"Чому ж адепти, якщо вони такі мудрі, не залишили жодного сліду в історії?"-спитали якось у гімалайського махатми. "А чому ви вважаєте, що вони не залишили слідів? —спитав він у відповідь.-Як може ваш світ зібрати докази діяльності цих людей, якщо вони ретельно приховують її, щоб жоден цікавий не міг за ними простежити?" Не важко переконатися, що з найдавніших часів правлячі кола ревниво оберігали свій авторитет і наполягали на тому, щоб народ поклонявся лише ідолам своєї епохи; виготовлені вони з каменю, золота, паперу чи повітря. Община Піфагора з Кротони вивчала астрономію, математику й філософію. Піфагору ми завдячуємо сімома нотами музичної гами. Проте цю общину мирних учених-вегетаріанців брутально розігнали, а багато кого з піфагорійців убили лише за їхній незвичний триб життя та ідеї.
Кумранський монастир ессенів, де було написано "Битву Дітей Світла проти Дітей Темряви" і скопійовано рукописи, відомі сьогодні як "Сувої Мертвого моря", піддали гонінням римські загарбники Ізраїлю. Як видно з цих двох прикладів, підстав для засекречування шкіл містерій було більш ніж достатньо. Цих філантропічних ідеалістів звинуватили в конспірації, оскільки все, чого більшість неспроможна осягнути, як правило, викликає підозру й вороже ставлення, а отже, й переслідування.
Історія знає багато організацій і окремих осіб, що передавали спеціальні послання Ієрархії Світла на користь людства. Їх усі годі перерахувати. У нашому дослідженні ми вибрали кілька таких товариств, щоб висвітлити головну ідею зовнішнього кола Білого братства.
Історія свідчить, що такі організації раптово з'являлись і так само раптово зникали, сповнивши свою місію. Це стосується як західних орденів посвячених, так і братств Сходу. Найбільш освічені лами Тібету і раджа-йоги Індії завжди були відданими служителями небесних учителів.
Східні братства суфіїв, друзів і дервішів заснували адепти. Керівники їхніх внутрішніх груп продовжують спілкуватися з великими магами.
Орден тамплієрів було засновано в Палестині 1118 року французькими рицарями Гуго де Пейном, Жофруа де Сен-Омером та іншими. Святий Бернар де Клерво визначив його закони й регламент. Його дядько Андре де Монтбар згодом став великим магістром. Одягнуті в білі плащі з червоними хрестами, рицарі-тамплієри провадили аскетичне життя. Все своє майно й статки вони віддавали ордену, завдяки чому він надзвичайно розбагатів, хоча самі його члени були бідні. Орден мав, тисячі прилучених служителів з неаристократичних верств. Ієрархію ордену складали рицарі, сержанти, капелани й слуги. Рицарі, що складали меншість, походили з аристократії.
Цілком імовірно, що рицарі-тамплієри, багато з яких вивчили арабську мову за час тривалого перебування на Середньому Сході, могли сприйняти дещо із східної практики і навіть бути посвяченими в таємні вчення гностиків.
За своє двовікове існування орден тамплієрів став найбільшою банківською організацією світу. Прочани, що йшли до Святої землі, могли з будь-якого значного європейського міста просто й безпечно перерахувати гроші в Єрусалим каналами ордену. Більшість рицарів та їх служителів аж ніяк не були святими, проте є чимало свідчень того, що керівники ордену були мудрими й добрими людьми і володіли певною часткою таємних знань Сходу.
З точки зору розпорядників цивілізації, злиття європейської і арабської культур було вкрай бажане, оскільки європейцям тоді бракувало тих давніх наукових знань, що їх засвоїли араби. Арабський вплив неабияк збагатив Європу.
Запровадження арабських цифр сприяло розвиткові математики, яка доти користувалася малопридатними для цього римськими цифрами.
Запозичення арабської медицини, хімії і технології також сприяло європейському поступу.
Є думка, що тамплієри запозичили доктрини християн-йоганнітів, які твердили, що саме Єгипет є джерелом мудрості Ісуса. Йоганніти вважалися хранителями кількох надзвичайно давніх документів, а головною метою їх було об'єднати людство в одній універсальній релігії миру.
Від початку свого існування орден тамплієрів мав дві доктрини: одну для вузького, внутрішнього кола своїх високородних керівників, про яких мало що відомо, а іншу —римсько-католицьку —для зовнішнього кола.
Прагнучи заволодіти багатствами ордену тамплієрів і звести нанівець його вплив, король Франції Філіпп Красивий і папа Клемент V наказали ІЗ жовтня 1307 року схопити всіх рицарів-тамплієрів. Великого магістра ордену та його рицарів, людей високої культури, звинуватили в жахливих злочинах —людожерстві й ідолопоклонстві. Тисячі тамплієрів було закатовано у Франції. Проте в Іспанії, Португалії та Англії ліквідація ордену пройшла без такої жорстокості, як у Франції.
Після п'яти з половиною років ув'язнення і нелюдських тортур великого магістра ордену тамплієрів Жака де Моле було спалено 18 березня 1314 року на острові Сіте в Парижі поблизу Понт-Нефу. Його останніми словами, як пише хроніст, були:
"Франція згадає нашу останню мить. Ми вмираємо безневинно.
Декрет, що згубив нас,-несправедливий. Та на небесах є праведний суд, що ніколи не залишить без уваги благання невинного. І на цей суд я через сорок днів закличу тебе, первосвященику Риму! О Філіппе, мій королю, я даремно прощаю тебе, бо і ти засуджений Божим судом. Через рік я чекаю тебе".
Папа Клемент V помер від невідомої хвороби через тридцять один день. Філіпп Красивий помер у невимовних стражданнях наприкінці 1314 року. Більшість тих, хто переслідував орден, померли передчасною і насильницькою смертю. Цікаво навести думку Британської енциклопедії про процес над рицарями-тамплієрами: "Насправді більшість істориків вважають тамплієрів невинними в тих звинуваченнях, які було проти них висунуто".
Чи справді керівники ордену мали доступ до таємних знань?
У Франції провели солідні дослідження, які встановили інтригуючу символіку в церквах та соборах, збудованих орденом
тамплієрів.
Мої власні дослідження і відкриття зв'язку між тамплієрами і гральними картами таро, де зашифровано унікальні пророкування на багато віків, підтверджують здогад, що внутрішнє коло ордену володіло езотеричним вченням (Е. Томас. По той бік бар'єру часу.--Лондон, 1973).