І виявилися праві.
Коли вони вже опустилися до верхньої межі хмар і зрозуміли, що доведеться припинити пошуки, гострозорий Дік побачив далеко праворуч чорну крапку на снігу.
— Поверни! — закричав він.
Крапка була нерухома. Саллі теж побачила її, і так різко розвернула катер, що Дік ледве не випав із крісла.
Крапка швидко зростала, і в ту мить вони побачили, що крапка заворушилася. Це була дивна безформна пляма, яка росла і збільшувалася. Вже опускаючись до неї, вони зрозуміли, що пляма — це дві людини, які падали і піднімалися, підтримуючи один одного, а тому виглядали здалеку, як одна істота.
Коли катер опустився на сніг за двадцять метрів перед Олегом та Сергіївим, то вони не побачили його — вони осліпли від снігового сяйва. Перед очима Діка і Саллі, які вистрибнули з катера, вони знову впали і насилу, глухо рикаючи, почали підніматися на коліна.
— Олеже! — закричав Дік і кинувся до клубка тіл на снігу, що вже ледве ворушилися. — Олеже, я тут! Ти мене чуєш? Олеже, це я! Це ми! Ми прилетіли!
КІНЕЦЬ