Ірвін Шоу
Сонячні береги річки Лети
Х'ю Форстер завжди все пам'ятав. Він пам'ятав дату битви біля Нью-Коулд Харбор (31 травня — 12 червня 1864-го); пам'ятав ім'я свого вчителя в початковій школі (Усбел, вага — 145 фунтів, рудий, безбровий); він пам'ятав рекордне число гравців-невдах, що не набрали жодного очка з командами Національної ліги (Діззі Дін, сент-луїські козирі, 30 липня 1933-го, 17 чоловік проти Молодиків); він пам'ятав п'ятий рядок вірша "Жайворонку" Шеллі ("І тому такий чистий твій незглибимий екстаз"); він пам'ятав адресу першої дівчини, яку поцілував (Пруденс Коллінвуд, 248, Південно-Східна Темпл-стріт Солт-Лейк-Сіті, Юта, 14 березня 1918-го); він пам'ятав дати трьох поділів Польщі і руйнування Храму Єрусалимського (1772, 1793, 1795 і 70-й н.е.); він пам'ятав кількість кораблів, полонених Нельсоном у Трафальгарській битві (20), і хто був за фахом головний герой роману Френка Норіса "Мактіг" (зубний лікар); він пам'ятав ім'я людини, що здобула Пулітцерівську премію з історії в 1925-му (Фредерік Л.Паксон); ім'я переможця дербі в Епсоміт 1923-го (Папірус) і номер, який він написав на чекові 1940-го (4726); він пам'ятав свій кров'яний тиск (165 на 90, підвищений), свою групу крові (0) і свій зір (плюс два праве око і плюс півтора — ліве); він пам'ятав слова начальника, коли його звільняли з першої роботи ("Тепер цю роботу буде виконувати машина"), і що сказала його дружина, коли він освідчився їй ("Я хочу жити в Нью-Йорку"); він пам'ятав справжнє ім'я Леніна (Володимир Ілліч Ульянов) і що стало причиною смерті Людовіка XIV (гангрена ноги). Він пам'ятав також породи птахів, середні глибини судноплавних річок Америки, всіх пап на ім'я, зокрема й авіньйонських, до і після того, як вони сіли на престол; пропорції і об'єми Гаррі Хейлмона і Хейні Гроха, дати повних сонячних затемнень, починаючи від правління Карла Великого, швидкість звуку, місце поховання Дейвіда Герберта Лоренса, всі рубаї Омара Хайяма, населення забутого поселення Роанбук, прицільну відстань при стрільбі з автоматичної рушниці Браунінга, кампанії Цезаря в Галлії і Британії, ім'я пастушки в "Як вам завгодно" і суму грошей, яка лежала у нього в "Хімічному банку і кредиті" ранком 7 грудня 1941-го (2.367,58). А тоді він забув про двадцять четверту річницю свого весілля (січень, 25-го). Уранці його дружина Нарсіс якось дивно поглядала на нього за сніданком, але він читав учорашню газету і думав: "Ніколи в них не буде порядку у Вашинґтоні" — і не звернув на це уваги. Надійшов лист від їхнього сина, який навчався в університеті в Алабамі, але Форстер поклав його в кишеню, не розпечатавши. Лист було адресовано тільки йому, отже, він знову просить надіслати гроші. Коли Мортон, виконуючи синівський обов'язок, писав сімейні листи, він адресував їх обом батькам. Мортон вчився в Алабамі, тому що з такими оцінками неможливо було влаштувати його в Єлі, Дортмуті, Вільямі, Антіоху, коледжі міста Нью-Йорка або Колорадському університеті.
Нарсіс запитала, чи не хоче він на обід рибу, і він відповів: "Хочу". А ще Нарсіс сказала, що дерти таку ціну за рибу — це справжній злочин, і він сказав: "Еге ж". І тоді вона запитала, чи не скоїлося чогось, і він сказав: "Ні", — поцілував її і вийшов з дому, сів у метро на станції "242 вулиця" і, їдучи на роботу, весь час стояв і читав ранкову газету. Батьки Нарсіс колись жили у Франції, чим можна було пояснити таке ім'я, але тепер він уже звикнув до нього. Читаючи газету в переповненому вагоні, він нишком мріяв, щоб вони пропали, ті, про кого пишуть у газетах.
Х'ю прийшов на роботу перший, забився у свій куточок і, залишивши двері відчиненими, сів за свій столик. Йому було приємно дивитися на блискучі, не завалені паперами столи, і він утішавсь затишком. Тоді пригадав, як Нарсіс за сніданком підозріло шморгала носом, неначе збиралась заплакати. Чого б це? Але, знаючи, що пояснення чекати недовго, перестав про це думати. Нарсіс плакала від п'яти до восьми разів на місяць.
Компанія, де він працював, готувала до друку однотомну енциклопедію, абсолютно повну, на індійському папері, з сімсот п'ятдесятьма ілюстраціями. Хотіли навіть назвати її Велика Кишенькова Енциклопедія, але остаточно це ще не було вирішено. Х'ю працював над "С". сьогодні треба було упорядкувати Саго, Сода, Софокл і Сорренто. Він пам'ятав, що в Сорренто жив Максим Горький і що із ста двадцяти трьох п'єс, які написав Софокл, знайшли лише сім.
Х'ю, загалом, непогано почував себе на роботі, поки не приходив містер Горслін. Містер Горслін був власником і головним редактором видавництва. Він вважав, що найкращий засіб примусити своїх службовців працювати — це стовбичити в них за спинами і мовчки спостерігати, як вони працюють. Як тільки містер Горслін заходив до кімнати, Х'ю одразу ж відчував щемливу слабість у паху.
Містер Горслін мав поставу і обличчя, як у пікадора, був сивий, він носив твідові костюми і починав з календарів. Його видавництво і досі випускало безліч найрізноманітніших календарів, порнографічних, релігійних і тематичних. Х'ю був незамінний в упорядкуванні календарів, бо він пам'ятав і коли помер Олівер Кромвель (3 вересня 1658-го), і коли Марконі відправив перше послання бездротовим телеграфом через Атлантичний океан (12 грудня 1901-го), і дату першого пароплавного рейсу від Нью-Йорка до Олбані (17 серпня 1807-го).
Містер Горслін цінив неабиякий хист Х'ю і по-батьківському наполегливо дбав про його благополуччя. Містер Горслін вірив в гомеопатичні засоби і цілющі властивості сирих овочів, особливо баклажанів. До того ж, прочитавши у 1944 році книжку про комплекси вправ для очних м'язів, він викинув окуляри і став їх запеклим противником. У 1948 році він наполіг на тому, щоб Х'ю відмовився від окулярів, і Х'ю сім місяців терпів безнастанний головний біль, містер Горслін порадив йому лікуватися від нього якимсь гомеопатичним засобом, від якого в голові у Х'ю виникало відчуття, нібито йому туди вліпили набій дробу. Тепер, як тільки містер Горслін ставав за спиною Х'ю, він з незадоволенням італійського генерала, який озирав Трієст, вперто витріщав очі на його окуляри. Стан здоров'я Х'ю був не такий уже й поганий, та міг би бути і кращий. Він часто хворів на нежить, і в нього після ленчу червоніли очі. Він не приховував цих своїх вад і того, що в холоднечу йому доводилося по кілька разів на годину відвідувати туалет. В таких випадках містер Горслін порушував звичне мовчання, щоб порадити йому дієту, яка поліпшує роботу носових каналів, очей і нирок.