Вже після півночі — він не знав напевне, котра година"— Пішта раптом згадав про дядька Берці з його вугіллям. Та справа — цілком законна, і дядько обіцяв дати Пішті двадцять тисяч пенге комісійних, якщо вона вирішиться позитивно. Безперечно, коли покластися тільки на дядька, то він, Пішта, і близько не побачить отих двадцяти тисяч. Але ж дядько Берці у нього в руках* То чом не поговорити з головним інженером і не заборе нити видавати дядькові суму, яка належатиме особисто йому, Пішті?..
Він почав підраховувати, скільки треба буде постачити вугілля, щоб родинне акціонерне товариство одержало сто тисяч пенге прибутку. Йому навіть захотілося увімкнути світло, але побоявся, що розбудить Ліну. До речі, дуже незручно мати спільну спальню. І він раптом зрозумів, чому в багатих сім'ях чоловік і жінка сплять у різних спальнях. Річ ясна: адже чоловіки мають стільки клопотів і турбот, що не можуть спокійно спати — мусять і вночі сушити собі ними голову.
Вранці Пішта прокинувся стомленим і в'ялим. Десь у шлунку відчував нервове тремтіння, в роті було гірко, в голові паморочилося, їсти не хотілось.
Прийшовши в управу, він подзвонив Бістріцаї — головному інженерові міста. Той сказав, що зараз прийде.
З інженером вони зустрічалися зрідка і тому зналися не дуже добре. На своїй колишній посаді Пішта залежав од Бістріцаї хіба що в питаннях будівництва шкіл. Головний інженер був дуже поважною особою, і Пішта не мав права квапити його — доводилось тільки погоджуватися з тим, що каже Бістріцаї. Коли той заявляв, що немає коштів на ремонт шкіл, то годі було з ним сперечатися. Якось в одній школі добудовували поверх. Згодом з'ясувалося, що нижні стіни занадто тонкі, а стеля потріскалася. Головний інженер прибув на місце, щоб Розслідувати цю справу. Як пихато він поводився! Тепер Пішта розумів, що Бістріцаї тримався так навмисне—— для того, щоб замаскувати аферу. Адже його обо-вязком було передбачити і перевірити, чи витримають старі стіни ще один поверх... Бістріцаї пояснив це тим, ^° він, мовляв, усього-на-всього виконавець — йому дали Наказ, і він розпочав будівництво... Довелося чекати но-Вого наказу, щоб виправити становище. Бістріцаї вирішив вмонтувати в стіни траверзи, підперши їх сталевими °а"лками. Школа стала скидатися на якусь химерну фортецю. Дітей на тиждень розпустили. Ясна річ, вони дуже раділи, але разом з тим ніяк не могли збагнути, чому їхні класи схожі на фортецю. Пішті було неприємно дивитися на спотворену будівлю. Він відчував: щось тут не так. Особливо прикрою здалася йому брутальність Макроці, який у відповідь на Піштині скарги заявив, що не потерпить ніяких підозр, хоч Пішта нічого й не підозрював; він тільки висловив власну думку з цього приводу.
Все це блискавкою промайнуло в голові обер-прокурора, поки він, чекаючи на Бістріцаї, слухав доповідь про свиноферму.
Коли інженер увійшов у кабінет, Пішта уважно читав якісь папери. Бістріцаї був напрочуд люб'язний, підкреслено ввічливий і так єлейно всміхався, що Пішті стало гидко.
— Розкажи, будь ласка, докладніше про ту свиноферму? — звернувся він до інженера.
— Ферма... з самого початку, так би мовити, була дутим підприємством... фікцією... І справа з нею скінчиться так, як звичайно кінчаються всякі справи, побудовані на піску...
— Тобто як? Бістріцаї засміявся.
— А так!
Пішта замислено спитав:
— А які там будівлі?
— Просто чудові. Набагато сучасніші, ніж уся Кеба-ня 1. Будівництво велосй за найкращими проектами... Абсолютна чистота. Щодо санітарії — повний порядок. Все там гаразд, але все занадто роздуте... не враховані коливання економічної кон'юнктури. Лихо в тім, що немає капіталу.
1 К е б а н я — приміський район Будапешта, відомий своїми свинофермами.
Вони довго радилися. Пішті довелося вивчати цю справу так, як вивчав він розділи з підручника математики, коли допомагав синам готувати уроки.
Згодом він викликав радника з економічних питань. Вони втрьох до самого обіду вивчали документи.
Виявилося, що дефіцит був величезний. Мабуть-таки без кримінальної справи тут не обійтися...
— Доведеться притягати людей до відповідальності! — гримнув Пішта і ляснув.долонею по столу.
— До відповідальності? — перепитав радник з економічних питань.— До відповідальності? —
Та Пішта вже картав себе. Навіщо передчасно зчиняти галас?..
— Будь ласка, виклич екіпаж, поїдемо туди, розберемося на місці.
Управа мала машину, але радникові з економічних питань давали тільки коней. Він пбдзвонив і за кілька хвилин йому доповіли, що екіпаж подано.
Вони поїхали в Харангош. Треба сказати, що сам факт будівництва свиноферми на землях управи був незаконний. В жодному документі не було зафіксовано, що ця ділянка подарована, надана в тимчасове користування або продана свинофермі. В справі брали активну участь усі зацікавлені сторони, але про юридичний її бік ніхто не подбав. Таким чином, управа мала змогу тримати це заплутане діло в своїх руках, а яким чином його кваліфікувати — то вже залежало від бургомістра.
їхати було дуже приємно. Стояла чудова осінь, по рівнині стелився легкий туман, крізь який ледь-ледь пробивалося сонячне проміння. Селяни збирали кукурудзу, і по шляху їхали навантажені підводи. Побачивши екіпаж, візники звертали на узбіччя, поступаючись дорогою.
— Шкода, що я не взяв рушниці,— мовив Бістріцаї.
Але Пішті було не до полювання. Він навіть не бачив сполоханих пташок та зайців, що покидали свої схованки.
На фермі панувала тиша. Свиней вивезли, бо не вистачало кукурудзи для відгодівлі. їх розпродали як підсвинків. Величезна ферма з бетонованими свинарниками та доріжками, з просторим подвір'ям скидалася на якийсь зачарований замок.
Ще не так давно, всього місяця з півтора тому, тут велося "канадське господарство", а тепер усе навколо мовчазне, німе. Тільки в декого з персоналу ще залишилося по одній-дві свині. Над коморами для кукурудзи та цехами для переробки м'ясної продукції кружляли зграї вороння.
Пішта довго дивився на ферму, але на думку нічого путнього не спадало.
— Он туди збирався перебратися Фері Боронкаї,— сміючись мовив головний інженер і показав на величезний адміністративний корпус.