Бартоло (вбік). А! Це — Ліндор.
Розіна. Це він для графа Альмавіви... Для іншого...
Бартоло. Ось що мені сказали, передаючи вашого листа...
Розіна (ображена). Ах, яка ганьба! Він буде за це покараний. Пане, ви хотіли одружитися зі мною?
Б а р т о л о. Ти знаєш, як я тебе люблю.
Розіна. Якщо ви ще й тепер мене любите, я — ваша.
Бартоло. Гаразд, нотар прийде цієї ж ночі.
Розіна. Це не все. О, небо! Яка ганьба!.. Знайте, що незабаром віроломний має ввійти через це вікно, ключ від якого вони вкрали у вас.
Бартоло. А, злочинці! Дитино моя, я вже не піду звідси.
Розіна (перелякано). Ах, пане! А якщо вони озброєні?
Б а р т о л о. Ти маєш рацію. Тоді я не зможу помстити-ся. Іди до Марселіни й закрийся в неї. А я піду по допомогу й буду чекати на них біля будинку. Коли їх затримають, як злодіїв, це буде помстою за нас, і визволить нас. А моя любов винагородить тебе...
Розіна (в розпачі). Тільки забудьте мою помилку. (Вбік.) Ах, як мене покарано!
Бартоло (виходить). Піду по людей. Нарешті, вона моя! (Виходить.)
СЦЕНА IV Розіна, сама.
Розіна. Його любов мене винагородить!.. Яка я нещасна... (Витягає хустку і плаче.) Що робити? Він має прийти. Я залишуся, ніби нічого не знаю, щоб побачити всю його підлоту. Вона мене охоронятиме... А це мені так потрібно! Шляхетна постать! Лагідний погляд! Ніжний голос! І це в ганебного агента-розпусника. Ах, нещасна! Нещасна!.. Боже мій, хтось відчиняє жалюзі... (Тікає.)
СЦЕНА V
Граф, Фігаро в плащі з'являється у вікні.
Фігаро (каже на вулицю). Хтось утік. Входити? Граф (на вулиці). Чоловік? Фігаро. Ні.
Граф. Це Розіна. Вона злякалася твого жахливого вигляду.
Фігаро (стрибає в кімнату). Це так і є... Нарешті, ми прийшли, дарма що надворі дощ, грім і блискавки.
Граф (у довгому плащі). Дай мені руку (теж стрибає). Ми перемогли!
Фігаро (кидає свій плащ). Ми зовсім змокли. Прекрасна погода для любовних авантюр! Ваша вельможносте, як вам подобається ця ніч?
Граф. Для закоханого дуже добра.
Фігаро. Так, але для помічника! А якщо хтось застане нас тут?
Граф. Хіба ти не зі мною? Мене турбує інше: як умовити її негайно же піти зі мною.
Фігаро. За вас три пристрасті, що мають велику владу над жінками: любов, ненависть і страх.
Граф (дивиться в темряву). Як сказати їй відразу, що в тебе на нас чекає нотар? Мій проект здасться їй занадто сміливим, а я — занадто зухвалим.
Фігаро. Якщо вона скаже, що ви зухвалий, то назвіть її жорстокою. Жінки дуже люблять, коли їх називають жорстокими. Врешті-решт, якщо її любов така, якої ви бажаєте, скажіть їй, хто ви такий; тоді вона не буде сумніватися у вашій любові.
СЦЕНА VI
Граф, Розіна, Фігаро. Фігаро запалює всі свічки на столі.
Граф. Ось вона! Чарівна Розіно!.. Розіна (вимушено). Я вже боялася, що ви не прийдете, панове.
Граф. Приємна тривога! Сеньйоро, не добре було б зловживати обставинами, пропонуючи вам з'єднати свою долю з долею жебрака. Але присягаюсь вам, якщо ви шукаєте захисту...
Розіна. Пане, якби, віддавши своє серце, я не змогла одразу ж віддати й руку, ви не були б тут. Тільки умови мого життя виправдують перед вами цю зустріч.
Граф. Ви, Розіно, — дружина людини бідної, без імені...
Розіна. Ім'я? Багатство? Вони — гра випадку; якщо ви мене переконаєте, що ваші наміри чесні...
Граф (біля її ніг). Ах, Розіно, я вас палко кохаю...
Розіна (обурена). Спиніться, нещасний! Ви осмілюєтесь зневажати любов!.. Ти мене кохаєш? Тепер ти для мене зовсім безпечний! Я чекала на ці слова, щоб зненавидіти тебе. Але перш ніж ти відчуєш докори сумління (плане), довідайся, що я тебе кохала; довідайся, що я вважала за щастя бути тобі дружиною. Ах, Ліндоре! Я хотіла все кинути й піти за тобою. Але те, як ти це використав, твій намір продати мене цьому жахливому графові Альмавіва повернули мені цей доказ моєї малодушності. Чи ти пізнаєш цей лист?
Граф (жваво). Що вам передав ваш опікун?
Розіна (гордовито). Так, і я йому за це вдячна.
Граф. Боже, яке щастя! Він дістав його від мене. Вчора, розгубившись, я скористався з цього листа, щоб здобути його довіру, і ніяк не міг знайти відповідну хвилину й сказати вам про це. Ах, Розіно! Отже, це правда, що ви мене кохаєте?
Фігаро. Ваша вельможносте, ви шукали жінку, яка вас кохатиме за ради вас самого.
Розіна. "Ваша вельможносте"?.. Що він каже?
Гра ^.(скидає плащ; на ньому пишний одяг). О, найкраща з жінок! Я не хочу більше вас дурити: щасливець, якого ви бачите перед собою, не Ліндор. Я — граф Альма-віва, що марно шукав вас шість місяців, і я вмираю з любові до вас.
Розіна (падає в обійми графа). Ах...
Граф (перелякано). Фігаро?
Ф і г а р о. Не турбуйтеся, ваша вельможносте; радість ще ніколи не мала поганих наслідків. Дивіться, вона вже приходить до тями. Але справді, яка вона гарна!
Розіна. Ах, Ліндоре! Ах, пане, яка я винна! Я погодилася цієї ж ночі одружитись з опікуном.
Граф. Ви, Розіно?
Розіна. Це була б мені кара. Я б вас ненавиділа ціле життя. Ах, Ліндоре! Чи не є це найбільша мука — ненавидіти, почуваючи себе створеною для кохання?
Фігаро (дивиться крізь вікно). Ваша вельможносте! Ввійти неможливо — драбину прибрано.
Граф. Прибрано?
Розіна (схвильована). Так, це я... це лікар. Ось наслідки моєї довірливості! Він мене ошукав. Я в усьому зізналася, все виказала. Він знає, що ви тут і зараз прийде з допомогою.
Фігаро (знову дивиться). Ваша вельможносте! Хтось відчиняє двері з вулиці.
Розіна (падає в обійми графа, з жахом). Ах, Ліндоре...
Граф (рішуче). Розіно, ви мене кохаєте! Я не боюсь нікого, і ви будете моєю дружиною. Нарешті, я матиму змогу покарати огидного старого...
Розіна. Ні, ні, змилуйтеся над ним, дорогий Ліндоре! Моє серце сповнене кохання і в ньому нема місця для помсти.
СЦЕНА VII
Нотар, дон Базиль, попередні актори.
Фігаро. Ваша вельможносте! Це наш нотар.
Граф. І друг Базиль з ним.
Б а з и л ь. А, що я бачу!
Фігаро. Як ви тут, друже мій?
Б а з и л ь. А ви як, панове?
Н о т а р. Чи це майбутнє подружжя?
Граф. Так, пане. Ви мали одружити сьогодні вночі на квартирі цирульника Фігаро сеньйору Розіну й мене. Але причини, про які ви дізнаєтеся пізніше, примусили нас зробити це тут. Чи з вами наш шлюбний контракт?