Читається ця криптограма так: "Реріх літав на цьому апараті"?
Таке припущення підтверджують слова махатми Мор'ї у післямові до "Агні-Йоги": "Струмені цього вогню обпалювали Камінь у його великому польоті перед лицем Сонця". Якщо ці слова стосуються каменю Чінтамані, то чи не слід це сприймати так, що Микола Реріх здійснив космічну подорож до внутрішніх планет і Сонця? Чи не мчав його в міжпланетну подорож Лунг-та, тібетський Пегас?
Оскільки ми розглядаємо артефакти з інших світів, варто мати на увазі ще одну чудову тібетську легенду. Тібетці вірять, що в прадавні часи поблизу монастиря Сера у Лхасі з неба впав жезл. Цей золотий жезл, або доржі, зберігається вже в монастирі кілька віків. Більше того. Далай-лама має титул Володаря Блискавки, бо доржі, вважається, здатен вивергати блискавки.
Кажуть, що під час деяких релігійних відправ жезл той випромінює сліпуче світло. Доржі має коротке руків'я, з обох кінців якого розташовуються округлі бутони лотоса. Срібні, бронзові або залізні копії цього жезла можна бачити в більшості тібетських монастирів. Хоча можна й подумати, що доржі —специфичний елекричний пристрій, сферичні кінці якого слугують катодом і анодом, верховні лами відкидають таке припущення. Він може діяти під впливом невідомої сили, підконтрольної тренованому будійському йогові.
Деякі джерела натякають, що наймогутніший на землі доржі має правитель Шамбали. Його описують, як металевий скіпетр із двома діамантовими кулями на кінцях. Як і Чінтамані, цей Великий доржі здатен фокусувати могутні космічні сили й керувати ними.
Хоча час великих одкровень стародавньої науки й реальної появи Учителів Сходу ще не настав, цікаво було б узнати детальніше про появу їх у монастирі Таші Лхунпо безпосередньо перед китайською окупацією Тібету. Доктор Сейке Вада, що був свідком цієї події, виклав свої враження в американському журналі "Космічна зірка":
"Учителі не мають якогось певного розкладу, коли вони повинні з'являтися. Іноді вони постають перед своїми учнями, щоб проголосити проповідь, іноді приділяють увагу кільком обраним чи й навіть одному. З Учителів, яких найбільше знають західні учні, послідовники окультизму, доктор Вада бачив Кут Хумі, Мор'ю та Джвалу Кула. Час, проведений ним біля стіп Учителів, був осяяний світлом високої духовності".
Слід зазначити, щодо 30-х років гурти лам, званих кутхум-пас, нерідко збиралися в долині Цангпо. То були лами-учні архата Кут Хумі.
Високість таємної доктрини стане очевидною, коли адепти дадуть переконливі докази невідомої історії людства, їхні велетенські підземні бібліотеки й музеї добре убезпечені, а входи до них ретельно замасковані. Століття тому Олена Блаватська казала, що немає підстав побоюватися, що їх знайдуть навіть тоді, коли "цілі армії вторгнуться в ці піщані простори". І справді, тисячі солдат і робітників уже проникли на територію Шамбали, щоб добувати нафту в Цайдамі. Та таке було давно передбачено.
У чому ж секрет цього осередку космічної культури?
Доброта, взаємоповага, здоровий спосіб життя, ретельно продумане планування, ієрархічна дисципліна, безкорисливість і прагнення співпрацювати з матір'ю-природою. Інтереси цього ерудованого Братства охоплюють науку, філософію, релігію, мистецтво й музику в найширшому розумінні. Це зовсім не рай для лінивих і байдужих, не сонливий Шангрі-Ла. Це —серце людства, яке упродовж віків самовіддано бореться з невіглаством, жертвуючи заради цього своїми найблагороднішими членами. Але справжньої історії цих мучеників за правду ще не написано.
У цій спільноті, що грунтується на засадах співробітництва, дисципліни, братерської любові й філософського ідеалізму, якщо і бувають якісь розходження в поглядах, то ніколи не буває розбрату і чвар, бо Шамбала —це синонім гармонії.
На завершення цього розділу не зайве згадати й такий істотний факт, як останнє злиття общин Шамбали; воно мало місце в Тібеті у XIV столітті, а очолив його Цонкаба. Він здійснив свій задум із монастиря Таші Лхунпо поблизу Шігадзе. А. П.
Сіннетт так описує цю визначну подію:
"З незапам'ятних часів у Тібеті існує певний засекречений район, досі зовсім невідомий, досяжний хіба що для втаємничених, але неприступний для звичайних мешканців як цієї країни, так і інших. У цьому таємничому районі живуть адепти.
За минулих часів махатм було значно більше, розсіяних по всьому світу. Поступ цивілізації спричинився до магнетизму, до якого вони прагнули, проте в епоху, про яку мовиться, тобто в XIV столітті, вже почався загальний рух до Тібету частини окультистів, доти розсипаних по всіх усюдах".
У той час, коли лише кілька тібетських лам знають про існування Північної Шамбали й про зв'язок своїх найвищих пандітів із цією оазою бодісатв, найдоброчесніші й найосвіченіші з них зберігають таємну науку, що є, безперечно, спадком самої Шамбали. Наука ця —калачакра, або Колесо часу.
Про неї і піде мова в наступному розділі.
5. КАЛАЧАКРА, НАУКА БОДІСАТВ
Хоча на сьогодні жодного предмета з Шамбали в наших музеях не виявлено, тібетські книги "Ганжур" і "Данжур" містять тексти, нібито скопійовані з манускриптів Шамбали. Крім того, упродовж історії посланці з місіями в зовнішній світ споряджалися Північною Шамбалою. Ці два факти підтверджують достовірність культурного й наукового центра, схованого у відособленому куточку земної кулі.
Ці тібетські тексти мовлять і про науку калачакру, завуальовану символами й алегоріями, яких годі зрозуміти
будь-кому, окрім втаємничених лам. Тібетський буддизм вважає, що знання калачакри відкриває двері до сприйняття таємного вчення бодісатв —істот, які завершили свою земну еволюцію і присвятили себе людству.
До запровадження соціалізму в Китаї у монастирях Таші Лхунпо поблизу Шігадзе й Кум-бум у Північно-Східному Тібеті діяли спеціальні школи, де вивчали калачакру. Багато монастирів у Тібеті й Монголії мали вчителів з цього предмета. Щоб потрапити в школу калачакри, лама мусив провести кілька років у монастирі і заслужити репутацію суворого аскета. Після цього настоятель монастиря міг рекомендувати його в цю школу. Лише найздібніші, найрозумніші й найдоброчесніші лами ставали учнями таких таємних шкіл.