83
Маніпул — бойовий підрозділ римської армії (180–200 осіб), який складався з двох центурій.
84
Булла — шийний амулет у вигляді кульки або кружечка (часто золотого), який носили до повноліття діти повноправних громадян.
85
Гамадріада — лісове божество, німфа дерева, яка (на відміну від дріади) народжується і вмирає разом із ним.
86
Море Архіпелагу — Егейське море.
87
Акант — поширена в Середземномор'ї рослина, химерно порізане листя якої стало прототипом архітектурного орнаменту, особливо ж капітелей коринфського ордера.
88
Тригліфи — витягнуті по вертикалі плити з поздовжніми жолобками; чергуючись із метопами (горизонтально витягнутими плоскими плитами), утворюють фриз (у доричному ордері) — середню частину перекриття.
89
Тимпан — трикутне поле фронтону (верхньої частини торцевого фасаду) без карнизів, які обрамляють його; часто прикрашалося рельєфами та скульптурними зображеннями.
90
Кастор і Поллукс — у грецькій міфології т. зв. Діоскури, брати-близнюки, сини Зевса, боги — покровителі воїнів і моряків.
91
Веста — в римській міфології богиня — покровителька домашнього вогнища та держави.
92
"Юпітеру Найліпшому Найвеличнішому" (лат.).
93
Систр — тріскачка типу кастаньєт.
94
Самбука — різновид арфи.
95
Квірит — повноправний римський громадянин.
96
Сери — китайці.
97
Оронт — головна ріка Сирії, що впадає в Середземне море проти Антіохії.
98
Нарбоннська Галлія — південно-східна частина сучасної Франції поблизу узбережжя Середземного моря.
99
Серапіс — синкретичне божество елліністичного Сходу, яке поєднує в собі функції єгипетського Осіріса, грецьких Зевса, Аполлона, Посейдона і Плутона; повелитель стихій природи.
100
Ісіда — в єгипетській міфології богиня родючості, води й вітру, покровителька мореплавців. Культ Ісіди, як і культ Серапіса, був вельми популярний у греко-римському світі.
101
Кібела — фригійське божество родючості, "Матір богів". Оргіастичний культ Кібели почав поширюватися в Римі з II ст. до н. е.
102
Субура — жвавий район Рима (в низині між пагорбами Есквіліном, Квіріналом і Віміналом, на північ від Карин) із однойменною вулицею, багатою на харчевні та кубла розпусти.
103
Пандатерія — острів біля узбережжя Кампанії; в імператорські часи — місце заслання.
104
Рубеллій Плавт — нащадок Августа по жіночій лінії; Нерон, побоюючись Плавта як можливого претендента на престол, наказав заслати його (59 або 60 p.).
105
Мора — популярна гра, що полягає у відгадуванні числа пальців, які раптово розкривають гравці.
106
…до храму Юпітера Статора. — Цей храм був розташований на схилі Палатинського пагорба, де, за переказами, засновник Рима Ромул благав Юпітера зупинити римське військо, що втікало від ворога.
107
Але я не бажаю зазнати ні долі Руфина… — мається на увазі римський вершник Вініцій Руфин, вигнаний 61 р. за підробку заповіту.
108
Тримальхіон — персонаж із "Сатирикону" Петронія, тип самозакоханого багатія.
109
"Здрастуй!" (Лат.)
110
Атрієнсіс — раб, доглядач дому, каштелян.
111
Веларій — раб, який розсуває завіси.
112
Табліній — галерея, крита тераса.
113
Орфей — у грецькій міфології знаменитий співець і музикант, магічне мистецтво якого полонило навіть тварин і рослини.
114
Пренеста — стародавнє місто Лація за 30 км на південь від Рима.
115
Прохідний Дім — назва палацу Нерона на Палатині та Есквіліні до пожежі 64 p., після відновлення — золотий палац. Цей палац відзначався величезними розмірами і подібним був скоріше до невеликого міста.
116
Перистиль — внутрішній двір, обнесений колонадою.
117
Доміна — пані (лат.)
118
Навсікая — у грецькій міфології донька царя феаків Алкіноя, що надала допомогу Одіссею, викинутому бурею на острів феаків.
119
Анакреонт (2-га пол. VI ст. до н. е.) — грецький ліричний поет, для творчості якого характерні теми кохання та веселого застілля.
120
Горацій Флакк Квінт (65–8 до н. е.) — видатний римський поет.
121
Береніка — сестра юдейського царя Ірода Агриппи II, коханка Тита.
122
Лібітина — римська богиня мертвих, смерті й поховання.
123
Корнут Луцій Антей — філософ-стоїк, вільновідпущеник Сенеки, вчитель поетів Лукана та Персія; вигнаний Нероном 68 p.
124
…тіні Ксенофана, Парменіда, Зенона… котрі в кіммерійському краю нудьгують… — Ксенофан (бл. 570–475 до н. е.) із Колофона (місто на західному узбережжі Малої Азії), Парменід (бл. 540–480 до н. е.) і Зенон (бл. 490–430 до н. е.) — представники т. зв. Елейської школи давньогрецької філософії. Елеати вважали, що істина досяжна не чуттєвим шляхом, а лише за допомогою розуму; їхня відправна настанова полягала в утвердженні тотожності мислимого й сущого.
125
Кіммерійський край — за уявленнями стародавніх людей, область на краю світу, де у вічній темряві живе казковий народ кіммерійці.
126
"Рожевоперста Аврора" — епітет богині зорі Еос (римської Аврори); часто трапляється в поемах Гомера.
127
Гельвеція — область на території сучасної Швейцарії.
128
Селена — у грецькій міфології уособлення місяця.
129
Діана — богиня рослинності, покровителька полювання, пологів, уособлення місяця; тотожна грецькій Артеміді.
130
…огорнув її хмарою, як він огорнув Іо, або дощем на неї пролився, як він — на Данаю. — У грецькій міфології Іо — донька аргоського царя Кінаха, коханка Зевса, що з'явився до неї у вигляді хмари. Даная — донька аргоського царя Акрисія, також коханка Зевса. Дізнавшись від оракула, що йому судилася смерть від руки внука, Акрисій замкнув доньку в підземеллі, та Зевс проник туди у вигляді золотого дощу.
131
Деметра — грецька богиня родючості та землеробства; тотожна римській Церері.
132
"О, лихо мені нещасному!" (Лат.)
133
Ларарій — домашнє святилище, де містилися зображення ларів.
134
…ще раніше Лукреція… — За переказами, син останнього римського царя Тарквінія Гордого збезчестив дружину свого родича Лукрецію, яка заподіяла собі смерть. Смерть Лукреції викликала повстання, що призвело до падіння царської влади в Римі (510–509 до н. е).
135
Пеплум — широке плаття з тонкої тканини.
136
Пінакотека — картинна галерея.
137
Зенон (бл. 336–264 до н. е.) із Кітіона (місто на Кіпрі) — засновник стоїчної філософської школи.