253
Алюзія на притчу Кафки "Перед законом" і на роман "Процес".
254
Бусека – традиційний аргентинський яловичий суп із відвареного рубця, сичуга і кишок, а також дрібно нарізаних сирих овочів (помідорів, цибулі, селери, бобу, моркви, капусти, ріпи), які плавають у м'ясних соках та практично сирій крові. Дуже ситний наїдок, вважався в Аргентині сезонною зимовою (європейське календарне літо) стравою пастухів і бідноти. Їли, посипаючи тертим жовтим сиром. Нині бусеку готують з відвареного яловичого м'яса, ковбаси, кров'янки і сирих овочів, які додають у суміш бульйону і спеціально заправленого маринаду. Так чи інакше, бусека – страва з дуже різким запахом.
255
Пардо – іспанське прізвище, походить від назви латиноамериканців (бразильців) змішаного походження, одної з найчисленніших умовно виділених расових груп населення Бразилії – парду. Салівасо – ім'я-прізвисько, утворене від латинського та іспанського слова "слина".
256
"Фрай Мочо" – не назва журналу чи газети, а псевдонім Хосе Сіксто Альвареса (1858–1903, див. примітку вище), але "Фрай Мочо" стало загальною назвою для популярних іспаномовних масових журналів певного типу, де публікувалися короткі оповідання, карикатури, історії з життя кінозірок тощо.
257
Паторусу – останній вождь індіанців теуельче, комічний персонаж, створений у 1928 р. Данте Квінтерно; вважається найпопулярнішим героєм аргентинських коміксів. У 1942 р. вийшов 12-хвилинний короткий мультиплікаційний фільм про Паторусу – перший кольоровий аргентинський мультфільм; очевидно, це і є причина згадки в "Шести головоломках…" про цього могутнього і сентиментального добряка.
258
Буквальний переклад прізвища з іспанської – зброєносець.
259
Кандьяль – коктейль з коньяком та яйцем.
260
З ісп. – сон. Однойменна притча Кафки – сон Йозефа К. про цвинтар, де художник, якого К. зустрів там, писав на надгробку слова "Тут лежить…".
261
Вулиця Буенос-Айреса, до 1902 р. – Центральна.
262
Такої вулиці там і тоді не існувало, хоча Валентин Гомес – реальна історична постать, важливий політичний діяч Мексики. Вулиця Гомеса як місце розташування крамнички з розіграшами – дружній "помах рукою" Рамонові Гомесу де ла Серна (1888–1963), іспанському письменникові, завсіднику мадридського літературно-художнього кафе "Помбо" (де з ним і познайомився молодий Борхес); з серпня 1936 р. Гомес де ла Серна постійно живе в Буенос-Айресі. Крамничка розіграшів тут – натяк на створений Гомесом у 1910 р. жанр грегерій. Грегерія – дуже короткий художній текст (зазвичай – одне речення, синтез афоризму і дотепу), побудований на гуморі та метафорі: "Показуючи мені язик, собака думає, що я – лікар"; "Як і шампанське, поцілунки – сухі, напівсолодкі, солодкі" тощо.
263
Гра алюзій. Згадки про бенгальського тигра є у всіх текстах, підписаних Бустосом Домеком. Борхес (і з Касаресом, і без нього) вибудовує ланцюжок: тигр – мантикора (в якої з пащі стирчать руки і ноги пожертих нею людей) – критик (див. "Хроніки Бустоса Домека", "Книгу вигаданих істот" тощо). Бенгальський тигр Борхеса – це, в певному сенсі, Єдиноріг Кафки (найвідоміший Єдиноріг – у Старій Празі, зокрема на Старомнестській площі, але єдинороги були зображені на вивісках багатьох середньовічних празьких аптек, зображень єдинорогів у Празі дуже багато); своєю чергою, Тигре – місто в Аргентині, 28 км на північ від міста Буенос-Айрес. Тигри в дикій природі зустрічаються лише в Азії, в Південній Америці їх нема. З іншого боку, тиграми аргентинські мисливці називали ягуарів і пум (так само, як у Середньовіччі мисливці називали мантикорами тигрів). "Тиграми" в Буенос-Айресі зазвичай називають приїжджих із Тигре (а в часи написання "Головоломок…" – також і китайців, причетних до криміналу).
264
З франц. "voulez-vous" – "чи хочете ви?".
265
Вілья-Марія – місто в провінції Кордоба, 550 км від Буенос-Айреса, в 1940-х славилося анатомічним театром.
266
Алюзія на роман Франсуа Моріака "Дорога в нікуди" (1939), зокрема на колізії, пов'язані з самогубством Оскара Револю. У романі "Дорога в нікуди" вмирають або зазнають цілковитого життєвого фіаско шість персонажів. У контексті оповідання "Жертва Тадео Лімардо" найбільш значуща колізія "дороги в нікуди" клерка Ландена, який стає жертвою вбивці.
267
Пор. у "Процесі" Кафки – комірчина поряд із канцелярією.
268
Алюзія на Базиліо Пертіне (1879–1963) – тридцять дев'ятого мера Буенос-Айреса (від липня 1943 до квітня 1944 р.), який у момент написання цього оповідання якраз починав виборчу кампанію. Недоброзичливці стверджували, що через тривалі зв'язки з Німеччиною Пертіне – "майже гітлерівець". А тому зовсім не випадково, що з Пертіне контактує саме Файнберг.
269
Обігрується реальний тогочасний рекламний слоган реального вина, але, з огляду на особу реального Пертіне, – можливо, обігрується ще й особлива жорстокість, з якою асоціювалися індіанці апачі, а також гітлерівці на окупованих територіях.
270
"Тіро Федераль Архентино", або "Тіро Федераль" – аргентинський футбольний клуб з міста Росаріо. Нюанс у тому, що саме за цей клуб традиційно вболівають тільки місцеві фанати – мешканці Росаріо.
271
З баск. truke – "обмін", різновид гри в кості, різновид перудо.
272
Очевидно, йдеться про дешеву постановку оповідання Пелама Гренвілла Вудхауса (1881–1975) "Урок нишпорці" (1914, The éducation of détective Oaks – Death at the Excelsior). Твори Вудхауса користувалися несамовитою популярністю, більшість були екранізовані, звучали як радіоп'єси, ставилися в театрі; відповідно, другосортні театри заробляли, зокрема, ранковими виставами за творами Вудхауса. В "Уроці нишпорці" – труп на ліжку в пансіоні-готелі, в кімнаті на двох; у "Шести головоломках…" обігруються всі основні колізії "Уроку нишпорці".
273
Сааведра – іспанське прізвище і топонім; тут, оскільки в оригіналі це слово вжите в лапках, – сервантесизм. Насправді, Сервантес, пишучи другу частину "Дон Кіхота", збирався написати епізод з півнячими боями, але той факт, що Авельянеда (див. примітку вище), який написав лже-продовження "Дон Кіхота", написав там також і про півнячі бої, змусив Сервантеса відмовитися від первісного наміру. Тобто півнячі бої в "Сааведрі" – те, що могло би бути, але чого з цілковитою певністю не було. Взагалі, у Сервантеса з півнями дуже не складається. Єдиний півень, який фігурує в Сервантесових творах про Дон Кіхота, – намальований. Відтак півень падре в "Шести головоломках…" – алюзія на розмову між Дон Кіхотом і Санчею про те, що в мистецтві є правдою, а що – брехнею, і саме у зв'язку з цим згадується намальований півень, який настільки не схожий на півня, що під ним довелося написати – "Це півень" ("Дон Кіхот", частина 2, розділ 3).