Проте справа ускладнилася в зв'язку з тим, що столичні фірми з невідомих причин зволікали з представленням своїх проектів на конкурс. Отже й Холуб не міг робити свого проекту — бракувало статистичних даних.
І от маєш! — коли під руками було все, що треба, де не взявся цей новоспечений обер-прокурор і все зіпсував. Тепер слід чекати скандалу. Місто, якому вже набридла монополія фірми "Холуб і К°", ясна річ, скористається з нагоди... І наслідки для нього, Холуба, будуть дуже сумні...
Невже доведеться відмовитись від участі в конкурсі?..
Холуб мовчки слухав обурену розповідь головного інженера й байдуже попахкував сигарою. Він розумів — це крах. Лишається єдине — пустити собі кулю в лоб... Що ж, той, хто виходить останнім, мусить причинити за собою двері!.. Про синів не треба турбуватися — вони в надійних руках. А сам він уже не годен займатись їхнім вихованням. Життя не вдалося... Хай буде як буде!..
В кабінет увійшов Кардич, як завжди, жвавий і веселий.
— Сервус, сервус, друзі! "Друзі" мовчали.
— Що сталося?
Нарешті Бістріцаї набрався духу і все розповів.
— Чорти б узяли цього паскудника! — розлючено вигукнув Кардич.
Він схопив капелюх і сказав, що йде до бургомістра.
Холуб не ворухнувся, на його вродливому обличчі.не здригнувся жодний м'яз. Докуривши сигару, він заплющив очі й сидів, ніби живий пам'ятник розчарування й безнадії.
XXI
У бургомістра була якась делегація, та коли маленький секретар Імре доповів йому, що в приймальні чекають Кардич і Бістріцаї, бургомістр поквапився закінчити з нею розмову. Він навіть не розповів* анекдота про Фереица Деака, як робив це завжди, а міцно потис кожному членові делегації руку й випровадив з кабінету.
Кардич увірвався в кабінет і замість привітання смачно вилаявся.
Головний інженер коротко розповів про підступні заміри обер-прокурора.
Бургомістр довго дивився на них" своїми риб'ячими очима, а потім сказав, карбуючи кожне слово:
— Так... ну що ж... він має рацію... тільки ж це нелегко... Пурифікація 1 — чи не найбільш важка робота, але, безперечно, найкраща... Звичайно, відсутність дисципліни...— додав він задумливо.
Потім узяв зі столу якусь накладну коричневого кольору.
— А це що? Та... історія з вугіллям? Пропозиція келе-шерської шахти? Берталан Батаї...
Бістріцаї ляснув себе по лобі. Як він міг забути? Та ж це чудово, просто чудово! Вони врятовані!.. Вугілля дядька Берці...
І він розповів про справу з вугіллям.
— Отак, ваша вельможність, саме так! Можна собі уявити, яке вугілля надішле славнозвісний дядько Берці! — закінчив він.
Бургомістр недбало спитав:
— Чому, друже, ти кажеш — "надішле"? — Він глянув у накладну.— Адже вугілля прибуло.
— Невже, ваша вельможність?
— Так, прибуло.
— Я нічого не знав, ваша вельможність.
— Гадаю, ця накладна свідчить саме про те, що вугілля прибуло...
Головний інженер скидався зараз на поганого учня, який неправильно назвав дату підписання Вестфаль-ського миру й не повірив учителеві, коли той виправив його.-Він узяв накладну й уважно її прочитав.
— Чи можна від вас подзвонити, ваша вельможність? Бістріцаї зняв трубку й попросив диспетчерську.
— Алло! Це ви, Мате? Як справи з тим вугіллям? Прибуло? Яке ж воно? Відмінне? Високоякісне? Чудово!... Отже, вугілля високоякісне? Значить, він надіслав краще шалготар'янське вугілля?
В трубці почувся писклявий сміх.
— Ну, гаразд, Мате, дивіться, щоб його ніхто й пальцем не торкнувся. Якщо вугілля високоякісне, тоді все гаразд. Я тільки хотів дізнатись, чи воно справді таке... Не відкривайте вагон... Зрозуміло? Щоб і пташка не сіла на вугілля! Таке чудове вугілля не можна псувати...
Бістріцаї поклав трубку, весело глянув на бургомістра й сказав:
— Ваша вельможність, ми ще ніколи не ловили лиса в пастку так легко, як оце зараз.
Кардич голосно засміявся.
— Якби ви знали, який хитрий цей мій помічник Мате! — вів далі Бістріцаї.— Він ще позавчора звернувся До мене: "Пане головний інженер, я маю цікаву пропозицію... Не завадило б перевірити шахту, з якої цей дядько Б-рці відправляє вугілля. Я вже чув, що то за вугілля. Старий уже не вперше намагається ошукати нас... В тій шахті немає вугілля! Є щось схоже на туф. Горить дуже погано, і в грубах від нього утворюється шар нагару, який потім треба видовбувати кайлом. Я б не наважився топити свою піч цим, з дозволу сказати, вугіллям. Пане головний інженер, відрядіть мене туди — подивлюся на власні рчі, що то за шахта і що то за вугілля, яке хоче нам збути цей старий аферист". Бургомістр натис кнопку електричного дзвінка.
— Ох, ці родичі! Не доведуть до добра. Я їх просто ненавиджу,— мовив він.
Вони засміялися.
— А як їх багато!.. І про кожного треба пам'ятати. Щоправда, вони й самі не дають забути про себе... А однокласники! Лх теж тьма-тьмуща! Зрештою виявляється, що ти вчився в одному класі з усіма, в кого є до тебе якісь справи, або хто попав у якусь скруту... Вони підстерігають тебе на вулиці, в театрі, навіть у вбиральні...
Ввійшов секретар.
— Імре, синку, поклич-но пана обер-прокурора.
— Слухаюсь, ваша вельможність.
Імре усміхнувся ще ясніше й ширше, ніж бургомістр, і поніс ту усмішку до обер-прокурора.
— Милий хлопчик! Щоразу, як бачу його, згадую його бабусю. Яка гарна, яка чарівна була колись дівчина!.. Що вдієш — тепер ось ці дітки перебрали нашу роль... вони милуються жінками й кохаються з ними... Ех, Шомо! Були колись і ми... Одне слово, пане головний інженер... як щось знадобиться, то покличу вас, любий... так, покличу...
Бістріцаї підвізся й квапливо вийшов.
— Ти, Шомо, і тепер ще молодий,— повів бургомістр далі, взявши Кардича за ґудзик піджака.— Чув я, що Д° обіду ти був... у красуні... Невже не знайшов іншого часу?..
Кардич засміявся.
— Мені здається, що коли б я не вжив відповідних заходів остороги,— перевів він розмову на тему, яка найдужче зараз його цікавила,— то вскочив би у велику халепу! А так у нього немає навіть тимчасового контракту. Проте, навіть якби й був... Без участі нашого Кредитного банку він усе одно не міг би купивд віллу. Адже в нього немає грошей. Сумніваюсь, щоб у нього в кишені було бодай два пенге. Кишенькові гроші йому дає дружина...