Мешканці ферми не уявляли, що можна трудитися з такою втіхою. Вони аж мліли від насолоди, спостерігаючи, як наповнюються засіки: адже це була їхня пожива, яку вони виростили й зібрали для себе, тільки для себе — безжальний господар нічого не забере. Після того, як нікчемних людисьок-паразитів було вигнано, ніхто вже не претендував на запаси. Звичайно, у вільний час доводилось багато над чим сушити голову, бо ж досвіду було замало… Однак свиняча кмітливість і могутні м'язи Боксера долали всі труднощі. Боксер був гідний захвату. Він і в часи Джонса багато працював, ну, а тепер тягнув за трьох битюгів, і бували дні, коли вся робота лягала на його плечі. Від вранішньої зорі до вечірньої він, здавалося, не відав утоми, хоч завжди його бачили там, де найважче. Він домовився з одним півнем, аби той піднімав його на півгодини раніше від інших, і до початку трудового дня вже встигав виконати щось найпотрібніше. На всі проблеми, які поставали перед худобою, він реагував однаково: "Я працюватиму ще більше". Такий у нього був особистий девіз.
Інші теж старалися. Наприклад, кури та качки склали в засіки п'ять бушелів зерна, зібравши його по зернятку. Крадіжки, сварки, ревнощі, невдоволеність малими пайками, ремствування — все це лишилося в минулому. Ніхто або майже ніхто не скаржився, окрім Моллі, котрій, бачте, не подобалося прокидатися на світанні, а коли на її ділянці траплялося каміння, то вона могла й роботу покинути. Помітили також, що й кішка щезала, коли траплялося щось невідкладне, зате як миленька з'являлася до обіду або ж вечері. Але вона так вибачалася, так зворушливо муркотіла, що важко було не повірити в її добрі наміри. А от віслюк Бенджамин не змінився. Він ні за що не хапався, але й нічого не уникав; коли його питали, чи відчуває він, наскільки стало щасливішим життя після того, як позбулися Джонса, відповідав: "Наш брат живе довго. Ніхто з вас не бачив дохлого віслюка". От і думай що хочеш…
Недільного дня всі відпочивали. Снідали на годину пізніше, а потім поспішали на церемонію, яка проводилась неодмінно. Спочатку піднімали прапор. Сноубол знайшов у комірці стару зелену скатертину місіс Джонс і намалював на ній білі копито й ріг, і тепер цей стяг піднімали в саду ферми. Зелений колір, пояснював Сноубол, символізує поля Англії, а копито й ріг — майбутню Республіку Тварин, яка настане в цілому світі, коли буде здобуто остаточну перемогу над людським родом.
Коли прапор було піднято, всі збиралися у великій стодолі на спільну раду, яка дістала назву Асамблеї. Тут планували роботи на наступний тиждень, пропонували й обговорювали різні заходи. Пропонували, звичайно, свині, а всі інші розуміли, як належить голосувати; виступити ж з власними пропозиціями їм і на думку не спадало. Сноубол і Наполеон бурхливо дебатували, однак рідко доходили згоди: хоч що казав би один, другий завжди був проти. Навіть коли ухвала була одностайна, як у випадку з виділенням місця для заслуженого відпочинку тварин, однаково спалахували суперечки; цього разу про межу пенсійного віку для кожної скотини. Асамблея завершувалася співом гімну, й далі кожен проводив день на власний розсуд.
Приміщення, де зберігалася збруя, свині перетворили на штаб-квартиру. Тут, користуючись знайденими на фермі книжками, вони вивчали ковальське діло, теслярство й інші ремесла. Сноубол, окрім того, створював Комітети Тварин, віддаючи їм свою невгамовну енергію. Він організував Комітет з виробництва яєць, Лігу чистих хвостів для корів, Комітет з вторинної освіти диких товаришів — з метою приручити щурів і кроликів; Рух за білу шерсть серед овечок і багато інших, не кажучи вже про курси читання й письма. На жаль, з того нічого не виходило. Дикуни, наприклад, поводилися, як і раніше, підкреслену ж увагу до себе старалися використати у власних цілях. Кішка, ставши членом Комітету з вторинної освіти, кілька днів виявляла велику активність. Одного разу її бачили на даху, де вона розповідала горобцям, що тепер усі тварини брати, а відтак кожен горобець може наблизитись до неї і навіть сісти на лапку. Та сіренькі воліли зберігати дистанцію, і кішка охолола до громадської роботи.
Попри все, лікнеп мав великий успіх, і до осені всі тварини більше чи менше стали грамотними.
Свині вже давно вільно читали і писали. Собаки знали літери, та, окрім Семи Заповідей, їх ніщо не цікавило. Маріель, коза, в цьому мистецтві перевершувала собак і вечорами часом читала іншим клапті газет, які валялися на смітнику. Бенджамін нічим не поступався свиням, проте демонструвати свої здібності не любив. Кловер опанувала алфавіт, та неспроможна була скласти жодного слова. Боксер геть зовсім виснажився на літері Г. Своїм величезним копитом виводив А, Б, В, Г і марно силкувався згадати, що ж далі. Іноді він опановував наступні чотири літери, зате одразу ж забував попередні. Врешті він вирішив вдовольнитися здобутим, і писав знайомі знаки раз чи два на день, тренуючи в такий спосіб пам'ять. Що ж до Моллі, то, опанувавши власне ім'я, вона відмовилася навчатися. Викладала його з гілочок, прикрашала квіточками й розгулювала довкіл, милуючись витвором.
Переважна ж більшість мешканців ферми далі А не ступила, до того ж з'ясувалося, що такі тупаки, як овечки, кури та качки, не в змозі запам'ятати й Сім Заповідей. Після тривалих роздумів Сноубол оголосив, що Заповіді можна успішно звести до афоризму: "Чотири ноги — добре, дві ноги — погано". В цьому, сказав він, і полягає основний принцип Анімалізму, і той, хто ним перейметься, врятується від розтлінного людського впливу. На перший погляд, поза цим принципом лишалися птахи, адже в них теж були дві ноги, однак Сноубол довів, що це не так:
— Пташині крила, товариші, — орган руху, а не дії. Отже, їх треба мати за ноги. Характерна ознака людини — руки, якими вона й чинить свої лиходійства.
Птахи не збагнули довгої тиради Сноубола, але її суть до них дійшла, і всі заходилися старанно заучувати новий афоризм. "Чотири ноги — добре, дві ноги — погано", — було написано на затиллі стодоли трохи вище від Семи Заповідей. Запам'ятавши це, овечки вдалися в екстаз і часом, пасучись, хором мекали "Чотири ноги — добре, дві ноги — погано", мекали годинами й трохи не втомлюючись від того.