До експериментів нам не звикати. Над нами все життя хтось робить якісь експерименти. Свинарка Астраущенко також продукт експерименту. Зразок ідейного дебільства.
А ось Василь Зябка внаслідок експерименту став жінкою.
У вас також зараз модні подібні операції. Що чоловіка на жінку переробляють.
Василь начитався про них. Тоді сказав: "Краще раз родити, ніж усе життя голити бороду…" Тепер і родить, і борода росте. Щось не туди вшили. На голові все волосся пооблазило, а борода як у Карла Маркса… В пологовий будинок його не хотіли приймати. Думали, якийсь ханига хитрує, щоб спирту випросити… Родив прямо на вулиці… Тепер знову оббиває пороги лікарень. Щоб йому повернули попередній статус. Але у нас криза. Кажуть: "Нема запасних частин".
Зараз у нас проходить неповторний експеримент. Йде всенародне випробування таких категорій, як "дружба", "братерство".
Досить було українському народові заявити про своє прагнення до свободи, до незалежності, як на "старшого брата" пропасниця напала. Заколотилося таке. Тут вже вчорашні "світочі комунізму" об’єдналися з сьогоденними могильниками імперії. Провокатори сичать, що ми провокуємо новий Карабах. Яничари гострять ножі. Шовіністи "ділять" наші землі. Рафіновані "русские интеллигенты" стають на "защиту обиженных русскоязычников". Рафіновані авантюристи з ковбасою в кишені "голодують" проти свободи аборигенів. Задундучені "землячки" тяжко ридають по старому Союзу. А центральний архітектор союзу "оновленого" заявляє просто, що Україна – це всесоюзна нога, Отак. І не інакше.
І виходить що? Коли Україна – одна нога, Росія – друга нога, то те місце, з якого ноги ростуть, – центр… То, образно кажучи, до центру нам такий центр?..
Отака погань обсіла Україну. Отакі у нас "друзі" і такі "брати"… Отакі у нас експерименти…
Отже, високовисунутий пане!
Ота карта, яку ви розігруєте з Москвою на нашій чорнобильській спині, щастя вам не принесе. Бо наші ваших об’єгорили ще на початку гри. Наші конструктори підсунули вашому МАГАТЕ такі "мирні" станції, що ви на кожній будете сидіти як на пороховій бочці. І може скоїтися таке, що в бою за честь мундира від вас не зостанеться й гудзика. Коли плутоній, що виділяється з голови проектанта, сполучається з плутонієм, що виділяється з ядерного палива, – катастрофа. А в нас майже кожен проектант з плутонієм в голові. Важким. Такий інтелектуальний потенціал маємо.
Взагалі, інтелектуалів у нас не‘ бракує. Взяти хоча б свинарку Астраущенко. Після ідеологічної травми почала ворожити. До речі, вона сказала, що вас чекає "казьонний дом". Бо нібито ви правдами-неправдами хочете стати головним електриком світу. Замість "великого Ілліча". Але нічого у вас не вийде. Контакту з нашим суспільством у вас не буде. Бо ваша система має три проводи, а наша лише два…
Зостаюсь з достоїнством!
Гаврило Хутір Мозамбік Місяця листопада року 1991-го
Посланіє
Генеральному Президенту
Найпредостойніший пане!
Громадськість хутора Мозамбік прилипла носами до телевізорів і вухами до радіоприймачів. Особливо в ті дні, коли ви приймали оту "бойову сімку" із Заходу. Що приїхала відбирати борги.
Як-не-як Україні приписують дванадцять мільярдів. І не наших, дерев’яних. А інвалютних. Себто доларів. То нашому Мозамбікові, зачуханому хуторові на терені України, також доведеться розкошелюватися.
Фуражир свиноферми Онисько каже:
– Я не можу второпати, хто їх брав і куди дівав?
З цього приводу у нас на фермі відбувся брифінг.
Сашко Гусак заявив категорично:
– Усе заграбастали комуністи! І проциндрили.
Комуністка у відставці Задеричобіт спитала:
– Котрі? Ті, що керували, чи ті, що працювали? Бо я ось усі мільйони ховаю отут… – і показала на свою недипломатичну половину. – І спідницю оту плюшеву купила на долари. І куфайку. І хату руберойдом покрила за долари. І козу купила. І хамсу тридцять років їла. І бурячиху пила… Усе за валюту…
Сторож свиноферми дід Тимоха закликав до консенсусу:
– Спокійно! Раз Запад допоминається, значить, Восток брав. Раз брав, значить, комусь давав. Так отому, кому давав, хай той і віддає. А в нас у Мозамбіку за всі роки радянської влади бачили лише один долар. І той саморобний. Баба Улька в період непу за гарбузове насіння виторгувала… Нас лякають, що коли ми не віддамо, то Запад нам більше нічого не дасть. Хай Запад нам нічого не дає. Але хай Восток від нас нічого не бере. То вже якось проживемо…
Маяк Мозамбіка, активний член "Союза трудящихся" свинарка Астраущенко підійшла з політичним міркуванням:
– Государство позичало не для того, щоб наше соціалістіческоє общество збагачувалося за рахунок капіталістіческих подачок. А для того, щоб підірвать економічеські основи капіталізма. Обібрали б їх до нитки. А якби капіталізм околів, не треба було б віддавати… Якби екстремісти не розвалили страну, то на 100-річчя революції був би окончатєльний комунізм…
Не буду вам описувати всі суперечки. Бо, правду кажучи, за верещанням голодних свиней не все вдалося й почути. Були думки різні. Виникали й питання.
Онисько ніяк не міг допетрати, що таке "солидарная ответственность"? Так дід Тимоха пояснив:
– Це коли у Москві п’ють і їдять, а у Києві чи Ташкенті платять…
Задеричобіт допитувалася про гуманітарну допомогу, яка надходить із Заходу. Куди вона дівається?
До нас, на хутір Мозамбік, потрапив лише один ананас. Його розділили на шістдесят сім частинок – кожній сім’ї по частинці. То малеча потім два тижні з горщиків не вставала. А старше покоління по кущах матюкалося "… в ананасадопомогумать".
Отака сильнодіюча та допомога…
З приводу мільйонів. Які нам віддавати.
У газетах пишуть, нібито КПРС нашими грішми годувала всіх дармоїдів світу.
Ви були генеральним комуністом, то вам видніше. Що їли і кого годували. Ми знаємо лише те, що у нас все трималося на рибі. Ті, що сиділи в кабінетах за червоним сукном і під червоними прапорами, – їли червону рибу і червону ікру. А ті, що жали серпами і хекали молотами, – їли свіжомороженого хека…
Отож трохи мільйонів вихекали на пропаганду ідей комунізму. Як каже дід Тимоха: "Брехнею світ пройдеш, але назад не повернеш…"
Трохи грошей пішло на ракети. Трохи на генералів. Трохи на лампаси. Трохи на КДБ, трохи на стукачів тут, трохи на шпигунів там. Трохи на "руководство страны". Трохи на всі інші "руководства". Трохи на Хоннекера, трохи на Кармаля, трохи на Цеденбала. Бо як гласять заклики: "Вожді комунізму будуть жити вічно… На дачах під Москвою…"