Мамай (чухає потилицю).
Зараз...
Допити тра.
(Допиває з боклажка).
Наливайко
(побачивши заснулого попа).
А це... чиї це мощі?
Голоси (регочучи).
— То піп, гетьмане, Дрига упокоївсь!..
Наливайко
Таж ми його, либонь, десь загубили —
Під Могилевим ще, чи що?
Голоси
— Прибув,
Він каже, на вогнистій колесниці,
Як Ілія на небо!..
Орішевський (сміється).
Так?.. А впав,
Як та його хламида, і лежить.
Наливайко
Най спочиває з праведними. Прошу!..
Старшина йде до намету. Мамай бере кобзу й теж за ними.
В наметі сідають колом столу.
Голоси (притишено).
— Ходімо, браття, геть ізвідціля,
А то котрийсь не вдержиться й почне
Тут зіпати із перепою.— Гайда!..
Сцена на другому плані хутко пустіє. Дрига, помітивши це, підводить голову, озирається й починає підслухувати те, що говориться в наметі.
Наливайко
Мене дивує те, що досі ще
На раду не прибув гетьман Грицько.
А час би вже й почати, поки ще
Мої нетяги не перепились,
Бо з п'яними яка вже рада!
Кремпський
Шкоди
Великої не буде з того справі,
Якщо обійдеться й без них: твоє,
Гетьмане, слово перше в справі цій,
А чернь і старшина повинні слухать.
Мазепа
Полковник я і карність військову
Над всякі ради ставлю: наказав —
І всякий писка затули, хоч як
Не до вподоби той наказ.
Кремпський
Авжеж!
Їй що, голоті тій? Аби принада
Була, то битимуться, як леви:
Не раз, не двічі довели вже це.
Принади ж тої — золота, срібла,
Саєтів, сукон, зброї, коней тощо
У табори в Жолковського задосить,-
Не менш, як в тих, яких під Луцьком ми
Так потовкли і табор зжакували.
Наливайко
Це так... Але... не все в принаді тій...
Є щось іще, мої братії... Воно
Найледачішого з голоти тої
Із гайдабури в лицаря оберне,
Як обернуло нас уже давно
У месники, а потім, по звитязі,
Оберне в будівничі і творці.
Це та святая зненависть до пана
Й палка любов до волі степової
І до козацької людської правди.
Орішевський
(здивовано-врадувано).
Що чую я?.. О, жити варто ще,
Коли такі думки почути можна
Та ще й із наміром твердим у чин
Їх обернути.
Наливайко (сміється).
Побратиме мій,
Твої поради не пішли на вітер,
Хоч вітром звався я. Твою науку,
Її незмірну глибину збагнув я
І ввесь у ній поринув щирим серцем.
Кремпський
Чому не зрадиш нам, іетьмане славний,
Своєї тайни?.. З тобою попліч
Відколи вже ми ходимо в боях,
Гадаючи, що лиш лицарську справу
Сумлінно чинимо по змозі всяк.
Та бачу я, що в голові твоїй
Якась висока дума зріє.
Наливайко (занепокоєно).
Так...
Скажу я все... скажу на раді всім,
Щоб дух голоти буйно розпалити,
Щоб та козацька правда степова,
Що жевріє в душі десь непомітно,
Пожежею страшною спалахнула
І ворога змела...
(Виходить із намету й роззирається на всі боки. Дрига вдає, що спить).
Але чому
Нема і досі Лободи?.. Мене
Вже непокоїть це...
Мамай
Це справді той...
А чи не баба замішалась тут
В козацьку справу?.. Недарма ж було
Розмордувало вас тоді з цією
Панянкою... Ну, десь ото й пасе
Грицько, щоб ти, гетьмане, не одбив...
Наливайко
Та най бере її собі з гуздром,-
Не до панянок нам...
Мамай
Чому ж тоді
За шаблю ви хапалися, її
Не поділивший?
Наливайко (сміється)
Гарна ж збіса дівка,
Хоч хто запалиться... Лицарський жарт.
Мамай
Тобі, бач, жарт, гетьман же запорозький
Не в жарт розласивсь...
Мазепа
Непевне, щось
І справді... А проте в січовиків
Правдива карність не в пошані здавна.
Кремпський
О, прийде ще: занадто вже багатий
Той табор у коронного гетьмана,
Щоб січовик одмовився нагоди
Його пожакувати.
Наливайко
Правда це,
Але час раду починати вже:
Ще маємо багацько справ без неї.
Орішевський
То й починай,— тим часом він над'їде.
Наливайко
Мамаю, друже, йди й звели сурмити
До ради військової.
Мамай виходить і зникає за наметом.
Сподіваюсь,
Що ви готові всі до неї?
Мазепа
Так,
Свій полк привів сюди я до схід сонця.
Боюся лиш, щоб козаки мої
Та не впились з голотою твоєю.
Орішевський (сміється).
Козак не віл: не вип'є більш відра.
Кремпський
Й моя десь шляхта голопуза тут.
Вона б і випила, та катма за що,
А кунтушів з гонору не проп'є.
За сценою голосний звук сурми. Поволі сцена залюднюється.
Старшина сидить поки що в наметі, перекидаючись тихими увагами.
Мамай (вертається).
Гей, попе! час вставати: службу Божу
Проспиш, ледащо!..
В натовпі регіт і кпини.
Голос І
Най! Хто, кажуть, спить,
Той не грішить.
Голос II
А примостивсь вигідно
У холодку!
Голос III
Це Дрига?! Де він взявся?
Голос І
На колесниці вогняній, казав,
Прибув з-під Могилева...
Дрига
(вдає, що прокинувся, позіхає, протирає очі,
потім озирається).
Де ж це я?..
Невже із вами, братіки мої?
(Підводиться).
З намету виходять Наливайко, Орішевський, Кремпський, Мазепа.
Вигуки
— Гей, віват! віват! віват! — Най живе
Гетьман наш Наливайко Северин!
— Най живе здорова старшина!..
Мамай
(викочує барило з-за намету й ставить його перед Наливайком).
Ставай сюди: тебе видніше буде!
Наливайко (стає на барило).
Мої брати! мої нетяги любі
І ви, шляхетство чесне й козаки!
До вас моє недовге щире слово...
Отверзти прошу вас серця і душі
Йому назустріч, зважити його
Холодним розумом нелицемірно
І, якщо мудрим здасться вам,
То приязно приняти до викону...
Вигуки
— Кажи! — Ми слухаєм тебе, гетьмане!..
Наливайко
Спасибі, браття, вам!..
(По хвилевій надумі).
Назавтра бій!
Страшний, останній бій з кварцяним військом
Самого короля... Щаслива доля —
Я певний в тім — пошле звитягу нам,
Бо вся душа, все серце наше в тім,
Щоб ворога перемогти лихого.
Або на полі смерті полягти...