Смертельний світ // Світ смерті
Гаррі Гарісон
З англійської переклав Володимир Вовчак
Описки і помилки слати vovchakv(at)ukr.net
Перекладено Гуртом
За означенням, деякі планети в галактиці повинні бути жорсткішими, підлішими, мерзеннішими за всі инші. Якби Пир була такою... то було б жахливо добрим наближенням!
I.
Джейсон дінАльт розвалився в м'якій розкоші дивану, однією рукою недбало тримаючи великий крижаний кухоль. Инша його рука недбало лежала на подушці. Зброя за подушкою була в межах легкої досяжності пальців. У своїй професії він ніколи не покладався на випадок.
Усе це дуже підозріло пахло. Джейсон не знав ні душі з цієї планети. Тим не менш, записка, що прийшла трубкою з готельної приймальні сповіщала: Клерк Пирський хотів би зустрітися з Джейсоном дінАльтом. Грубувато і по суті. Він сповістив приймальню впустити відвідувача і трохи опустив пальці, щоб погладити руків'я. Двері відчинилися і його гість ступив до кімнати.
Колишній ломус. Було першим, що подумки відзначив Джейсон. Керк Пирський був сивоволосою людською скелею. Його тіло здавалось точеним з гладких м'язових брусків. Коли Джейсон помітив пістолет, прикріплений до внутрішньої частини передпліччя чоловіка він ненав'язливо дозволив пальцям впасти за подушку.
— Був би вдячний, — сказав Джейсон, — якби ви зняли вашу зброю на час вашого тут перебування. — Инший чоловік зупинився і з-під лоба глянув на пістолет, ніби вперше його бачить.
— Ні, я ніколи його не знімаю. — Він, здалось, був трохи роздратований пропозицією.
Тримаючи пальці на власному пістолеті, Джейсон сказав: "Боюсь змушений наполягти. Завжди почуваюсь трохи ніяково з озброєними людьми." Він продовжував говорити, щоб відвернути увагу, поки не витягнув пістолет. Швидко і гладко.
Він міг би рухатися в уповільненому темпі, якби це мало якесь значення. Керк Пирський стояв як вкопаний на місці аж поки з'явився пістолет, коли він метнувся в його бік. Він нічого не робив до останньої миті. Коли ж він зреагував, рух був невидимий. Спочатку його зброя була в кобурі на руці — а за мить, спрямована між очі Джейсону. Це була потворна, важка волина з надщербленим дулом, що зраджувало її часте застосування.
І Джейсон знав, що якщо він підніс би власну зброю вище хоч на частку цаля, то був би вже мертвий. Він обережно опустив руку, а Керк сховав свій пістолет в кобуру з тією ж спритністю, що й дістав його за мить до того.
— Тепер, — сказав незнайомець, — якщо ми вже награлись в ігри, давайте перейдемо до справ. Маю до вас пропозицію.
Джейсон відпив великий ковток з кухля і приборкав свій норов. Він був швидкий з пістолетом — від цього не раз залежало його життя — і вперше сталось так, що його перевершили. Було це зроблено безцеремонно, ніби ненароком і власне це його роздратувало.
— Я не готовий до справ, — уїдливо сказав він. — Я приїхав на Касилію у відпустку, щоб відпочити від роботи.
— Давайте не будемо дурити один одного, дінАльте, — нетерпляче сказав Керк. — Ти ніколи у своєму житті не працював на чесній роботі. Ти професійний гравець, і саме тому я тут, щоб зустрітись з тобою.
Джейсон вгамував свій гнів і кинув пістолет на инший кінець дивану, щоб не спокушатись скінчити життя самогубством. Він сподівався, що на Касилії його ніхто не знає і з нетерпінням чекав великої справи в казино. Він потурбується про це пізніше. Цей важкоатлет, здавалося, знав усі відповіді. Тож він вирішив деякий час послухати і подивитися, до чого той хилить.
— Гаразд, чого ти хочеш?
* * * * *
Керк впав у крісло, що зловісно скрипнуло під його вагою і видобув із однієї зі своїх кишень конверт. Він швидко перевернув його висипаючи на стіл кілька блискучих Галактичних обмінних банкнот. Джейсон глянув на них — і раптово виструнчився.
— Це що — фальшивки? — запитав він, тримаючи одну проти світла.
— Вони достатньо справжні, — сказав йому Керк, — Я взяв їх у банку. Рівно двадцять сім купюр, або ж двадцять сім мільйонів кредитів. Я хочу, щоб ви скористались ними як фінансовим ресурсом коли сьогодні підете в казино. Зіграйте на них і виграйте.
Вони виглядали досить реальними, та й можна було їх перевірити. Джейсон уважно обмацав їх пальцями водночас розглядаючи незнайомця.
— Не знаю, що ти собі надумав, — сказав він, — Але ти ж розумієш, що я не можу нічого гарантувати. Я граю, однак не завжди виграю...
— Ти граєш... і виграєш коли захочеш, — похмуро сказав Клерк. — Ми ретельно все перевірили перш ніж до тебе йти.
— Якщо ти хочеш сказати, що я шахрай... — Джейсон знов терпляче вгамував свій норов і заспокоївся. Не було жодного зиску від дратівливости.
Керк продовжував тим самим рівним голосом, не зважаючи на посилення Джейсонового гніву. "Може ти й не називаєш це шахрайством, чесно кажучи мені байдуже. Як на мене у тебе може бути костюм з вшитими тузами чи електромагніти в чоботях. Але ти виграєш. Я тут не для обговорення моральних принципів. Як я вже казав, маю до тебе пропозицію."
— Ми наполегливо працювали щоб заробити ці гроші, проте цього й досі не досить. Якщо бути точним, нам потрібно три мільярди кредитів. Єдиний спосіб здобути таку суму — азартні ігри із цими двадцятьма семи мільйонами у якості стартового капіталу.
— А мені що з того? — Джейсон запитав настільки холоднокровно, ніби в цій фантастичній пропозиції було зерно здорового глузду.
— Можете забирати все понад три мільярди, по-моєму чесно. Ви не ризикуєте своїми грішми, однак для вас краще заробити на все життя за умови, що ви виграєте.
— А якщо я програю...?
Керк на хвилинку задумався, йому не сподобався присмак такої можливости.
— Звичайно, є шанс, що ти можеш програти, я про це не думав.
Він прийняв рішення. "Якщо програєш — ну, тоді це просто ризик, на який ми повинні згодитись. Хоча гадаю, я тебе вб'ю. Ті хто загинув щоб здобути ці двадцять сім мільйонів заслуговують принаймні на це". Він сказав це тихо, без злоби і була це радше обіцянка ніж погроза.
Встаючи ногами на підлогу Джейсон, знов наповнив свій кухоль і запропонував один Керку, котрий взяв його кивнувши вдячно. Він походжав туди-сюди, не в змозі всидіти. В цілому пропозиція розсердила його, проте водночас вона невиправно вабила. Він був гравцем, тож ця розмова була як обіцянка дози для наркозалежного.