(ЦДАМЛМ і оп. і. М 1209. арк. 20 <*в 19 яв., 1" д. І7 ЯВ.)
[II. В КЕЛІЇ]
Сковорода <.( зачинивши покинені двері)>
Ну от.
Вдостоївся. Гостей вітать. Високих.
Розхвилювавсь — <аж дихати мені
несила! Бій. Навалу.>
що й ЗАСПОКОЇТИСЬ
не можу! Так. <Я> Іож перший б і і' < на налу > я стерпів
і витримай < виходить> А ще ж <бої, а ще ж...> бої...
1 Напроти між рядками (по діагоналі) дописано таке:
"Цундра
...Та не народ, не просто громадище, а голоту. Це я давно вже
зрозумів. Голота себе не зрадить".— Ред.
<попереду> <не здамсь> а ще ж... <боїв'*
< Наукою >
<Не попускать руки, пе послабляти,
бо тільки ще — уже! — І знов. Пани
закріпостять, >
<бо тільки десь чи що,— ізнов. Пани
закріпостять. >
<На помилках учитись. Та рости.
Учитися >
<Іще б мені> <на соломі > <завода>
<Ні> <Я вигнав їх із славою > < Тепер же начувайся
(Зачиняв < про [чинені] > покинуті двері)
"Князі" — чи бач!>
"Князі" — чи бач! (зачиняє покинуті двері) Тепер же
начувайся,
<Ну й> <Та й вигнав їх> < прогнав >
<Готуються> <А що>
<Сміха!>
<Вони тобі цього не подарують >
<І> < тепер, нагнав > < Тепер жди>
<Тепер же ж кожду мить готовий будь—>
і кожду мить напоготові будь —
Вони тобі цього не подарують! — 1
< Немов спахнуло небо> Немов би небо спалахнуло—
чи то привидилось?
< (сідає до столу) >
< (зачиняє покинуті двері) >
(зачиняє покинуті двері)
<Ну й довга ніч> <І сон пройшов> <...розхвилювавсь>
<П[роходить ніч] > <Спливає ніч> Як уві сні: годинник
бив — чи то
< (зачиняє покинені двері) >
мені здалось? < Причулось? Ну ж, до діла!>
<Не спить [ся] > <Не можу спати —
...розхвилювавсь, що й заспокоїтись
не можу...>
А цей все спить. Як камінь.
< (сідає) Ану ще>
1 Напроти на берегах рукопису написано: "Тропар читать?
Так", а нижче — нотатка плану частини поеми-симфонії.— Ред.
<Ану ще сяду, ще почитаю трохи, сяду до Основи
металургії > Ану ще сяду, ще трохи почитаю, сяду до Основ
металургії.
< розхвилювавсь, що й заспокоїтись
не можу.>
< (сідає) > < (Читає) >
<Неповен я>
Давно відчув: неповен я. Чогось
в мені нема. На соляні заводи
< (о як же я> надумавсь я на них не був!)
на Бахмутський та на Торецький
<на>
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, N 1207, арк. 8)
[III.] В КЕЛІЇ
Сковорода (зачиняючи покинуті двері)
Вдостоївся. Гостей вітать. Високих.
2 Розхвилювавсь, що й заспокоїтись
не можу!
Так. То ж перший бій я стерпів
і витримав. А ще ж бої, а ще ж...
Лиш попусти — і вже тебе поковчать
і загризуть як пси... <('знову стукот калатає)>
Тікать, тікать
з монастиря цього — від тиші, цвілі,
кадильності! 1 Дихнуть новим життям!
< навчитися в землі попрацювати > < Оновлено > Оновле-
не почать життя. Справді <коли б не був я зв'язаний дору-
ченням^ коли б не ждав <я тут па гасло — сьогодні б,
зараз я б вирушив! >сьогодні я на гасло — зараз би вирушив
<у путь!> у путь.
Давно відчув я: неповен я. Чогось
3 в мені нема — < рішучості чи сили.>
чого ж —— і сам не знаю.
На соляні заводи, рудники! —
< надумавсь я>
на Бахмутський завод та на Торецький
< надумавсь я> <я проберусь > я поспішу. А звідти —
1 Текст, що йде нижче (до слів: "неповен я. Чогось"), пізніше
був викреслений автором,— Ред.
аж туди
лпце землі. <Від неї ж (зачиняє покинуті двері) >
(...Щось морозно мені —)
<..."князі"> "князі" —чи бач! Тепер же начувайся
1 і кожду мить напоготові будь —
вони тобі цього не подарують! —
Ану ще сяду до "Основ металургії".— Немовби небо
в вікні там спалахнуло — чи то привиділось
Як уві сні: годинник бив — чи то
мені здалось. А цей все спить. Як камінь.
(читав): Коли заллє водою шахту — насамперед
зробити треба... <0 ні, щось не читається>
<(сам себе питаючи) Зробити треба! Кому зробити?
О ні, читати, коли нема уваги... Проте примушу
себе> <ще далі прочитать> <.(читае далі): Смо-
ки витягують з копалень воду...>
Чернець (прокидаючись)
Не спиш усе? Вже певно й ніч пройшла.
Д'" утрені ще не дзвонили? Небо
он глянь яке... < (спускає ноги) > (спускає ноги)
Свічку достань, бо ця от-от погасне. <Ух, як же ж
голова тріщить, а наче ж я й не теє...> Ох же ж
і голова болить, як не репне.
Сковорода
Дзвонили? Небо? — Ось...
о
Розхвилювався я, що й досі заспокоїтись <не мо-
жу, (ходить> не можу. Князі, чи бач! (ходить по
келії).
... .]
Освіжитись)... а глянь: перед вікном щось шмиго-
нуло. Дерева? Птаство прокинулось? Освіжитись
треба 1.
Спалить усе, що я гульма надлубав;
спалить те все, що в простір лепетав;
що в світ пускав, пе дбаючи за дійсність —
вагаючись, б'ючись і двоючйсь,—
1 Зверху над цим реченням пізніше дописано: "Прокляте пан-
ство, так нагули мені ті собаки".— Ред.
•і
Ну рясу
не штука й знять, а от що свічка в нас...
(проходить од дверей) (спотикається об книжку) 1
•]
Сковорода
Пожежа?
Кажи вже там, із чим прийшов. Слова
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, Яв 1209, арк. 1, 3—в)
[IV. В КЕЛІЇ]
да хто ти є. Мішок на голові,
як в схимника, і ряса ця...
Постать
Ну рясу
не штука й знять, а от що свічка в нас...
(Проходить од дверей.)
і •]
Пожежа
Кажи вже там, із чим прийшов. Слова
мені твої знайомі... <.(кладе книжки на стіл)> (кладе
бриля).
Постать
К чорту ж рясу!
<А от я зняв і каптур > Ну от, як зняв я каптур з голови—
тепер пізнав?
[. . . . . .]
Бо ці ж твої пісні не лише сектанти, а й вороги вже наші підхо-
пили! І колють ними нас. Не знав? Хіба не знав?
[• . . •]
Другу ремарку дописано пізніше.— Ред.
О господи премилосердний.
І що то за покоління таке тепер — одно черка-
ють, одно черкають, аж... < Вийду ж>
Пійду ж та хоч умиюсь (виходить) 1
Сковорода
Ще ж я
четвертого не знаю на ім'я.
Чом ряси <він не скине > ти не скинеш, як Люципер
та Сатана Безвусий... бач, когось
<пагадує> нагадуєш мепі, кого ж —не знаю.
[■ і
Четверта постать
<Тс! тс!> Мовчи! і не кажи
<чого не слід.> дурниць. Софрон — Козак Розплата —
знаєш
Сковорода <(мов крізь сон) > (до < нього > Цундри, мов
крізь сон)
Ти щось питав?
Цундра
Ну, це вже просто смішно —
чи ми прийшли стоять тут та мовчать,
як ти...
Сковорода
Пробач, я слухаю.
Цундра
Та бачу ж! 2
1 Текст від "І що то за покоління..." до "Пійду ж та хоч уми-
юсь (виходить)" дописаний пізніше.— Ред.
2 Напроти дописано олівцем: X р и с а н ф. Піду ж та хоч уми-
юсь перед >".— Ред.
3 Далі дописано: "< [колюче мовчання] та шелестіння> тільки
шелестить папір — то Козак Розплата на столі загледів щось < чи-
тає висміюючи щось.> <Читаючи, од сміху аж гойдає [тьсяі >
Читає. Висміюючи, аж головою заперечує". Потім усе це перекрес-
лено й дописано таке:
"Сковорода
Не гнівайся: від несподіванки
< (колюче мовчання) >
<Козак Розплата> Цундра
Розумію —*
Так це такий Сковорода! А я...
Сковорода <(отямившись)>
Який такий — не розумію. Вперше
•і
Залізний
повинен буть Сковорода! Залі —
< (строго раптом) > (раптом строго) *
...знирни з води, із твані, із болота
о
Люципер (октавою нижче) Запишався як ко-
шеня в попелі.
Цупдра
Так це я так.
Од ніжності одвик, бач. Ну дак слухай —
(Хрисанф увіходить з рушником) *
...Мо* вийдемо куди?
Сковорода
Ти не турбуйсь.
Хрисанф однак не зрозуміє. Мозок
у цих ченців —
Хрисанф < (увіходячи з рушником) >
Чого там мозок? Я
у Лаврі жив, стеріг друкарню. Бога
не забувай! — в писанні сказано.
Авжеж! Ага! < (засвічує) > < (іде лампадку засвітити) >
(поправляє лампадку — щоб засвітити)
Сатана
Люципере, тікаймо,
бо вже ж — онд'о — (показує па Хрисанфа) 1
•]
1 Ремарку дописано пізніше.— Ред.
Люципер: Як кажуть: на здоровля вам у ручки,
в ніжки і в животик трішки (застугонів реготом).
<Козак Розплата
Кумпанія —що й>
Хрисанф (<торкає,> підливаючи оливи в лам-
падку) А ти не регочи, а от розгадай краще:
<Ну:> Ніков созданів: . . . Ага, не
розгадаєш, а це ж старець, торби й собаки, ага? 1
Цундра
Дивуюся. Щоб то Сковорода
та з отаким припопугайлом кашу
у місті їв! Єй-єй дивуюся.
Ось на столі у тебе Кант; Спіпоза;
< Лавуазье > Вільям Гарвей; та й ще:
"Основи металургії"; "Економічна таблиця"; з Ла-
вуазье навіть щось переписано!
а сам ти весь
подвоєний. Тут треба зваги, сили!
А ти якраз...
Сковорода
Подвоєний? Мовчу.
Мо' через те, що правда це. А може...