.
Не спімо, бо на нас чигає той шахрай.

Даміс
Чи в безсоромності сягне він аж за край?

Ельміра
Я думаю, що з ним боротись нам несила,
І вже тепер його невдячність зрозуміла.

Клеант
(до Оргона)
Не вірте ви йому: у його спосіб є
Справдити проти вас напасництво своє.
І з меншим засобом хитрун меткий заплута
Лукавством, підступом людину кожну в пута.
З тією ж зброєю, що, має він на вас,
Його дражнити вам зовсім було не час.

Оргон
Це так, та що ж робить?
Допік мені цей клятий,
І я не міг ніяк свій правий гнів стримати.

Клеант
Від серця хочу я, щоб згода хоч якась
Між вами обома наново почалась.

Ельміра
Не знала я, що він такую має зброю,
А то не завдала б такого неспокою.

Оргон
(до Доріни, побачивши Лояля)
А цей чого прийшов? Довідайтесь підіть.
Я саме в настрою з ким-небудь говорить!

ЯВА 4

Оргон, пані Пернель, Ельміра, Мар’яна, Клеант, Даміс, Доріна, Лоял ь.

Лояль
(до Доріни, з глибини сцени)
Добридень, сестронько!
Зробіть, прошу, кохана,
Щоб з паном бачитись я міг…

Доріна
Он гості в пана;
Навряд щоб бачити його вдалося вам.

Лояль
Я тут найменшої турботи не завдам.
Не з неприємною прийшов я новиною,
І він радітиме, спізнавшися зі мною.

Доріна
Як звати вас?

Лояль
Скажіть ви тільки, що для справ
Прегарних пан Тартюф сюди мене прислав.

Доріна
(до Оргона)
Добродія цього, що так говорить мило,
Прислав сюди Тартюф. До вас він має діло,
Що, каже, буде вам приємне.

Клеант
(до Оргона)
Що ж, прийміть;
Побачим, що воно й що буде говорить.

Оргон
(до Клеанта)
Він, може, схоче нас до згоди навертати.
Якії ж почуття я мушу виявляти?

Клеант
Вам треба здержати насамперед свій гнів
І прислухатися до миротворних слів.

Лояль
(до Оргона)
Привіт вам.
Небо хай злодумців наших згубить
І, як бажаю
Я, нехай вас бог полюбить.

Оргон
(стиха до Клеанта)
Цей любий вступ моїм відповіде думкам
І згоду хоч якусь уже віщує нам.

Лояль
Родину вашу всю я змалку звик любити,
Отцеві ж вашому нагоду мав служити.

Оргон
Добродію, простіть той сором мій, що я
Не знаю, хто ви єсть і як вас на ім’я.

Лояль
Лояль я звусь. З Нормандії походжу.
Я пристав судовий і цим хвалитись можу.
Оце вже сорок літ пролинуло часу,
Як цей приємний труд почесно я несу.
З дозволу ж вашого прийшов я ознаймити,
Що певний присуд ви повинні вдовольнити.

Оргон
Як! Ви прийшли…

Лояль
Заждіть, нема чого кричать:
Це тільки акт, щоб ваш будинок одібрать,
Вас викинути всіх і кожну річ рухому
І дати вільний плац властителеві дому
З всією пильністю, в неодволочний час.

Оргон
Як! Вигнати мене!..

Лояль
Так, милий пане, вас,
Бо домові цьому, як знаєте самі ви,
Ласкавий пан Тартюф хазяїн є правдивий,
По силі запису, що вже в руках моїх,
Тепер один він пан маєтків цих усіх.
Все списано як слід, не можна сперечатись.