С. 431. Холодну відповідь дістав Тарас від Куліша. — Мова йде про лист П. Куліша до Шевченка від 1 лютого 1858 р. з Петербурга.
"Далебіг дуже добре зробив би ти, мій єдиний друже, коли б оженився..." — З листа М. І. Костомарова до Шевченка від 10 лютого 1858 р. з Саратова.
С. 432. Поїхали в якесь село Бор. — Див. запис у щоденнику від 26 січня 1858 р.
В неділю на масниці йде він формально сватати Піунівну. — Сцену сватання біограф змалював за спогадами К. Б. Піунової-Шмідтгоф (Юшков Н. Ф. К истории русской сцены. Екатерина Борисовна Пиунова-Шмидтгоф в своих и чужих воспоминаниях. — Казань, 1899).
С. 433. "Я вас кохаю, — пише він, — і кажу вам се просто..." — Текст листа Шевченка до К. Піунової записано в щоденнику від 30 січня 1858 р. чужою рукою, — таким чином, невідомо, хто автор цього листа, написаного від імені Шевченка.
С. 434. "...але стара буркотиха-мати й одного ступня не зробила з хати..." — Запис в щоденнику від 8 лютого 1858 р.
Другого дня дістає Фавста... — Із запису від 17 лютого 1858 р.
С. 436. 25 лютого ... приходить до його лист від Лазаревського з радісною звісткою... — Йдеться про лист від М. М. Лазаревського, написаний 20 лютого 1858 р. з Петербурга (Листи до Т. Г. Шевченка. — С. 136)
С. 437. Першого березіля прийшла і від міністра внутрішніх справ звістка... — У цей день поет записав у щоденнику: "На имя здешнего губернатора, от министра внутренних дел, получена бумага о дозволений проживать мне в Петербурге, но все еще под надзором полиции. Это работа старого распутного японца Адлерберга [міністра царського двору. — Ред.]".
"Мої заповітні мрії справляються", — писала графиня Толстая... — З листа А. І. Толстої до Шевченка від 24 лютого 1858 р. з Петербурга (Листи до Т. Г. Шевченка. — С. 138).
С. 438. ...звідкіль у поета взялися в Нижньому Новгороді його "невольницькі" поезії? — Два припущення біографа, висловлені нижче, спростовуються тим, встановленим В. С. Бородіним у 60-х роках нашого століття фактом, що тексти поеми "Чернець" та вірша "А. О. Козачковському" /631/ переписані С. Незабитовським з автографів Шевченка 18 серпня 1857 р. в Астрахані, ідентичні текстам "Малої книжки" (Збірник праць 13 наукової Шевченківської конференції. — К., 1965. — С. 314). Отже, зробив висновок В. Бородін, "Малу книжку" К. Герн передав Шевченкові ще в Новопетровському укріпленні. До того ж виявилося можливим розрізнити два шари правки в текстах "Малої книжки", виконані Шевченком на засланні й пізніше — у Нижньому Новгороді (ще див.: Шевченківський словник. — Т. І. — С. 376 — 377).
С. 441. "Сам чорт простягся серед шляху..." — З листа Т. Шевченка до М. М. Лазаревського від 12 березня 1857 р. з Москви.
"Молодіє дідусь... запустив вуси та й у вус не дме". — Запис у щоденнику Шевченка від 12 березня.
С. 444. За обідом Максимович вславляв Шевченка власними віршами, саме на той раз скомпонованими. — Наводимо текст вірша:
Схолія М. А. Максимовича
На святе Благовіщення
Тебе привітаю,
Що ти, друже мій, вернувся
З далекого краю!
Ой як дуже за тобою
Тужила Вкраїна —
Усе тебе вспоминала.
Як та мати сина.
Твої думки туманами
По лугах вставали,
Твої сльози росицею
По степах спадали;
Твої пісні соловейком
В садах щебетали...
Та що й казать? Треба, кажуть,
Великої хусти,
А щоб людям зав’язати
Говорливі уста.
А тепера вже й не треба,
Бо вже врем’я інше:
Тепер людям говорити
І дихать вільніше.
Хвалить Бога, вже й ти з нами.
Наш любий Кобзарю!
Бувай здоров нам на радость,
А собі на славу!
Перебув ти тяжке лихо
І лиху недолю, —
Заспівай же нових пісень.
Щоб мати Вкраїна
Веселилась, що на славу
Тебе породила!
(Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. — С. 125 — 126).
Тарас Шевченко під час перебування його в Петербурзі (з 28 березіля 1858 до червня 1859 р.)
С. 447. ...знайдено не цілу поему ("Єретик". — Ред.), а тільки невеличку частину її... — Це були рядки 1 — 227 (повний текст містив 374 рядки).
С. 450. Зголивши бороду і одягтись у фрак, Шевченко "мусив відбути велике нещастя: ставитися перед свого головного "опікуна графа /632/ Шувалова". — Див.. Запис у щоденнику Шевченка від 6 квітня 1857 р.
С. 452. "Нещастя Шевченка скінчилося..." — Текст промови Д. Старова на обіді у Толстих, піднесений Шевченкові промовцем, переписаний до щоденника від 17 квітня 1857 р.
С. 454. ...граф Толстой (Лев), автор солдатської севастопольської пісні... — Кониський помиляється: йдеться про брата Л. М. Толстого — Миколу Миколайовича, офіцера, письменника (нарис "Охота на Кавказе.).
С. 459. ...Шевченко, не маючи навіть власної кватири і живучи в Артемовського... — "Відразу ж по приїзді Шевченко завітав до свого "нелицемірного" друга М. Лазаревського, який жив тоді на Мойці, в будинку графа Уварова, і спочатку оселився у нього. Пізніше, перейшовши жити в приміщення Академії мистецтв, Шевченко щодня бував у М. Лазаревського і харчувався там" (Т. Г. Шевченко: Біографія. — К., 1984. — С. 397).
Під кватиру Шевченкові дали в Академії дві світлички... — нині це Меморіальна майстерня-музей Т. Г. Шевченка в Академії мистецтв.
С. 461. "Запрягшись в роботу, як той щирий віл..." — З листа Шевченка до М. С. Щепкіна від 13 листопада 1858 р. з Петербурга.
С. 461 — 462. ...він гадав з часом пустити в світ і гравюри з власного твору "Притча про блудного сина"... — У Новопетровському укріпленні Шевченко намалював вісім сепій цієї серії, хоча задумав зробити до неї дванадцять малюнків, але не мав натурщика для образу купця; серія так і не була викінчена і не гравірована (IX, №№ 62 — 69).
С. 462. Працями його на той час були п’ять гравюр з Рембрандта. "Виноградарі", "Сцена в купецькій конторі" і ін. — Згадані назви стосуються одного й того ж офорту Шевченка з картини Рембрандта "Притча про робітників на винограднику" (X, № 32); як підготовчі до цієї роботи Шевченко скопіював у техніці гравюри ще офорти Рембрандта "Автопортрет Рембрандта з шаблею", "Лазар Клап", "Поляк з шаблею і палицею" (X, №№ 104 — 106).
До того ж часу належать його офорти: "Дві українки" [нині — "Дві дівчини" — X, № 28), "Одаліска" [Натурщиця" — X, № 59], "Голівка" [?], "Українець-прочанин" ["Старець на кладовищі" — X, № 40], "Розхристана женщина, що спить, тримаючи в роті папіроску" ["Сама собі в своїй господі" — X. № 47] і власний портрет його [1860 р. Шевченко вигравірував принаймні шість автопортретів — X. №№ 51 — 53, 60 — 62].