— Він просив би радше допомоги, щоб хтось витягнув стрілу і залікував рану.
— Правда ж? Саме це було важливим для його існування. Будда і К'єркеґор тонко усвідомлювали, що існують лише одну коротку мить. А, як уже було сказано, людина не спостереже свого існування за письмовим столом, маніпулюючи міркуваннями про природу світового духа.
— Розумію.
— К'єркеґор говорив також, що істина є "суб'єюивною". Цим він не хотів ствердиш, ніби байдуже, у що ми віримо чи про що судимо. Він вважав, що справді важливі істини є особистими. Тільки такі істини є "істинами для себе".
— Можеш навести приклад такої суб'єктивної істини?
— Важливим, наприклад, є питання, чи правдиве християнство. Це не з тих питань, які можна з'ясувати теоретично чи академічно. Для людини, яка усвідомлює свою екзистенцію, йдеться про життя і смерть. Це не тема для дискусії заради самої дискусії. Це щось таке, до чого людина наближається з найбільшим благоговінням.
-Так,
— Впавши у воду, ти не будеш вдаватися до теоретичних розмірковувань, втопишся чи ні. Тебе не "цікавитиме" питання, є там крокодили чи немає. Йтиметься про життя чи смерть.
— Очевидно.
— Отож, розрізняють філософське ставлення до питання про існування Бога та ставлення індивіда до цього ж питання. Кожна людина опиняється віч-на-віч з такими важливими питаннями, наблизитися до яких можемо тільки через віру. Речі, пізнані за допомогою розуму, є, на думку К'єркеґо-ра, зовсім несуттєвими.
— А ось це доведеться тобі пояснити.
— Ми точно знаємо, Софіє, що 8+4=12. Це приклад "істин розуму", про які говорили усі філософи після Декарта. Та хіба долучимо ми їх до своєї вечірньої молитви? Хіба до цієї істини прагнемо ми на смертному одрі? Такі істини, можливо, і є "об'єктивними" та "загальними", однак цілком байдужими для екзистенції індивідуума.
— А як же віра?
— Ти не можеш знати, чи пробачила людина тобі твій поганий вчинок. Однак саме це знання потрібне для твого існування. Саме це найбільше тебе стосується. Не можеш також знати, чи якась інша людина любить тебе. Можеш тільки вірити або сподіватися. Та це важливіше для тебе, ніж знати, що сума кутів у трикутнику дорівнює 180 градусів. Цілуючись вперше в своєму житті, ніхто не думатиме у ту мить про "закон причинності" або Кантові форми сприйняття.
— О, ні, це було би безлуздо.
— Перш за все віра потрібна, коли йдеться про релігію. Про це К'єркеґор писав: "Якщо можемо об'єктивно пізнати Бога, то не віримо, а саме тому, що не можемо його збагнути об'єктивно, мусимо вірити. Якщо прагнемо дотримуватися віри, мусимо постійно піклуватися, щоб утримати об'єктивну непевність, щоб в об'єктивній непевності опинитися як на глибині під водою і надалі вірити".
— Досить складно.
— Раніше багато хто намагався довести існування Бога або хоч осягти його розумом. Але якщо хтось задовольниться такими доказами існування Бога чи розумовими аргументами, то втратить саму віру, а з нею релігійне благоговіння. Неістотно, чи правдива наука Христа, важливо те, чи правдива вона для мене. У середньовіччі та сама думка звучала у твердженні: "сгесіо quia absurd шп".
— Хіба я не казала тобі говорити по-норвезьки?
— Вираз означає: "Я вірю, тому що це суперечить розумові". Якби християнство апелювало до розуму, чи до інших частин нашого єства, не було би й мови про віру.
— Це я тепер уже зрозуміла.
— Отже, ми побачили, що мав К'єркеґор на увазі під "екзистенцією", "суб'єктивною істиною", що саме вкладав у поняття "віра". Усі три поняття об'єдналися у критику філософської традиції, особливо філософії Геґеля. Була у ній і "критика цивілізації". У сучасному суспільстві городян людина стала "публікою" або "громадськістю", вважав К'єрке-ґор, а головною рисою юрби є порожня "балаканина". Нині часто вживають слово "конформізм", яке означає, що "всі вважають так само" і одностайно виступають за те, до чого не мають безпосереднього стосунку.
— Я от замислилася, чи не має К'єркегор чогось спільного з батьками Юрунн?
— Але не завжди він був таким ласкавим у своїх характеристиках. Він послуговувався гострим пером та терпкою іронією. Він уживав, наприклад, такі гострі формулювання, як
"юрба є неправдою" або "правда завжди у меншості". Він підкреслював також, що люди здебільшого несерйозно ставляться до існування.
— Колекціювання ляльок Барбі — це одне. Інша річ, коли сама стаєш такою лялькою...
— Це перенесе нас до К'єркеґорового вчення про три стадії "на життєвому шляху".
— Що ти сказав?
— К'єркеґор вважав, що існує три різних типи життя, які він називав "стадіями": естетична, етична та релігійна. Він послуговувався терміном "стадія", щоб підкреслити, що можна жити на двох нижчих і несподівано перестрибнути до найвищої стадії. Однак багато людей продовжують жити на тій самій стадії усе життя.
— Закладаюся, що скоро ти даси пояснення. До того ж мені стає цікаво, на якій стадії знаходжуся я.
— На естетичній стаді? люди живуть моментом і кожної миті прагнуть до насолоди. Добре те, що гарне, миле і приємне. Така людина живе виключно у світі відчуттів. "Естет" стає м'ячиком до метання власних бажань та настроїв. Негативним є усе нудне.
— Дуже дякую. Така життєва позиція мені добре відома.
— Тому справжній романтик є типовим естетом. Не йдеться тут тільки про чуттєву насолоду. Люди з безтурботним ставленням до життя, чи до філософії, чи до мистецтва, для якого вони працюють, також живуть на естетичній стадії. Навіть до суму та страждань можна ставитися естетично. Г. Ібсен змалював типового естета в образі Пера Ґюнта.
— Здається, я розумію, що ти маєш на увазі.
— Пізнаєш у цьому себе?
— Не зовсім. Це трохи нагадує майора.
— Так, можливо, Софіє... Хоча це знову був приклад клейкої романтичної іронії. Помий собі рота.
— Що ти сказав?
— Ох, це не твоя вина.
— Продовжуй!
— Того, хто живе в естетичній стадії, може невдовзі огорнути відчуття страху та порожнечі. Але і в тому є надія. За К'єркеґором, страх— це щось майже позитивне. Страх свідчить про перебування в "екзистенціальній ситуації". Цієї миті естет може зважитися на "стрибок" у вищу стадію. Проте це може трапитися, а може й ні. І навіть близькість такого "перескоку" ні на що не придасться, якщо не виконати його вповні. Ось тут і йдеться про "або-або". Ніхто не стрибне замість тебе. Вибір тільки за тобою.