Старий Орган розумів його. Пильнуючи примруженим оком море, він помічав і настрій хлопчини, що йорзав од нетерпіння. В старого тепліли очі — ех, дитинство, дитинство,— але усмішку в куточках запалого рота він вчасно гамував посиленим посмоктуванням напівзгаслої люльки. Не можна було відкрити усмішку. Хлопець був з ними в човні не ради забави. Йому належало почати життя морського мисливця. Почати для того, щоб закінчити його колись у морі,— така доля морського добувача, бо немає на світі труднішого й небезпечнішого діла, аніж полювання в морі. А звикати треба змалку. Тому здавна люди кажуть: "Розум од неба, умілість — змалку". І ще казали: "Поганий годувальник — тягар для роду". От і виходить: щоб бути годувальником, чоловік мусить з ранніх літ осягати своє ремесло. Прийшла така черга й до Кириска, пора було намуштровувати хлопця,'привчати його до моря.
Про це всі знали, все поселення клану Риби-Жінки біля сопки Рябого Пса знало, що сьогоднішній вихід у плавання робився заради нього, Кириска, майбутнього добувача й году пальника. Так заведено: кожен, хто народжується чоловіком, мусить побрататися з морем змалку, щоб море знало його і щоб він поважав море. Тому-то сам старійшина клану старий Орган і двоє найкращих мисливців — батько хлопця Емраїн і двоюрідний брат батька Милгун — вирушали в плавання, скоряючись заповітному обов'язку старших перед молодшими, цього разу перед ним, хлопчиком Кириском, котрому належало віднині й назавжди спізнатися з морем, віднині й назавжди і в дні удач, і в дні невдач.
Хай він, Кириск, зараз хлопчисько, хай ще молоко материнське на губах, і невідомо, чи буде з нього пуття, але хто зважиться заперечити, що, можливо, коли вони самі відійдуть від справ і постають немічними дідами, саме він, Кириск, буде годувальником і опорою роду. Так воно й повинно бути, так воно й ведеться в поколіннях, із коліна в коліно. На тому життя стоїть.
Але про це ніхто не скаже вголос. Людина думає сама собі й говорить про це рідко. Тому-то там, на узбережжі Рябого Пса, ніхто з людей Риби-Жінки не надав особливого значення тій події — першому виходу Кириска на добич. Навпаки, одноплемінники постаралися навіть не помітити, як він вирушав у море' разом з дорослими мисливцями. Ніби не брали всерйоз цей намір.
Проводжала його тільки мати, та й то, не мовивши вголос ні слова про майбутнє плавання і не дійшовши до бухти, попрощалася.
— Ну, іди в ліс!— навмисне виразно сказала вона синові, при цьому не дивлячись на море, а дивлячись у бік лісу:— Гляди, щоб дрова були сухі, й сам не заблукай у лісі!
Це вона казала для того, щоб заплутати сліди, оберегти сина від кінрів — від злих духів. І про батька мати не обмовилась і словом. Так, ніби Емраїн не був батьком, так, ніби не з батьком виряджали Кириска в море, а з випадковими людьми. Знову ж таки промовчала, щоб не довідалися кінри, що Емраїн і Кириск — батько й син. Ненавидять злі духи батьків і синів, коли вони разом на полюванні. Занапастити можуть одного з них, щоб силу й волю відібрати в другого, щоб з горя поклявся один з них не ходити в море, не ступати в ліс. Такі вони, підступні кінри, тільки видивляються, тільки вичікують нагоди якоїсь, щоб шкоди завдати людям.
Сам-то він, Кириск, не боїться злих кінрів, не маленький уже. А мати боїться, особливо за нього страхається. Ти, каже, малий ще. Тебе спантеличити, занапастити дуже просто. І то правда! Ох, ті злі духи, скільки вони лиха завдають у дитинстві — недуги всякі або нещастя які нашлють, покалічать дитину, щоб мисливець з неї не вийшов. А кому тоді потрібен такий чоловік! Тому дуже важливо остерігатися злих духів, особливо в малому віці, доки не підріс. А як чоловік зіпнеться на ноги, коли стане самим собою, тоді не страшні ніякі кінри. Вони тоді не здолають його — бояться вони сильних людей.
Так і попрощалися мати з сином. Мати постояла мовчки, затаївши в тому мовчанні і страх, і благання, і надію, та й пішла назад, не озирнувшись ні разу в бік моря, не обмовившись і словом про батька, мовбито вона й справді нічогісінько не відає, куди виряджалися її чоловік і син, а сама ж напередодні збирала їх у дорогу, харчі готувала з запасом — на три дні плавання, а тепер прикинулась, нібито нічого не знає, так боялася вона за сина. Так боялася, що нічим не виказала своєї тривоги, щоб не почули злі духи, який страх у неї в душі.
Мати вернулася, не .дійшовши до бухти, а син, кривуляючи поміж кущами, заплутуючи слід, ховаючись од незримих кінрів, як і наказувала мати,— не хотілося засмучувати її в такий день,— пустився доганяти чоловіків, які пішли далеко вперед.
Він хутко догнав їх. Вони йшли не поспішаючи, з ношею, з рушницями, із снастями на плечах. Попереду — найстарший Орган, за ним,— виділяючись своєю постаттю й зростом, плечистий, бородатий Емраїн, а за ним — клишоногий, кремезний, міцний і круглий, мов пеньок, Мил-гун. Одяг на них був поношений, для моря, весь із вичинених шкур, щоб тепло тримав і не намокав. А Кириск у порівнянні з ними мав вигляд дуже гарно вбраного. Мати постаралася, давно готувала вона його морський одяг. І торбаси, і верхній одяг вишивані по краях. На морі нащо це? Але ж мати є мати.
— Ух ти, а ми гадали, що ти зостався. Думали, повели тебе за ручку додому!— насмішкувато подивувався Милгун, коли Кириск порівнявся з ним.
— Це ж чому? Та ніколи в світі! Та я!,.— Кириск мало не задихнувся від образи.
— Ну, ну, жартів не розумієш,— заспокоїв його той,— ти не ображайся. На морі з ким і розмовляти, коли не один з одним. На ось неси краще!— подав він йому свій вінчестер. І хлопець з почуттям вдячності пішов поруч із ним.
Треба було повантажитись і відпливати.
Отак вони виходили в море.— Зате повернення, якщо їм пощастить, якщо з добрим уловом вертатимуть вони додому, буде іншим. Тоді по праву віддадуть хлопцеві шану. Буде свято зустрічі юного мисливця, співатимуться пісні про щедрість моря, в неосяжних глибинах якого множаться риба і звір, призначені сильним і сміливим ловцям. Величатимуть у піснях Рибу-Жінку," праматір, від якої пішов їхній рід на Землі. І тоді загудуть колоди-барабани під ударами кленових палиць, і серед тих, що танцюватимуть, шаман — наймудріша людина — розмову заведе з Землею і Водою, розмову про нього, Кириска, нового мисливця. Еге ж, еге, про нього говоритиме шаман з Землею і Водою, заклинати почне й просити, щоб завжди добрі були до нього Земля і Вода, щоб виріс він великим добувачем, щоб йому завжди щастило на Землі і на Воді, щоб завжди судилося йому ділити здобич серед старих і малих з усією справедливістю. І ще заклинатиме й проситиме він, шаман велемудрий, щоб діти народилися в Кириска і всі вижили, щоб рід великої Риби-Жінки множився й нащадки до нащадків прибавлялися: