Генерал узяв зі столу срібний дзвіночок і нетерпляче закалатав ним. Одразу відчинилися двері, на порозі кабінету постав Ільсор.
— Ільсоре, чи все готове для дослідів? — запитав Баан-Ну.
— Машина повністю готова. Полковник Мон-Со доставив у ваше розпорядження ще двох белліорців. Перешкод для дослідів нема, мій генерале.
Доповідь заспокоїла Баан Ну. Він більше вже не потрапить у полон подій, він підкорить їх своїй волі.
— Випробування призначаю негайно. Крім Кау-Рука, Мон-Со і тебе, ніхто не повинен бути присутнім, — наказав Баан-Ну.
Учасники найважливішого зараз для менвітів досліду зібралися у Синій хатині.
— Почнемо з Ментахо, — запропонував Баан-Ну.
Ментахо і Ельвіна, які відчули, що в Синій хатині готується щось надзвичайне, присіли на стільцях біля самих дверей. Вони думали, що їх негайно пошлють по гриби. Замість цього Баан-Ну привітав ткача несподіваним вигуком:
— Привіт тобі, високошановний белліорцю!
"Гм, зрозумій цих генералів", — подумав Ментахо і відразу ж випалив менвітською мовою:
— І тобі привіт, мій повелителю.
Баан-Ну трохи нахмурився, кинувши короткий погляд на Кау-Рука.
"Дещо перестарався Ментахо. "Повелитель" — ще ранувато", — подумки мовив він. І вдивляючись в обличчя ткача, наказав без зайвих передмов: — Присунь до мене свій стілець, а сам відійди до говорильної машини й там стій.
Ментахо, який сидів, утупившись собі в ноги (він так завжди робив, розмовляючи з Баан-Ну), не зрозумів, кому адресовані останні слова, і не виявив жодного інтересу, щоб вияснити.
— Розкажи відверто, Ментахо, що тебе хвилює, — запитав генерал, свердлячи очима ткачеве обличчя, але не знаходив його лукавих очей.
— Та що там хвилює, — спроквола мовив Ментахо і спантеличено почухав потилицю. — Нічого не хвилює. Хіба що нудьга тут у вас, нам з Ельвіною поговорити ні з ким крім якогось ящика, — ткач кивнув у бік говорильної машини.
"З ним каші не звариш, — зрозумів Баан-Ну. — Він не тільки вивчив нашу мову, а й розгадав, для чого нам потрібен. Тим гірше для нього, ми його назавжди ізолюємо від жителів Гудвінії".
— Однак ми захопились розмовою, — знову заговорив генерал. — Відпочинь, Ментахо. Сходи з Ельвіною по гриби.
Ткач з дружиною пішли, прихопивши кошик.
— Давайте свіженьких, — сказав Баан-Ну.
Вартові ввели до кімнати одного з Жуванів. Він з цікавістю озирнувся довкола і почав вивчати ордени, які прикрашали груди Головного менвіта.
— Привіт тобі, достойний сину Белліори, — промовив генерал, піднявши руку над головою. Клацнула кнопка, кліпнула лампочка, і говорильна машина чітко повторила слова генерала його ж голосом, але вже мовою жителів Чарівної країни.
Жуван широко посміхнувся, склав свої руки, зображуючи рукостискання, і мовив:
— І тобі мій уклін, добрий чоловіче.
Машина відразу видала переклад голосом Жувана. Дивлячись у вічі белліорця, Баан-Ну зразу дав команду:
— Заговори з Ільсором.
Жуван, почувши переклад, розгублено закліпав очима.
— Від чого я повинен заговорити Ільсора? — запитав він.
Машина знову переклала, настала генеральська черга дивуватися.
— Заговорювати можна з кимось, а не від чогось, — повчально промовив він.
Ільсор непомітно натис одну з кнопок, машина почала пояснювати без будь-якої сторонньої допомоги:
— Заговорити можна і когось, і від чогось, і навіть самого себе, як це відбувається тепер з вами, мій повелителю.
Тільки подив допоміг генералові витримати цю нечувану зухвалість. Він так і блискав очима на ні в чому не винуватого Жувана.
— Зарубай собі на носі, — різко зауважив він, — що з генералом так розмовляти не годиться.
На обличчі белліорця відбився безмежний подив.
— Я готовий відрубати собі носа, але не можу зрозуміти, причім тут генерал і яка вам від цього користь? — пробелькотів він.
— Що ти мелеш, торохтію? — закричав, не витримавши, Баан-Ну.
Жуван зовсім перелякався.
— Якби я був млином, я молов би борошно. А якщо я торохтій, то торохтять вози. Про що ви мене запитуєте? Я бачу, ви сердитесь. Я нічим не хочу вас образити. Але давайте мені зрозумілі накази, а то я не знаю, що мені робити, — тихо мовив він і покірно глянув на Баан Ну.
— Мон-Со, — рикнув генерал на всю горлянку, — де ви взяли цього мідноголового?
Мон-Со виструнчився перед Баан-Ну, збираючись дати відповідь, але в цей час Ільсор знову натис на кнопку, в машині щось заскрипіло, і до присутніх долинув її власний хрипкий голос:
— Ну ось, уже обзивається, а ще генерал. Сам не може як слід пояснити, чого хоче, а обзиває мідноголовим.
— Ільсоре, вимкни негайно говорильну машину! Мон-Со, відповідай, чому ти перестав служити? Тобі набридло бути полковником? Я можу зробити тебе лейтенантом! — кипів генерал. — Привести другого белліорця! Ільсоре, вимкни машину!
До Баан-Ну, котрий ніяк не міг заспокоїтися, підвели другого Жувана.
— Візьми з підвіконня листок паперу, — уривчасто кинув Жувану генерал і виразно глянув йому у вічі.
Очі белліорця округлилися, він очманіло почав крутити головою, щось розшукуючи.
— З чого я повинен зірвати листок? Я не знаю такої квітки, як підвіконня. В нас ростуть підсніжники, та й то високо в горах. І де ви бачите в кімнаті квіти? Що ви називаєте "папером"? — нарешті запитав він генерала і, знизавши плечима, безвільно опустив руки.
— Про що він говорить? — обернувся генерал до Ільсора, теж очманіло хитнувши головою.
— Це випадковий набір слів: очевидно, не всі словосполучення машина пропускає, — спокійно відповів слуга. — Мій генерале, дозвольте мені задати белліорцеві запитання, щоб з'ясувати причину збою. — Чекаючи дозволу, Ільсор поштиво дивився на генерала.
— Дій, Ільсоре, — дозволив Баан-Ну.
— Достойний сину Белліори, — мовив Ільсор. — Хто править у Смарагдовому місті?
— Там править Мудрий Страшило.
— Ільсоре, він вішає тобі на вуха макарони. Як можна правителя називати таким іменем?
Жуван, якому машина встигла перекласти слова генерала, збентежено втупився в обличчя Баан-Ну.
— Що за макарони я вішаю на вуха цього пана, якщо я не маю ніяких макаронів?
— Що, знову теревениш? — розлютився Баан-Ну. — Ти зараз зрозумієш мене, дурню. Ми сказали тобі дуже багато слів, а твій куций мозок не в змозі їх усіх перетравити. Тобі простіше зрозуміти мову команди. Візьми аркуш, — Баан-Ну сам узяв з підвіконня папір. — Намалюй мені ваше страховисько.