А насправді оця друга теорія майже певно стосується народу бельсеребонів, які населяють планету Какрафун.
Колись бельсеребони викликали у навколишніх племен обурення і побоювання, оскільки ті були одними з найосвіченіших і найдосконаліших, і головне, наймиролюбніших цивілізацій Галактики.
За таку поведінку, яка вважалася зарозумілою і небезпечною, Галактичний трибунал покарав їх найжорстокішою з усіх соціальних хвороб — телепатією.
В результаті для того, щоб не передавати усе без винятку, що спадає їм на думку, у радіусі п'яти миль, їм доводиться дуже голосно і невпинно розбалакувати про погоду, про свої болячки, про матч, який відбудеться сьогодні, про те, якою галасливою планетою несподівано став Какрафун.
Ще одним способом ізолювати свою свідомість було влаштування концертів "Небезпечної зони".
Особливо важливим для концерту був розрахунок часу.
Передбачалося, що корабель почне свій рух у напрямку до Сонця ще до початку концерту з тим, щоб досягти його поверхні за шість хвилин і тридцять сім секунд до кульмінаційного моменту певної пісні, щоб світло сонячного спалаху встигло долетіти до Какрафуна.
Коли Форд Префект закінчив розвідку в інших приміщеннях корабля, той уже кілька хвилин рухався у напрямку Сонця. Форд влетів до кабіни.
З оглядових екранів на них дивилося загрозливо велике сонце Какрафуна, його сліпучо-біле пекло розплавлених ядер водню було все ближче і ближче, а корабель нестримно рухався вперед, не зважаючи на зусилля Зафода, який гепав і гримав рукою по панелі управління. На обличчях Артура і Тріліан з'явився непорушний вираз — так виглядають зайці на нічній дорозі, коли вважають, що найкраще силою свого погляду примусити відвернути в бік вогні автомобільних фар.
До нього повернувся Зафод. Його очі горіли диким вогнем.
— Форде, — запитав він, — скільки аварійних капсул на борту?
— Жодної, — відповів Форд.
Зафод пробурмотів щось собі під ніс.
— Ти порахував як слід? — заволав він.
— Двічі, — відповів Форд. — Тобі вдалося зв'язатися з техніками сцени по радіо?
— Аякже, — розлючено сказав Зафод. — Я сказав їм, що на борту купа людей, а вони попросили переказати усім привіт. Форд витріщив на нього очі.
— Ти не сказав їм, хто ти такий?
— Ще б пак. А вони відповіли, що для них це велика честь. Ну і ще щось там про рахунок у ресторані і про те, кому я доручу простежити за виконанням моєї духівниці.
Форд грубо відштовхнув Артура від панелі управління.
— Невже тут нічого не працює? — люто вигукнув він.
— Усе заблоковано.
— Зламай автопілот.
— Спершу знайди його. Ніяких контактів.
На хвилю зависла напружена тиша.
Артур безцільно походжав туди-сюди біля задньої стіни кабіни. Несподівано він застиг на місці.
— До речі, — сказав він, — що таке телепортація?
Минула ще одна хвиля.
Поволі усі повернулися у його бік.
— Можливо, я невчасно про це запитую, — сказав Артур. — Я просто згадав, що якось чув від вас це слово, і кажу про це тому, що...
— Де, — спокійним тоном сказав Форд Префект, — де ти побачив це слово?
— Ну, ось же воно, — відповів Артур, вказуючи рукою на пульт управління у задній частині кабіни. — Ось тут під словом "аварійна", над словом "система", поруч зі словами "не працює".
Що тут учинилося! Але попри галас і шум тільки Форд Префект здогадався кинутися через усю кабіну до маленького чорного пульта, на який показував Артур, і кілька разів натиснув на єдину, яка виявилася на пульті, маленьку чорну кнопку. Позаду пульта управління відсунулася вбік панель площею приблизно шість квадратних футів. Їхнім очам відкрився відсік, що нагадував душову кімнату, якій довелося послужити ще й комірчиною для електрика.
Зі стелі звисали незакріплені дроти, на долівці лежала купа нікому не потрібних деталей, а панель програмування звисала з ніші у стіні, де її слід було надійно закріпити.
Після відвідин верфі, на якій велось спорудження корабля, молодший бухгалтер "Небезпечної зони" домагався у бригадира будівельників, щоб той йому пояснив, якого дідька вони встановлюють особливо дорогу систему телепортації на кораблі, якому доведеться здійснити тільки одну космічну подорож, і навіть ту без команди на борту. Бригадир пояснив, що система телепортації дісталася їм з десятипроцентною знижкою, а бухгалтер пояснив, що це не має ніякого значення; бригадир у свою чергу тлумачив тому, що це найкраща, найпотужніша і найдосконаліша система телепортації, яку можна купити за гроші, а бухгалтер пояснив, що грошей на це немає; бригадир переконував, що людям все одно треба буде заходити і виходити з корабля, на що бухгалтер відказав, що на кораблі до послуг бажаючих є чудові двері; бригадир сказав, що бухгалтер може піти і прополоскати свої мізки, а бухгалтер попрохав бригадира не дивуватися, що зліва до його пики наближається сендвіч у вигляді кулака. Коли взаємні пояснення вичерпалися, роботу над встановленням системи телепортації припинили, що врешті-решт звелося до непримітного запису у переліку видатків "загальні витрати на пояснення", який обійшовся вп'ятеро дорожче від початкової ціни системи.
— От чортові діти, — вилаявся собі під ніс Зафод, коли вони разом із Фордом намагалися дати лад покрученим жмуткам дроту.
Через якийсь час Форд попросив його відступити вбік. Він вкинув до пристрою монету і покрутив вмикачем на відвислій панелі управління. Щось хряснуло, блиснуло, і монета щезла.
— Хоча б це працює, — сказав Форд, — втім, тут бракує системи визначення напрямку телепортації. Система телепортації без такої програми визначення траєкторії може закинути нас... ну, просто будь-куди.
На екрані наближалося велетенське сонце Какрафуна.
— Начхати, — відповів Зафод, — яка різниця, куди ми подамося.
— І крім того, — сказав Форд, — ту немає автоматичної системи. Усі ми не можемо звідси вибратися. Хтось повинен залишитися і увімкнути цей пристрій.
Роздуми довго не тривали. Сонце на екрані все збільшувалося.
— Агов, Марвіне, друже, — весело гукнув Зафод, — як ти себе почуваєш?
— Уявіть собі, дуже погано, — промимрив Марвін.
Трішечки згодом концерт на Какрафуні досяг непередбаченої кульмінації.
Чорний корабель з єдиним понурим пасажиром на борту згідно з графіком упав у ядерну пічку Сонця. Масивні сонячні протуберанці простягнулися на багато мільйонів миль у безповітряному просторі, викликавши захоплення, а у кількох випадках і смертельні опіки у тих любителів покататися на сонячних хвилях, які трималися поблизу сонячної поверхні, очікуючи цього моменту.