Нед зняв плащ і поклав його разом з капелюхом на довгий нефарбований комод біля дверей. Його худе обличчя, на котрому ще збереглися сліди побиття, було спокійне, і тільки в очах світилася відчайдушна нерозважливість.
– У мене зламалася машина, коли я проїжджав мимо, містер Метьюс. Я дуже вдячний за притулок, – ввічливо усміхнувся він господарю дому.
– Що ви? Будь ласка. Я дуже радий, – розгублено бурмотів Метьюс. Його злякані очі з благанням дивилися на Шеда О'Рорі.
О'Рорі люб'язно усміхнувся Неду, пригладив тонкою блідою рукою своє сиве волосся, але нічого не сказав.
Нед підійшов до вогню.
– Привіт, мала, – кивнув на Опаль.
Вона не відповіла і продовжувала дивитися на нього холодним, ворожим поглядом.
Він усміхнувся тоненькій дівчині у червоному.
– Місіс Метьюс, чи не так?
– Так, – підтвердила вона м'яким, вуркотливим голоском і простягла йому руку.
– Опаль говорила мені, що ви з нею були подругами в школі, – сказав Нед, потискаючи їй руку. Затим він повернувся до Іржавого і Джеффа. – Привіт, хлопчики! Я так і знав, що ми скоро зустрінемося. – Його голос звучав безтурботно.
Іржавий мовчав.
Джефф гидко скривився.
– І я на це розраховував. Кулаки мої вже загоїлися! Як на твою думку, чому мені так подобається тебе лупцювати?
– Надто багато ти базікаєш, – не повертаючи голови, проговорив Шед О'Рорі. – Якби ти порідше розкривав свою пащу, може, мав би і зараз цілі зуби.
Місіс Метьюс щось упівголоса сказала Опаль. Та покачала головою і знову всілася біля вогню.
Метьюс вказав на стілець по другий бік каміна.
– Сідайте, містер Бомонт, посушіть ноги, погрійтеся, – приказував він метушливо.
– Дякую. – Нед підсунув стілець ближче до вогню і сів.
Шед О'Рорі запалив сигарету.
– Як ви себе почуваєте, Нед? – запитав він.
– Непогано.
– Прекрасно! – О'Рорі повернув голову до Джеффа і Іржавого, які сиділи на лавці. – Завтра можете повертатися в місто, хлопчики. – Він знову повернувся до Неда і ввічливо пояснив: – Ми не хотіли ризикувати, поки не знали напевне, що ви вижили. А відповідати за бійку – цим нас не злякаєш.
Нед кивнув.
– Скоріше за все я і подавати на вас не буду. Але не забудьте, що вашого приятеля Джеффа розшукують у зв'язку з убивством Уеста. – Голос Неда звучав весело, але в очах, прикутих до горівшого в каміні поліна, на мить спалахнув злий блиск. Коли ж він переніс погляд на Метьюса, в них засвітилася насмішка. – Звісно, якби я захотів, я міг би доставити масу неприємностей містеру Метьюсу за те, що він укриває вас.
– Що ви, містер Бомонт! Та я, навіть, і не знав, що вони тут, – заметушився Метьюс, – я тільки сьогодні приїхав сюди. Я був здивований не менше ... – Він раптово осікся, охоплений панічним страхом, і, обернувшись до О'Рорі захникав: – Ви знаєте, що я вам радий. Але я хочу сказати... – Раптом його лице осяяла щаслива усмішка. – Адже я допомагав вам ненавмисне і, отже, не скоїв нічого такого, за що маю нести судову відповідальність.
Ясні, сіро-блакитні очі О'Рорі без жодної цікавості звернулися вбік видавця.
– Так, ви помогли нам ненавмисне.
Усмішка Метьюса злиняла і згасла. Він почав шарпати свою краватку і, нарешті, відвів очі від О'Рорі.
– Усі такі нудні сьогодні, – сказала Неду місіс Метьюс. – Поки ви не прийшли, було зовсім жахливо.
Нед з цікавістю поглянув на неї. Її темні очі призивно блищали. Під його поглядом вона нахилила голову і кокетливо надула свої красиві губки. Нед усміхнувся, піднявся і підійшов до неї.
Опаль Медвіг продовжувала нерухомим поглядом розглядати підлогу перед каміном. Метьюс, О'Рорі і два його охоронці слідкували за Недом і дружиною Метьюса.
– А чому вони такі нудні? – запитав Нед і, піджавши під себе ноги, сів на підлогу поруч з нею, спиною до вогню.
– Не знаю, – відповіла вона грайливо. – Коли Ход запропонував мені прокотитися сюди з ним і Опаль, я думала, буде весело. А потім, коли ми приїхали, ми застали тут ... – вона зробила невеличку паузу і додала з погано прихованою недовірою, – його друзів. У них тут якісь секрети, говорять вони наздогад. А я нічого не розумію. Це так безглуздо! І Опаль не краща за них... Вона...
– Припини, Елойс, – встряв Метьюс, намагаючись проявити владу. Але варто дружині поглянути на нього, і він збентежено відвів очі.
– А мені все одно, – заявила вона примхливо. – Це правда. Опаль поводиться не краще вас усіх. Адже ти з нею збирався поговорити про якусь справу. Поїздку затіяли саме заради цієї розмови. А сам мовчиш. Не думай, що я б стирчала тут стільки часу, якби не гроза. І не подумала б!
Опаль Медвіг почервоніла, але очей не підвела.
Елойс знову обернулася до Неда. Її примхливе личко стало кокетливим.
– Сумно. Тому я так вам і зраділа. Саме тому, а не через ваші прекрасні очі.
Нед насупив брови в удаваному обуренні.
Вона теж насупилася і вже цілком серйозно запитала:
– У вас насправді зламалася машина? Чи ви також приїхали обговорювати з ними ці нудні таємниці, через які вони так безглуздо поводяться. Ну, звісно, ж! Я певна, ви приїхали саме за цим.
Нед розсміявся.
– А яка вам різниця, чому я приїхав, якщо, побачивши вас, я перемінив свої плани?
– Перемінили? – перепитала вона недовірливо. – А звідки це видно?
– Я від вас нічого приховувати не буду, – весело пообіцяв він. – Ви дійсно не знаєте, що їх гнітить?
– Не маю жодного поняття. Але я абсолютно певна, що це що-небудь цілком ідіотське і скоріш за все пов'язане з політикою.
– Ви розумниця. – Нед поплескав її по руці. – Ви цілковито маєте рацію по всіх пунктах. – Він обернувся, зиркнув на О'Рорі і Метьюса і знову перевів на неї пустотливий погляд. – Хочете, я вам дещо розкажу?
– Ні.
– По-перше, – мовив Нед, – Опаль вважає, що Тейлора Генрі убив її батько.
Із горла Опаль Медвіг вирвався придушений стогін. Затиснувши рот долонею, вона схопилася на ноги. Її повні жаху очі остекленіли, широко розкрилися.
Побагрянівший від злості Іржавий скочив на ноги, але Джефф штовхнув його назад, на лавку.
– Дай йому спокій! Усе гаразд, – просипів він добродушно.
Іржавий більше не намагався встати.
Елойс Метьюс застигла, втупившись на Опаль безтямним поглядом.
У Метьюса відвисла нижня губа і засмикались повіки.