Сюзанна (реверанс). Але як не буде весілля, то не буде права сеньйора, вельможний пане.
Г р а ф. Де в неї береться тая мова! Далебі, я здурію! Але твоя пані чекає на флакон...
Сюзанна (сміючись, повертає флакон). Хіба я могла б поговорити з вами без якої зачіпки?
Граф (хоче її обійняти). Чарівне створіння!
Сюзанна (випручавшись). Онде йдуть!
Граф (убік). Вона моя. (Утікає.)
Сюзанна. Піду швидше розказати про це графині.
СЦЕНА X Сюзанна, Фігаро.
Фігаро. Сюзанно! Сюзанно! Куди ти біжиш так прудко після розмови з його вельможністю?
Сюзанна. Тепер позивайся, як хочеш. Ти вже виграв процес (утікає).
Фігаро (йде за нею). Ах, але скажи...
Граф (повертається). "Ти вже виграв процес"! Я вскочив у добру пастку! А, мої милі нахаби! Я вас покараю так добре. Добрий присуд, дуже справедливий... але якщо він заплатить дуеньї... чим? Якщо заплатить... Е-е! Чи не маю я бравого Антоніо, шляхетна гордість якого гребує Фігаро, як невідому людину? Потураючи цій манії... Чому б ні? На широкому полі інтриги треба вміти все обробляти, навіть пишання дурня (кличе). Анто... (бачить, що йдуть Марсе-ліна та інші, виходить).
СЦЕНА XII
Бартоло, Марселіна, Бридуазон.
Марселіна (до Бридуазона). Добродію, вислухайте мою справу.
Бридуазон (з суддівському убранні, трохи заїкається). Ну, поговоримо про неї словесно.
Бартоло. Це обіцянка шлюбу.
Марселіна. З додатком грошової позики.
Бридуазон. Ро-озумію, et cetera.
Марселіна. Ні, добродію, без етцетери.
Бридуазон. Ро-озумію добре: ви одержали гроші?
Марселіна. Ні, добродію, то ж я йому позичила.
Бридуазон. Розумію добре. Ви-и вимагаєте свої гроші?
Марселіна. Ні, добродію, я вимагаю, щоб він одружився зі мною.
Бридуазон. Е, розумію, розумію дуже добре. А він хоче вас узяти?
Марселіна. Ні, добродію, ото ж і весь процес.
Бридуазон. Чи ви думаєте, що я не розумію цього процесу?
Марселіна. Ні, добродію. (До Бартоло.) До чого ми прийшли? (До Бридуазона.) То це ви будете нас судити?
Бридуазон. А хіба ж я ку-упив свій уряд для чого іншого?
Марселіна (зітхнувши). Як погано, що посади у нас продаються.
Бридуазон. Так. Зро-обили б краще, коли б давали їх нам задурно. Проти кого ви су-у-удитесь?
Бартоло, Марселіна, Бридуазон, Фігаро (входить, потираючи руки).
Марселіна (показуєна Фігаро). Добродію, проти цього нечесного чоловіка.
Oirajpo (дуже весело до Марселіни). Я вам/може, заважаю? Його вельможність повернеться зараз, пане раднику.
Бридуазон. Я десь ба-ачив цього хлопця. Ф і г а р о. У вашої дружина, в Севільї, мене викликали до її послуг, пане раднику.
Бридуазон. В я-акий час?
Фігаро. Трохи менше, як за рік перед народженням вашого молодшого сина. Дуже гарна дитина, я пишаюся з того.
Бридуазон. Так, це на-айкращий з усіх. Ка-ажуть, що ти тут баламутиш?
Фігаро. Пан добрий, надто добрий до мене. Це тільки дрібниця.
Бридуазон. Обітниця шлюбу? А, бідний дурнику! Фігаро. Добродію...
Бридуазон. Чи він бачив мого секретаря, цей добрий хлопчина?
Фігаро. Чи не писаря Дубльмена?
Бридуазон. Так, бо він їсть з двох ясел.
Фігаро. їсть! Я поручуся, що він жере. О, так, я бачив його ради при справі, коли приходив до нього за витягом і, зрозуміла річ, ще й за додатком до витягу.
Бридуазон. Тре-еба виконувати форми.
Фігаро. Безперечно, добродію, суть справи належить сторонам, відомо, що позиваються, тоді як форма є власністю суду.
Бридуазон. Цей хлопець не такий дурний, як я вважав спочатку. Ну, друже, оскільки ти так багато знаєш, ми подбаємо про твою справу.
Фігаро. Пане, я покладаюся на вашу справедливість, хоч ви й з нашого судівництва.
Бридуазон. Га?.. Так, я а судівництва. Проте якщо ти винен і не платиш?..
Фігаро. Це, пан бачать добре, так само, ніби я й не був винний.
Бридуазон. А-а вже ж. Га! Що це він каже?
Бартоло, Марселіна, граф, Бридуазон, Фігаро, судовий пристав.
Пристав (іде перед графом, кричить.). Панове! Його вельможносте!
Граф. Ви в суддівськім одязі тут, пане Бридуазоне! Це тільки хатня справа, міська одежа і то була б занадто святковою.
Бридуазон. Це ви надто добрі, пане графе. Але я ніколи не виступаю без нього; бо-о форма, бачите, форма! Той, хто сміється з судді в короткому вбранні, тремтить, як тільки побачить прокурора в мантії. Форма, форма!
Граф (до пристава). Відчиніть залу засідань.
Пристав (відчиняє, кричить). Засідання!
СЦЕНА XV
Ті, що були раніше. Антоніо, слуги замкові, селяни й селянки в святкових костюмах; граф сідає у велике крісло; Бридуазон на стільці збоку; писар на табуреті за своїм столом; судді, адвокати на лавках, Марселіна біля Бартоло; Фігаро на іншій лавці; селяни й слуги стоять іззаду.
Бридуазон (доДубльмена). Дубльмене, перечитайте опис справ.
Дубльмен (читаєпапір). "Благородний, преблагород-ний, безмірно благородний дон Педро Жорж, гідальго, барон де Лос-Альтос, Монтес Ф'єрос і інших монтес проти Алонзо Кальдерона, молодого драматичного автора. Справа про мертвонароджену комедію, яку жоден не визнав за свою і спихає на другого".
Граф. Вони праві обидва. Здіймається з черги. Якщо вони напишуть удвох нову п'єсу, щоб вона відзначилася трохи в великім світі, наказ, щоб гідальго дав їй своє ім'я, а поет свій талант!
Дубльмен (читає другий папір). Андре Петдуччіо, хлібороб, проти провінціального збирача податків. Йдеться про самовільний примус.
Граф. Справа не моєї компетенції. Я краще служитиму моїм васалам, захищаючи їх перед королем. Минайте цю.
Дубльмен (бере третій; Бартоло і Фігаро встають). Барб-Аар-Рааб-Мадлен-Ніколь-Марселіна де Верт-Аллюр, дівчина повнолітня (Марселіна встає й уклоняється) проти Фігаро"... Ім'я хрещене не зазначено. Фігаро. Анонім.
Бридуазон. A-анонім? Що-о це за святий? Ф і г а р о. То мій патрон.
Дубльмен (пише). "Проти аноніма Фігаро". Стан?
Фігаро. Шляхтич.
Граф. Ви шляхтич? (Писар пише.)
Фігаро. Якби небо схотіло, я був би сином князя.
Граф (до писаря). Далі.
Пристав (пищить тоненьким голосом). Тихо, панове!
Дубльмен (читає). "Справа спротивлення шлюбові згаданого Фігаро з боку згаданої де-Верт-Аллюр. Лікар Бартоло виступає за позивальницю, а вищезгаданий Фігаро сам за себе, якщо суд дозволить проти звичаю і судів-ничого права".