– Ви, звісно, хочете, щоб я продав Поля.
– Я хочу, щоб ви пішли в редакцію "Обсервера" і розповіли про те, як він управляє містом: вам відомо про махінації з підрядами на ремонт каналізації, про аферу з Шумейкером минулої весни, про те, за що і як був убитий Тейлор Генрі, – словом, ви розкриєте усі брудні секрети.
– З каналізаційними підрядами нічого не вийшло, – сказав Нед. Здавалося, думки його були зайняті чимось серйознішим. – Він злякався галасу і відмовився від прибутків.
– Ну гаразд, – уступився О'Рорі, він був надто впевнений у собі, щоб наполягати. – Але ж на вбивстві Генрі ми можемо здорово зіграти.
– Так, тут йому не відкрутитися, – мовив Нед, спохмурнівши, – втім, я не певен, чи можна використати справу Шумейкера ... – він запнувся, – не вплутуючи мене.
– Та що ви! – перебив його О'Рорі. – Це, звісно, виключається! Може є ще що-небудь?
– Можна було б підняти галас навколо концесій на проведення додаткових трамвайних ліній і минулорічного скандалу у секретаріаті округа. Тут доведеться, правда, покопатися, зібрати матеріали.
– Діло того варте, – зазначив О'Рорі. – Ми доручимо Хінклу із "Обсервера" обробити все це. Ви йому дайте факти, а вже статтю він зварганить. Почнемо з убивства Тейлора Генрі. Це можна пустити в хід негайно.
Нед пригладив вусики нігтем великого пальця.
– Може бути, – пробурмотів він.
Шед О'Рорі розсміявся.
– Ви хочете сказати, що починати треба з десяти тисяч? – запитав він. – Ну що ж, це теж вірно. – Він встав, підійшов до дверей, через котрі впустив пса і вийшов, зачинивши двері за собою. Пес лишився лежати на килимку перед кріслом.
Нед запалив сигару. Пес повернув голову і поглянув на нього.
О'Рорі повернувся з товстою пачкою зелених стодоларових папірців, перехоплену паперовою стрічкою, на котрій синіми чорнилами було написано 10000. Він перекинув пачку в другу руку і промовив:
– Хінкл уже тут. Я велів, щоб він ішов прямо сюди.
Нед невільно спохмурнів.
– Дайте мені бодай трохи часу, щоб зібратися з думками.
– Та ви розповідайте, як на розум прийде. Він сам все приведе до ладу.
Нед кивнув. Він випустив струмок диму і сказав:
– Ну що ж, можна й так.
О'Рорі протягнув гроші.
– Дякую, – сказав Нед і, взявши пачку, засунув її до внутрішньої кишені. Піджак здувся на його пласких грудях.
– Взаємно. – відповів О'Рорі і повернувся у своє крісло.
Нед витяг із рота сигару.
– Так, ось про що я зараз подумав. Невідомо, від чого Поль більше перейматиметься: якщо все залишиться як є, чи якщо в убивстві звинуватять Уолта Айвенса?
О'Рорі поглянув на Неда з цікавістю.
– Чому? – запитав він , нарешті.
– Поль не дасть йому можливості використати своє алібі.
– Ви хочете сказати, що він накаже своїм хлопцям забути, що Айвенс був у клубі?
– Саме так.
О'Рорі прицмокнув язиком.
– А звідки він узнав, що я підкладу Айвенсу свиню? – запитав він.
– Ми здогадалися.
О'Рорі усміхнувся.
– Тобто, це ви здогадалися. Полю б ні за що не додуматися.
Нед скромно опустив очі.
– А як, власне, вам вдалося підкласти йому свиню?
О'Рорі усміхнувся.
– Ми послали цього телепня купити пістолети в Брейвуді, потім пустили їх у діло. – Сіро-блакитні очі О'Рорі було звузилися, але зразу ж знову весело заблищали. – Втім, після того, як Поль твердо вирішив роздути історію з Айвенсом, це вже не має значення. А все почалося ж із цього. Він тому і причепився до мене, правильно я говорю?
– Так, – відповів Нед, – хоча рано чи пізно це все одно мало б статися. Поль вважає, що він поставив вас на ноги, дав вам хід і ви тепер мусите тихенько сидіти під його крильцем і не рипатися.
О'Рорі поблажливо усміхнувся.
– Поль ще пошкодує, що поставив мене на ноги, – пообіцяв він. Нехай він ...
Відкрилися двері і в кімнату зайшов молодий чоловік у мішкуватому сірому костюмі. Його не по віку зморшкувате обличчя з відстаючими вухами і великим носом виглядало недоречним. Невизначеного кольору волосся давно не бачило ножиць.
– Заходь, Хінкл, – запросив О'Рорі. – Познайомся – Бомонт. Він тобі усе розповість. Коли напишеш, покажеш мені. Завтра ж тиснемо в газеті першу порцію.
Хінкл оголив у посмішці гнилі зуби. Він пробурмотів якесь нерозбірливе привітання.
Нед піднявся з дивана.
– Чудово. Ходімо до мене і візьмемося до роботи.
О'Рорі покачав головою.
– Тут вам буде зручніше, – сказав він.
Нед посміхнувся, взяв капелюх, пальто і мовив:
– Дуже шкода, але я чекаю телефонних дзвінків і всіляке таке. Де ваш капелюх, Хінкл?
Зляканий, Хінкл мовчав і не рухався з місця.
– Вам доведеться лишитися тут, Бомонт, – зауважив О'Рорі. – ми не можемо допустити, щоб з вами стряслася яка-небудь біда. Тут ви в повній безпеці.
Нед усміхнувся своєю найчарівнішою усмішкою.
– Якщо ви турбуєтесь про гроші, – він засунув руку у внутрішню кишеню і витягнув пачку, – можете потримати їх у себе, поки матеріал не буде готовий.
– Ні про що я не турбуюся, – сказав О'Рорі. – Але якщо Поль дізнається, що ви були у мене, вам не минути лиха, а я не хочу ризикувати вашим життям.
– Доведеться вам взяти гроші, я іду, – не піддавався Нед.
– Ні, – сказав О'Рорі.
– Так, – сказав Нед.
Хінкл повернувся і швидко зник за дверима.
Нед направився до протилежних дверей, до тих, через котрі він прийшов сюди. Він ішов прямо, не поспішаючи.
О'Рорі сказав щось собаці, яка лежала біля його ніг. Вона незграбно скочила на свої розповзаючі лапи і, оминувши Неда, стала біля дверей з загрозливим видом.
Нед усміхнувся самими губами і повернувся до О'Рорі. У руці він тримав пачку стодоларових папірців. Він підніс руку і жбурнув пачку в ірландця.
– Можете її використати, самі знаєте, на що.
Бульдог важко підскочив, і його залізні щелепи зімкнулися на кисті Неда. Нед, як дзига, крутнувся ліворуч і опустився на одне коліно, щоб зменшити тяжкість собаки, яка повисла на його руці.
О'Рорі підійшов до дверей, в яких зник Хенкл, відкрив їх і велів:
– Зайдіть сюди. – Затим він підійшов до Неда, котрий, стоячи на однім коліні, намагався звільнити затиснуту у щелепах руку. Бульдог розпластався на підлозі, але щелеп не розмикав.
У кімнату зайшов Віскі, з ним ще двоє. Один з них був той самий, схожий на горилу кривоногий тип, котрий приходив з Шедом у клуб "Дерев'яна хата". Другий – рудуватий хлопець років дев'ятнадцяти-двадцяти, присадкуватий, рожевощокий і похмурий. Він обійшов Неда і став між ним і дверима. Кривоногий громила взяв Неда за ліву руку. Віскі зупинився посеред кімнати, поміж Недом і другими дверима.