Хуан Рамон Хіменес
Сумний старенький пoвіз, що в пам'яті зринає...
Перекладач: Г.Латник
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.
Сумний старенький пoвіз, що в пам'яті
зринає!
Село, яке згубилось на повороті долі!
Немов сльоза прозора, тремтить на небокраї
ясна зоря, сяйнувши понад зеленим полем!
Зелена чаша неба дорогу освіжила,
духмяну й прохолодну в ранковім чаруванні;
озвався соловейко, риплять млинові крила,
очікує троянда на промені світання.
В душі майнула згадка... Ось котиться
сльозина,
відслонено фіранку; в задуманій блакиті
над вулицею місяць спинився самотинний,
цілунки в ніч останню, журбою оповиті...
Сумний старенький повіз, що в пам'яті
зринає!
Село, яке згубилось на повороті долі!
Немов сльоза прозора, тремтить на небокраї
ясна зоря, сяйнувши понад зеленим полем!